Справа № 2-а-1636/10р.  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  31  грудня 2010 року суддя Лебединського  районного суду  Сумської області  Подопригора Л.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.  Лебедині  Сумської області     про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -  

  встановив:    

  17 грудня 2010 року позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині  з приводу невиплати до пенсії державної соціальної підтримки дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за  період з 01 січня 2010 року  по 31 грудня 2010 року  в сумі  1955,40 грн. з урахуванням виплачених коштів та здійснювати виплату перерахованої пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак дана допомога не виплачується, відповідно  до  закону,  тому вона і звернулася до суду з вказаним позовом.  

  20 грудня 2010 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копію якої направлено відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.  

  Суддя, оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.  

  Позивачка підтвердила доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надавши суду копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1  (а.с. 6).  

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що дійсно згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але 28.05.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. За таких обставин вважав, що управління Пенсійного фонду в м. Лебедині діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Тому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.  

Розглядаючи справу, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:  

- ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої - дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком;  

- ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який визначає розмір мінімальної пенсії за віком;  

- відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України;  

- ч. 3 ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;  

- ст. 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, зокрема, у старості.  

  При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість забезпечення  доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком через відсутність коштів, так як відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, а реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах  законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.  

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської  області щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії. Суд вважає необхідним зодовольнити позов в цій частині, визнати  бездіяльність управління Пенсійного фонду України протиправною.  

Також суд вважає, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія  ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Тому, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в м. Лебедині Сумської області     доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що розміри виплат позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни підлягає задоволенню  за 2010 рік  з 01 січня  по день винесення рішення з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.     Судові  витрати  по справі  підлягають  розподілу  у відповідності  до ст. 94 КАС  України.   

  На підставі викладеного та керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст. ст.94, 183-2 КАС України, –  

  ПОСТАНОВИВ:    

Позов  ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити  частково.  

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області  протиправною.  

  Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії    ОСОБА_1  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за  2010 рік з 01 січня по 31 грудня з урахуванням фактично отриманих   виплат.  

В іншій  частині  позовних  вимог відмовити.  

Стягнути з  Управління  Пенсійного  фонду  України в м. Лебедині  Сумської області  на користь    ОСОБА_1 судові витрати  в розмірі 3,40 грн.  

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області виконати  постанову негайно.    

  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через  Лебединський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційного суду.  

  Суддя