Справа № 2- 5826-10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2010 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.В.
при секретарі - Г.С. Копійко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янську цивільну справу за позовом Комунального підприємства ЖЕК №1 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території,
В С Т А Н О В И В :
КП ЖЕК №1 звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території , посилаючись на те, що згідно рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради № 9-1Х-24 від 17.04.2003р. КП ЖЕК №1 є балансоутримувачем будинку №19 по вул. Чубаря м. Слов’янська. В квартирі АДРЕСА_1 вищевказаного будинку проживає ОСОБА_1, ОСОБА_2, квартира є приватизованою. На даний момент станом на 01.05.2010 року за квартирою рахується заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території у сумі 3593,62 грн., просили стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 3593,62 грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню, а також судовий збір на користь держави.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 що діє за дорученням звернулася до суду з зустрічним позовом про відшкодування моральної шкоди та визнання вимог КП «ЖЕК №1» неправомірними.
8.12.2010 року КП «ЖЕК №1» уточнило позовні вимоги, прохало стягнути заборгованість станом на 01.12.2010 року у сумі 4297,02 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача Степанченко А.С., що діє на підстави довіреності, уточнені позовні вимоги КП «ЖЕК №1» підтримав в повному обсязі, в задоволені зустрічних позовних вимог просив відмовити через безпідставність.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позовні вимоги КП «ЖЕК №1» не визнала та прохала у задоволенні Просила задовольнити зустрічні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 Навела доводи, тотожні з викладеними у зустрічному позові. З заявами та усними зверненнями до позивача не зверталась.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив у задоволенні позову КП «ЖЕК №1» відмовити, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги КП «ЖЕК №1» підлягають задоволенню, а зустрічний вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 17 вересня 2001 року засвідченого частним нотаріусом ОСОБА_4, та зареєстрований В КП «БТІ» м. Слов»янська, а ОСОБА_1 є членом сім’ї власника та наймача, за якою рахується заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території в сумі 3593,62 грн..
Будинок №19 по вул. Чубаря м. Слов’янська, у якому мешкають відповідачі знаходиться на балансі КП «ЖЕК №1», яке зобов’язано брати плату за користування житловим приміщенням та його утримання. Відповідно до розрахунку заборгованості за відповідачами є заборгованість у сумі 3593,62 грн. станом на 01.05.2010 року за обслуговування жилого будинку та прибудинкової території.
Стаття 527 ЦК України вказує, що боржник зобов’язаний виконувати свій обов’язок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, зобов’язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ст. 68 ЖК України «наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги».
Відповідно до вимог п.п.4,17 «Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник житла за рахунок власних коштів оплачує всі витрати, пов’язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території, а також зобов’язаний вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено у судовому засіданні – відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 несвоєчасно вносили зазначену у законі плату та мають заборгованість за неї.
Посилання представника відповідача на те, що відповідачі є належними відповідачами та з ними не укладений відповідний договір про надання послуг – суд до уваги не приймає.
Відповідно до ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, централізоване опалення, квартирна плата та оплата на утримання при домової території тощо).
Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов’язки споживача й виконавця послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, а обов’язком – оплата жилого-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов’язком виконавця – надання послуг, підготовка й укладання зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що надання житлово-комунальних послуг, а саме утримання будинку та прибудинкової території здійснював КП «ЖЕК №1» та договір між сторонами був укладений фактично, виходячи з надання послуг позивачем та їх отримання відповідачами, позивачем виконувалися роботи з утримання будинку та прибудинкової території.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі зобов’язані були вносити плату позивачу за надані ним послуги, однак свого обов’язку не виконували, у зв’язку з чим мають заборгованість за надані послуги і ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
Суд розглядає справу у межах вимог ст.ст. 10,11,60 ЦПК України у межах позовних вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.
Відповідачем та його представником не надано до суду доказів на підтвердження виконання вимог п.6 ч.1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача при відповідному документальному оформленню, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг.
Посилання відповідачів на неналежну якість наданих послуг позивачем суд до уваги не приймає, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником відповідача ними не подавались, та не складались акти - претензії відповідно до вимог ст.18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», які б не були розглянуті в установленому законом порядку, таких доказів суду не надано, позивачем же надані документи на підтвердження надання послуг відповідачу.
Наведені позивачем підстави та обґрунтування відшкодування заподіяної моральної шкоди у зустрічному позові не свідчать про її доведеність та наявність підстав для задоволенню позову.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивачами гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 у зустрічному позові не зазначено зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, викладені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов.
Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач у зустрічному позові послався на ст.ст.1166-1167 ЦК України, але в даному випадку ця норма закону не поширюється на правовідносини які випливають з договірних зобов’язань, що склалися між сторонами по цієї справі, а ця норма закону регулює деліктні правовідносини. З матеріалів справи вбачається, що умовами укладених між сторонами договорів не було передбачено відшкодування моральної шкоди, ці вимоги не ґрунтуються на законі, а тому в вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ППВС України №4 від 31.03.1995 р. (з змінами та доповненнями ППВС України №5 від 25.05.2001 р.) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (майнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Моральна шкода може полягати у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.
Пунктом 10-1 вказаної Постанови передбачено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльності органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.
Наведені позивачем підстави та обґрунтування заподіяння та відшкодування заподіяної моральної шкоди не свідчать про її доведеність та наявність підстав для задоволенню зустрічного позову.
Статтею 55 Конституції України, ст. 3 ЦПК України передбачено право кожного громадянина на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, чи свобод чи інтересів, а ст.16 ЦК України передбачені способи захисту порушених прав.
Оцінюючи докази, надані сторонами, у сукупності, суд приходить до переконання про те, що відповідачам не доведено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між моральною шкодою та діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Таких доказів суду не надано, а тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Рішенням Слов’янської міської Ради від 26.02.2010 р. КП «ЖЕК №1» звільнено від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного суд вважає, що з відповідачів слід стягнути на користь позивача заборгованість по обслуговуванню будинку та прибудинкової території в сумі 4297,02 грн., а також витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи у сумі 30 грн.
Крім того, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 51 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.66,68,151 ЖК України, ст.ст. 257,526 ЦК України, п.4,17 "Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992р., ст.3 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 р., суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Комунального підприємства ЖЕК №1 - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого : АДРЕСА_1, та з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого там же, на користь Комунального підприємства ЖЕК №1 (р/р 26005053600409, МФО 335548, ЄДРПОУ № 32599118) заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у сумі 4297,02 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення справи у сумі 30 грн..
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 51,00 грн..
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та визнання вимог КП «ЖЕК №1» неправомірними – відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду Р.В. Кузнецов