Справа № 2-3725/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  16  липня 2010 року Франківський районний суд м. Львова в складі:  

    головуючого – судді                                           Мартинишин М.О.  

    при секретарі -           Ізосімовій М.М,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові  цивільну справу за позовом  

ОСОБА_1  

до      ОСОБА_2  

про    стягнення заборгованості, -  

в с т а н о в и в:  

Позивач звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по позиці. Свої вимоги мотивує тим, що  24 квітня 2008 року відповідач отримав від нього в якості позики 61000 доларів США, які зобов’язувався повернути 24.05.2008 р., про що написав відповідну розписку. До цього часу відповідач кошти не повернув і уникає зустрічей з ним.  Вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути у судовому порядку кошти у сумі 483479,9 грн., що за курсом НБУ відповідає 61000 доларам США, а також стягнути на його користь судові витрати.  

В судовому засіданні позивач  та його представник позовні вимоги підтримали повністю, дали пояснення аналогічні викладеному у позові. Просять позовні вимоги задовольнити.  

Відповідач та його представник в суді проти позову заперечили та  пояснили, що дійсно 24.04.2008 р. ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 61000 доларів про що написав розписку, у якій зазначив термін повернення коштів 24.05.2008 р. Стверджують, що в дійсності мала місце не позика грошей, а між сторонами була інша домовленість, яка виникала у зв’язку з укладенням  24.08.2008 р. між сторонами договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення. Розписка писалась на той випадок, якщо у ОСОБА_1 виникнуть проблеми при знятті нерухомого майна з іпотеки чи з реєстрацією цього майна у БТІ. Не будучи юридично обізнаним ОСОБА_2 допустив ряд неточностей , які не дають можливості однозначно трактувати її зміст та підстави укладення. Просять у задоволенні позову відмовити.  

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав.  

З долученої до справи копії розписки від 24.04.2008 р. вбачається, що ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 61000 доларів США, які зобов’язувався повернути 24.05.2008 р.  

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав факт написання та підписання ним вказаної розписки.  

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.  

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.      

Відповідач та його представник, визнаючи факт отримання коштів, не надали суду будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень щодо існування будь-якої іншої домовленості між сторонами при отриманні від позивача коштів та взяття на себе зобов’язань про їх повернення. Посилання на наявність інших договорів (купівлі-продажу, іпотечного договору) суд до уваги не приймає, оскільки іпотечний договір, на який посилається сторона, суду наданий не був, з копії договору купівлі-продажу частини будівлі не вбачається якого-небудь зв’язку з одержанням відповідачем коштів від позивача. Договори, на які посилаються відповідач та його представник, укладались у 2008 році і на даний час, як слідує з заяв сторін, ніким не оспорювались, а отже є чинними.  

Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.      

ч.1 ст.527 ЦК України встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.  

Згідно ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.  

Відповідно до ст..610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання.      

ч.2 ст.1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем  визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Виходячи з наведеного суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, що підтверджується відповідною розпискою виданою відповідачем, як позичальником. Факт передачі коштів та їх отримання відповідачем сторонами визнається і не оспорюється Відповідач взяв на себе зобов’язання повернути одержані кошти у сумі 61000 доларів США позивачу 24.05.2008 р., однак у визначений сторонами строк кошти не повернув. За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача  кошти у сумі 483479,9 грн., що за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 7,9259 грн.) відповідає 61000 доларам США. Також на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати.  

Керуючись ст. ст.1,8,10,11,118-120,153,154,208,209,212,213,215  ЦПК України,ст. 526,527,533,610,625,1047,1049 ЦК України, суд -  

в и р і ш и в:  

    позов задовольнити.  

  Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  483479 ( чотириста вісімдесять три тисячі чотириста сімдесять дев»ять) гривень 90 коп. суми боргу,  1700 ( одну тисячу сімсот) гривень державного мита  сплаченого при зверненні до суду   ,   120 ( тридцять) гривень  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а  всього разом -  485299 ( чотириста  вісімдесять  п»ять тисяч  двісті дев»яносто дев»ять  ) гривень 90 коп.  

  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Суддя:       Мартинишин М.О.