Справа № 2“а”-379/2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 року смт. Розовка
Суддя Розівського районного суду Запорізької області Коржов А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Розівському районі Запорізької області (далі - УПФУ) про поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та про оскарження бездіяльності Управління пенсійного фонду України і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», суд -
В С Т А Н О В И В :
28.09.2010 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до суду, в якому вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі – Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ таке підвищення пенсії не нараховувалось та не виплачувалось у повному обсязі. Позивачка зазначила, що вказана бездіяльність Управління ПФУ є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивачка прохала визнати неправомірною бездіяльність відповідача за період з 01.01.2009 року і по теперішній час та зобов’язати Управління ПФУ здійснити їй перерахунок та виплату недоплаченої суми підвищення пенсії за цей період.
Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що призначення та виплата підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, здійснюється в повному обсязі згідно з вимогами чинного законодавства .
Суд, розглядаючи справу в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені сторонами обставини, вважає за можливе прийняти законне та обґрунтоване судове рішення за наявності достатніх підстав для цього, а саме, про часткове задоволення позову.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статтею 6 даного Закону передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та має правовий статус дитини війни, що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV.
Право позивачки на оскарження бездіяльності відповідача – Управління ПФУ, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений державою на надання визначених Законом №2195-IV пільг, безпосередньо передбачено ст.10 вказаного Закону та визначено ст.ст. 4, 6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Предметом спору в даній справі є бездіяльність суб’єкта владних повноважень, пов’язана з соціальними виплатами, які є регулярними платежами.
Зміст ст.6 Закону №2195-IV не коригувався та її дія на 2010 рік законами України не була зупинена.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 за період з 01.01.2010 року по теперішній час лише в розмірі 49 грн. 80 коп..
Разом з тим, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, законодавчо був встановлений відповідно: з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 706 грн., з 01 липня 2010 року – 709 грн., з 01 жовтня 2010 року – 723 грн..
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 28.03.2010 року по 28.09.2010 року перерахунок підвищення пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.
Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).
Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону №2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону №2195-IV, то вони є безпідставними. Положення ч.3 ст.28 Закону №1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вказувалось раніше, позивач звернувся до адміністративного суду 28.09.2010 року, і якщо вважав своє право порушеним, то повинен був дізнатися про це при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії.
Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивач не скористався.
Звернення ОСОБА_1 з позовом після 09 вересня 2010 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 09 вересня 2010 року №19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», також не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Будь-яких підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Тобто, суд зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом і поважних причин пропуску такого строку не вбачає.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Оскільки провадження у справі було помилково відкрито за адміністративним позовом за вимогами, які стосуються періоду з 01.01.2009 року по 28.03.2010 року, суд, встановивши відсутність у позивача поважних причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, вважає за необхідне залишити позов в цій частині вимог без розгляду.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки йому, як дитині війни, відповідачем за вищевказаний період частково нараховане та виплачене підвищення до пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст..ст. 11, 69-71, 99, 100, 1832 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Розівському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та про оскарження бездіяльності Управління пенсійного фонду України і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни»- задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 28.03.2010 року по 28.09.2010 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2010 рік – з 28.03.2010 року по 28.09.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог, які стосуються періоду з 01.01.2009 року по 28.03.2010 року - залишити без розгляду, а в іншій частині – без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови або отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя: Коржов А.В.