Справа № 2 - 39 / 2010р.  

  Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  23 грудня 2010 року       Франківський районний суд м.Львова  

в складі: головуючої- судді     Мікули О.І.  

при секретарі-         Куп’як В.М.      

з участю адвоката-       Солдатенка А.В.  

  з участю представника позивача-     Винницького В.В.  

відповідача-           Сало Л.М.  

третьої особи-           Цимбалісти Б.Є.  

представника третьої особи-       Корнєва В.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третьої особи- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про демонтаж самовільно спорудженого залізобетонного перекриття над сходовою кліткою, суд –                            

в с т а н о в и в:  

  Позивач- Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася в суд з позовом до відповідачки- Сало Л.М. про демонтаж залізобетонного перекриття, спорудженого під час реконструкції належної останній квартири №7, розташованої за адресою АДРЕСА_1. В обгрунтування заявлених вимог покликається на перекриття відповідачкою в ході перебудови доступу до горища для інших мешканців, що суперечить проектній документації і чим унеможливлюється обслуговування димовентиляційних каналів. Крім того, позов мотивований відсутністю усього комплекту дозвільної документації у відповідачки, притягненням її до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво, що, на думку позивача, є самостійними підставами для задоволення вимог.  

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та доповненнях до позовної заяви, просить позов задоволити.  

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що мала необхідні і достатні документи для початку будівництва, яке закінчила у 2005 році. Усі сусіди дали свою згоду на реконструкцію. Незначний відступ від належно затвердженого проекту був необхідний, оскільки тільки в такий спосіб можливо було облаштувати залізобетонне перекриття як неодмінний архітектурний елемент реконструйованого горища, проти чого не заперечували жильці будинку. Технічний стан будинку від проведених робіт не змінився. Згідно з висновком спеціаліста, який має статус судового експерта у галузі будівельно-технічної експертизи, приведення сходової клітки, на місці якої розташоване перекриття, до попереднього стану неможливий. Просить відмовити у задоволенні позову.  

Третя особа- ОСОБА_6 представники третіх осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та ОСОБА_5 позов підтримали, просять його задовольнити. Вважають, що будівництво проведене ОСОБА_2 з порушенням містобудівного законодавства і прав мешканців будинку. Відповідачка не мала проекту, погодженого у встановленому законом порядку, дозволу на виконання будівельних робіт, а внаслідок облаштування залізобетонного перекриття неможливий доступ до димовентиляційних каналів та горища.  

Треті особи- ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. ОСОБА_3. подала заяву з проханням слухати справу у її відсутності, мотивовану поганим станом здоров’я та інвалідністю першої групи, що ускладнює явку на судовий розгляд /а.с.49-50/. А тому суд вважає, що справу слід слухати у відсутності третіх осіб на підставі наявних у справі матеріалів, достатніх для постановлення рішення.  

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 була власницею двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв.м., розташованої на четвертому поверсі житлового комплексу, а також художньої майстерні, розміщеної безпосередньо над її помешканням. Дані обставини підтверджуються нотаріально посвідченими договорами від 14 серпня 1997 року /а.16 інвентаризаційної справи, а.с. 113-120/ та реєстраційним посвідченням від 28 жовтня 1997 року /а.17 інвентаризаційної справи/, а також не оспорюються жодним з учасників процесу.  

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 763 від 19 червня 2004 року відповідачці дозволено для покращення житлових умов за власні кошти відповідно до проектних пропозицій об’єднати ці об’єкти нерухомості між собою і частково – з горищем /а.с.19/.  

Покликання позивача, третіх осіб, а також їх представників на виконання ОСОБА_2 реконструкції без одержання дозволу на виконання будівельних робіт, розроблення та погодження робочого проекту у встановленому законом порядку, та одночасні твердження про виконання будівельних робіт поза межами дії відповідних дозвільних документів є суперечливими між собою та спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами. Зокрема, крім розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на реконструкцію, відповідачка легалізувала будівельні роботи в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Львова /а.с. 134/. З листів Головного управління архітектури та містобудування Львівської міської ради №1610/1284 від 18 червня 2001 року, Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради № 3-С-16922/20 від 6 вересня 2005 року, вбачається погодження розробленого робочого проекту відповідно /а.с. 132-133/.  

Доказів, які підтверджували б факт будівництва після закінчення строку дії дозволу на його проведення, позивачем суду не надано. Відповідач ОСОБА_2 повинна була завершити будівельні роботи до 31 грудня 2004 року /а.с.134/. З листа самої Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 3-Ко-2923/24-02 від 7 квітня 2005 року вбачається, що станом на 31 березня 2005 року будівельні роботи на горищі вже не проводились. Таким чином, самим позивачем документально підтверджено час фактичного виконання будови, проведеної у межах відведеного терміну.  

Згідно із ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» забудовник повинен приступити до будівництва упродовж двох років після одержання відповідного дозволу, яким є розпорядження позивача по справі. Цей припис носить імперативний характер і був дотриманий ОСОБА_2 Вимоги даного нормативного акту у цій частині відповідачка ОСОБА_2 виконала. Крім того, вона одержала дозвіл на ведення будівельних робіт як єдиний документ, що легалізує початок будівництва (ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій»). Дані дозвільні документи жодним з учасників процесу не оспорювались.      

Як вбачається з матеріалів справи, жильці будинку дали свою згоду на розширення квартири ОСОБА_2 за рахунок частини горища /а.с.129/. Відтак, заперечення третіх осіб проти проведення реконструкції після завершення будівельних робіт, на думку суду, не відповідає межам здійснення цивільних прав, встановленим ст. 13 ЦК України.  

Санітарно-епідеміологічна служба та Самостійна державна пожежна частина №8 Франківського району м. Львова не заперечували проти запланованої реконструкції згідно з поданими проектними пропозиціями /а.с.128, 130/.  

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає доводи позову про розширення площі квартири без встановлених чинним законодавством дозвільних документів такими, що не заслуговують на увагу, а тому є безпідставними.  

Як вбачається з висновку №03/11-10 від 22 грудня 2010 року експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного спеціалістом, що має статус судового експерта, виконана реконструкція відповідає встановленим державним будівельним нормам, але не відповідає затвердженому робочому проекту.  

Разом з тим, як вбачається з листа Приватного підприємства «Лекало», що здійснювало архітектурний нагляд над будівництвом, виконати заплановані архітектурні рішення, дозволені владним актом самого позивача, можливо було тільки шляхом перекриття горища. Франківська районна адміністрація Львівської міської ради у своєму листі №3-Ко-2923/24-02 від 7 квітня 2005 року зазначила, що проектними пропозиціями передбачалося влаштування люку для доступу до димовентиляційних каналів, що само по собі виключало їх обслуговування через сходову клітку. Згідно з висновком Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 16 травня 2005 року № 3-Ко-7571/20 у проектній документації необхідно врахувати можливість доступу до місць прочистки димовентиляційних каналів, а також забезпечити вихід на дах будинку. Cуд враховує, що дані приписи тотожні висновкам експертного будівельно-технічного дослідження.  

Представник позивача, треті особи на його стороні стверджують, що ПП «Лекало», будучи приватною юридичною особою, не мало права давати висновки стосовно виконання конкретних будівельних рішень по виконанню затвердженого проекту. Такі покликання не можна визнати переконливими. Як вбачається з дозволу на ведення будівельних робіт, ПП «Лекало» було призначене здійснювати архітектурний нагляд за реконструкцією квартири ОСОБА_2  

З матеріалів справи вбачається, що санітарно-епідеміологічна служба, відповідна державна пожежна частина, органи, повноважні наглядати за охороною історичної і культурної спадщини, також не заперечували проти затвердження проектних пропозицій, не вбачаючи порушень відповідно санітарних та протипожежних норм.  

Відсутність аналогічних рішень цих органів стосовно робочого проекту перебудови не підтверджують позов, оскільки проектна документація погоджена Головним управлінням архітектури і містобудування Львівської міської ради. Крім того, висновком спеціаліста у галузі будівельно-технічної експертизи підтверджено, що виконані роботи відповідають встановленим державним будівельним нормам.  

Суд також враховує ту обставину, що власники квартири №8, розташованої на четвертому поверсі по сусідству з помешканням відповідачки, провели аналогічну реконструкцію по розширенню помешкання з приєднанням частини горища. Внаслідок виконання таких же будівельних робіт самою ОСОБА_2, горище припинило своє існування як самостійний конструктивний елемент багатоквартирного житлового комплексу. Таким чином, сходова клітка, перекрита в ході реконструкції, втратила своє цільове призначення. Тому проектною документацією передбачалося, що обслуговування димовентиляційних каналів провадитиметься через облаштований люк (лист позивача №№3-Ко-2923/24-02 від 7 квітня 2005 року). Даний отвір відповідачкою не облаштований, що підтверджено висновком експертного будівельно-технічного дослідження №03/11-10 і не заперечується відповідачкою ОСОБА_2 Згідно з цим дослідженням демонтувати перекриття, що становить зміст заявленого позову, технічно неможливо, оскільки виконання таких робіт по приведенню будинку до попереднього стану призведене до негативного впливу на приміщення, квартири, розташовані на четвертому поверсі, порушить цілісність покрівлі. Крім того, перекриття жорстко закріплене і привантажене кладкою в капітальній стіні, а відтак його ліквідація може призвести до аварійно-небезпечної ситуації як спірної частини будинку, так і житлового комплексу в цілому, зокрема, квартири №8, що знаходиться поряд з помешканням відповідачки. У місці прогнозованого демонтажу перекриття можливе утворення пластичного шарніру, який в свою чергу потягне втрату стійкості частини капітальної стіни. Висота останньої у цьому випадку становитиме понад 5-ть метрів. За таких умов капітальна стіна може втратити стійкість.  

Водночас як констатувала спеціаліст, доступ до димовентиляційних каналів на час огляду відсутній. Забезпечити його можливо шляхом облаштування люку- лазу (отвору) у перекритті (покрівлі) в приміщенні холу під літерою 7-9 площею 11,1 кв.м. квартири №7 з забезпеченням драбини: однієї у квартирі, а другої стаціонарно облаштованої (закріпленої) на покрівлі житлового будинку.  

Таким чином, враховуючи усі вищенаведені обставини, суд вважає, що заявлений позов не може бути задоволений, оскільки таке судове рішення неможливе до виконання з технічної точки зору. Позивач, виходячи з підсумків дослідження вправі заявити вимоги про примусове облаштування даного люку. З його встановленням за власні кошти погодилась у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2, що засвідчує відсутність спору між сторонами у цій частині. Дане питання може бути вирішене у самостійному процесі.  

В силу вимог ст.31 ЦПК України позивач не вправі після початку судового розгляду змінювати підстави та предмет позову, а згідно зі ст.11 цього ж нормативного акту суд при вирішенні спору не може вийти за межі позовних вимог.  

Таким чином, оформлення дозвільних документів на будівництво, незначне відхилення від проектної документації при виконання будівельних робіт, відповідність реконструкції державним будівельним нормам і відсутність порушень прав третіх осіб у сукупності з неможливістю приведення сходової клітки до попереднього стану засвідчує необґрунтованість позову, заявленого з підстав, передбачених ст.376 ЦК України. При вирішення спору суд враховує також, що відповідачка ОСОБА_2 не заперечує проти проведення перебудови для забезпечення доступу для обслуговування димовентиляційних каналів у технічно можливий спосіб з дотриманням проектних пропозицій та будівельних норм,  хоч такого позову і не заявлялося.  

Керуючись ст.ст. 10-11, 31, 60, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.376 ЦК України, ст.ст.24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», суд-  

  в и р і ш и в:  

  У задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третьої особи- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про демонтаж самовільно спорудженого залізобетонного перекриття над сходовою кліткою – відмовити за безпідставністю.  

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.  

  Суддя: