Справа № 2-9200-2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Кузнецова Р.В.
при секретарі Копійко Г.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника Слов»янської міської ради – Мірошніченко В.О. та представника Слов»янського міського голови - Сильченко, та представника КП «ЖЕК - № 1» - Степанченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Слов»янської міської ради міського голови Рибачука Валентина Леонідовича, за участю третьої особи КП «ЖЕК №1» про скасування розпорядження міського голови про звільнення, про поновлення на роботі, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням , суд -
В С Т А Н О В И В :
До Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до виконавчого комітету Слов’янської міської ради, міського голови про скасування розпорядження міського голови про звільнення, про поновлення на роботі, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням. Свої вимоги мотивував тим, що 25.03.2008 року між ним та виконавчим комітетом Слов’янської міської ради укладений контракт (трудовий договір) згідно якого він був призначений на посаду директора комунального підприємства «ЖЕК №1». Розпорядженнями міського голови № 174 р від 21.04.2009 р., № 402 р від 15.10.2009 р. термін дії контракту був продовжений до 01.03.2010 р. За час роботи на посаді директора він не мав жодного стягнення, та навпаки за результатами роботи неодноразово заохочувався, а підприємство було рентабельним. З 24.02.2010 р. по 10.03.2010 р. він знаходився на амбулаторному лікуванні. З 11.03.2010 р. по 30.03.2010 р. – на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні міської лікарні ім.Леніна. Після одужання йому стало відомо, що розпорядженням міського голови № 90 р від 01.03.2010 р. він звільнений за п.8 ст.36 КЗпП України. Із цим розпорядженням він ознайомлений не був. З 30.06.2010 р. по 24.07.2010 р. він знаходився на стаціонарному лікуванні у Слов’янській психіатричній лікарні. Після одужання 26.07.2010 р. його донька надала йому конверт у якому знаходився лист КП «ЖЕК № 1» про те, що він звільнений з роботи та наказ № 17-к від 01.03.2010 р. про його звільнення. Вважає своє звільнення незаконним оскільки воно проведене в порушення ч.3 ст.40 КЗпП України в період тимчасової непрацездатності. Крім того, вважає що незаконним звільненням йому спричинена моральна шкода у розмірі 10 000 грн..
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 надали аналогічні доводи, підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі. Пояснили, що звільнення є незаконним оскільки проведене в період тимчасової непрацездатності позивача в порушення ч.3 ст.40 КЗпП України; строк звернення до суду із зазначеним позовом не був пропущений оскільки про незаконне звільнення позивач дізнався 26.07.2010 р..
Представник відповідача – виконавчого комітету Слов’янської міської ради - Мірошниченко В.О., яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала та пояснила наступне. 25.03.2008 року між виконавчим комітетом Слов’янської міської ради та ОСОБА_1 укладений контракт згідно якого останній був призначений на посаду директора комунального підприємства «ЖЕК №1». Розпорядженнями міського голови № 174 р від 21.04.2009 р., № 402 р від 15.10.2009 р. термін дії контракту був продовжений до 01.03.2010 р. Згідно п.6.5 контракту, за 2 місяці до закінчення терміну його дії «Сторона 2» (тобто ОСОБА_1.) зобов’язана направити «Стороні» (виконавчому комітету в особі міського голови) письмове звернення про продовження, укладення, переукладення контракту на новий строк. У разі відсутності звернення даний контракт вважається розірваним у зв’язку із закінченням терміну його дії. При відмові в продовженні терміну дії контракту «Сторона 2» попереджує «Сторону 1» завчасно. На виконання цього положення контракту, на ім’я директора КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_1 21 січня 2010 року за вих. № 01.01-12/76 направлено листа, яким повідомлено, що після закінчення 01.03.2010 року терміну дії контракту на новий термін він укладатись не буде. Даний лист отриманий особисто ОСОБА_1 21.01.2010 року, про що свідчить його підпис. Звернення від позивача з приводу подовження терміну дії контракту у встановленому п.6.5 цього контракту порядку не надходило.
На підставі п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 01.03.2010 року міським головою видано розпорядження № 90р про звільнення директора КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_1 згідно п.8 ст.36 КЗпП України у зв’язку із закінченням терміну дії контракту. Розпорядження направлено для виконання на адресу КП «ЖЕК № 1», що підтверджується відміткою про реєстрацію.
Таким чином, враховуючи, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП трудовий договір може бути розірвано з підстав, передбачених контрактом, розпорядження міського голови від 01.03.2010 року № 90р про звільнення директора КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_1 є законним, виданим у межах наданих міському голові повноважень та у відповідності з нормами діючого законодавства.
Це підтверджується і постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно до якої в ирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Також зазначила, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з питання вирішення трудового спору. Статтєю 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутись до міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня отримання копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до справи матеріалів, ОСОБА_1 стало відомо про видання розпорядження про його звільнення в березні 2010 року, а отримав він розпорядження та наказ про звільнення рекомендованим листом від 30.06.2010 року. Той факт, що позивач з 30.06.2010 року по 24.07.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні і отримав конверт 26.07.2010 року від доньки не є підставою для обчислення строку для звернення до суду саме з цієї дати, оскільки Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, встановлено, що рекомендовані поштові відправлення вручаються адресату, а у разі його відсутності – повнолітньому члену сім’ї. Тобто вручення поштового відправлення доньці позивача є правомірним і не подовжує строку для звернення до суду.
Розпорядження міського голови про звільнення було направлено ОСОБА_1 за місцем роботи і одержано уповноваженою особою підприємства 09.03.2010 року, що також можна вважати підтвердженням факту вручення.
Оскільки звільнення проведене із дотриманням вимог чинного законодавства вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
Представник відповідача – міського голови – Сильченко О.В., який діє на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав та надав аналогічні доводи. Додатково зазначив, що відповідно до вимог ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення під час тимчасової непрацездатності працівника саме за ініціативою власника або уповноваженої ним особи. Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. вищезазначене правило стосується як випадків передбачених ст.40,41 КЗпП України так і інших випадків, якщо розірвання трудового договору відбувається за ініціативою власника. Системний аналіз п.8 ст.36 КЗпП України зазначає на те, що звільнення з посиланням на п.8 ст.36 КЗпП України не є звільненням за ініціативою власника. Крім того у п.8 ст.36 КЗпП України йдеться мова про припинення трудового договору, а не про його розірвання.
Представник третьої особи – КП «ЖЕК №1» - Степанченко А.С., який діє на підставі довіреності позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади.
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт у якому зазначаються термін його дії , права, обов’язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.
25.03.2008 р. між виконавчим комітетом Слов’янської міської ради в особі міського голови та ОСОБА_1 укладено контракт (трудовий договір) згідно якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунального підприємства “ЖЕК № 1» на термін 1 рік з 03.05.2008 року по 03.05.2009 року. Термін дії даного контракту продовжувався згідно розпорядження міського голови від 21.04.2009 року № 174р до 04.11.2009 року та згідно розпорядження міського голови від 15.10.2009 року № 402р до 01.03.2010 року.
Відповідно до п.6.5 вищезгаданого контракту, за 2 місяці до закінчення терміну дії контракту «Сторона 2» (тобто ОСОБА_1.) зобов’язана направити “Стороні 1», тобто виконавчому комітету письмове звернення про продовження, укладення, переукладення контракут на новий строк. У разі відсутності звернення даний контракт вважається розірваним у зв’язку із закінченням терміну його дії. При відмові в продовженні терміну дії контракту «Сторона 2» попереджує «Сторону 1» завчасно.
На виконання цього положення контракту, на ім’я директора КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_1 направлений лист від 21 січня 2010 року № 01.01-12/76, яким повідомлено, що після закінчення 01.03.2010 року терміну дії контракту на новий термін він укладатись не буде. Даний лист отриманий особисто ОСОБА_1 21.01.2010 року, про що свідчить його підпис.
Звернення від позивача з приводу подовження терміну дії контракту у встановленому п.6.5 цього контракту порядку не надходило.
01.03.2010 року міським головою в межах повноважень наданих ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видано розпорядження № 90р про звільнення директора КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_1 згідно п.8 ст.36 КЗпП України у зв’язку із закінченням терміну дії контракту. Розпорядження направлено для виконання на адресу КП «ЖЕК № 1», що підтверджується відміткою про реєстрацію.
Таким чином, враховуючи, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП трудовий договір може бути розірвано з підстав, передбачених контрактом, розпорядження міського голови від 01.03.2010 року № 90р про звільнення директора КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_1 є законним, виданим у межах наданих міському голові повноважень та у відповідності з нормами діючого законодавства.
Посилання позивача та його представника на те, що звільнення відбулося в порушення ч.3 ст.40 КЗпП України – в період його тимчасової непрацездатності, суд не бере до з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органа під час тимчасової непрацездатності працівника. Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. вищезазначене правило стосується як випадків передбачених ст.40,41 КЗпП України так і інших випадків, якщо розірвання трудового договору відбувається за ініціативою власника. Системний аналіз п.8 ст.36 та ч.3 ст.40 КЗпП України зазначає на те, що звільнення з посиланням на п.8 ст.36 КЗпП України не є звільненням за ініціативою власника. Крім того у п.8 ст.36 КЗпП України йдеться мова про припинення трудового договору, а не про його розірвання. Таким чином дотримання вимог ч.3 ст.40 КЗпП України у разі звільнення працівника на підставі п.8 ст.36 КЗпП України при припинення контракту у зв’язку із закінченням терміну його дії не є обов’язковим.
Крім того, позивачем був пропущений місячний строк для звернення до суду з питання вирішення трудового спору про звільнення, передбачений ст.233 КЗпП України, який відраховується від дня отримання копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав розпорядження № 90р від 01.03.2010 р. та наказ від № 17к від 01.03.2010 р. рекомендованим листом 30.06.2010 року.
Той факт, що позивач з 30.06.2010 року по 24.07.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні (що не підтверджено документально) і отримав конверт 26.07.2010 року від доньки не є підставою для обчислення строку для звернення до суду саме з цієї дати, оскільки Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 , встановлено, що рекомендовані поштові відправлення вручаються адресату, а у разі його відсутності – повнолітньому члену сім’ї. Тобто вручення поштового відправлення доньці позивача є правомірним і не подовжує строку для звернення до суду.
У зв’язку із тим, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог чинного законодавства, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.3 ст.21, п.8 ст.36,ст..40 ч.3, ст.41, 233 КЗпП, суд,-
ВИРІШИВ :
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Слов»янської міської ради, міського голови Рибачука Валентина Леонідовича, за участю третьої особи КП «ЖЕК №1» про скасування розпорядження міського голови про звільнення, про поновлення на роботі, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням – відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду Р.В. Кузнецов