ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 16/510 | 01.11.07 |
За позовом Колективне підприємство по будівництву шляхів "Агрошляхбуд"
до Відкрите акціонерне товариство "Шляхово-будівельне управління 41"
про стягнення 399018 грн.
Суддя Представники:
від позивача Гандзієнко І.М. по дов. , Гайдук М.В. –дор.
від відповідача Тидень М.Ю. по дов.
В засіданні приймали участь
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Пред‘явлені вимоги про стягнення 399018 грн. 00 коп. основного боргу –плоти за оренду основних виробничих фондів по договору № 05/01-045 від 05.01.2004р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору № 05/01-045 від 05.01.2004р. не сплатив обумовлену суму орендної плати за основні виробничі фонди.
Відповідач позов не визнає, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, та такі , що задоволенню не підлягають. У відзиві на позов пояснює, що заборгованості у ВАТ «ШБУ-41»перед КП «Агрошляхбуд»не існує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача 292717,35 грн. заборгованості за 1994 –2004 р.. згідно акту звірки від 17 січня 2005 р., 112227 грн. заборгованості по орендній платі та 8424 грн. за використану електроенергію за 2005 рік.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем ( між їх попередниками) були укладені договори оренди виробничих фондів від 15 червня 1994 р., від 02 січня 2001 р. та від 05 січня 2004 р., за якими і виникла заборгованість.
Договорами від 15 червня 1994 р., від 02 січня 2001 р. та від 05 січня 2004 р. оренди виробничих фондів, на які посилається позивач, передбачено, що позивач (орендодавець за договорами) передає, а відповідач (орендар за договорами) приймає в оренду основні виробничі фонди, які знаходяться на балансі орендодавця певною вартістю на підставі прийомо-передавального акту (додаток №2) з метою проведення шляхово-будівельних робіт.
Дослідивши наявні в матеріалах справи і надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 759, 762, 764 ЦК України, 64, 67, 82 ГК України.
Статті 759, 762, 764 Цивільного кодексу України містять загальні положення про найм (оренду).
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) ( ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Прийомо - передавальних актів (додатки №2 до вищезазначених договорів), які передбачені договорами та які б підтвердили факт передачі майна в оренду, суду не надано.
Надані позивачем в якості доказів передачі майна в оренду акт від 21.03.06, про те, що КП «Агрошляхбуд»передані автотранспортні засоби та дорожні машини в справному стані, а також подорожні листи автомобіля, не визнаються судом належними доказами у справі в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не містять посилань на договори.
Посилання позивача на акти звірки взаєморозрахунків між сторонами також не приймаються судом до уваги, оскільки сторони не підтвердили заборгованість первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Тоді як відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення бухгалтерських операцій.
Інших доказів передачі майна в оренду також суду не надано.
Обов”язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт використання об»єктів оренди відповідачем як підставу своїх вимог.
Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, що виникла до 06.11.2003 року.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права, а за зобов»язаннями з визначеним строком виконаня перебіг строку позовної давності починається зі спливом цього строку.
Пунктом 6 «Прикінцевих та перехідних положень»ЦК України передбачено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких встановлено законодавством , що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
У відповідності до ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85,80 ГПК України,-
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Суддя | Ярмак О.М. |
Рішення підписано 19.11.2007 р.