Справа № 2-а-1861/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Мартинової О.М.
при секретарі - Денісенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 роки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, а відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Про порушення його прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України тривало понад півтора року, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, відповідач вважає фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та відповідно до якого, кошти пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву в якої просить розглядати справу у його відсутності.
Відповідач до суду надіслав письмову заяву в якій прохав суд розглянути справу без участі його представників в судовому засіданні. Також надав письмові заперечення на позов в яких прохав відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на те, що будь-яких порушень прав позивача з боку відповідача не було.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів та виходячи із встановлених обставин справи. Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкові за місцем проживання позивача.
Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.10.2002 р.
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова , встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України ?ро внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та ?ро внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: ?онкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Позовні вимоги щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 01.07.2007 рік суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни ” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України ?ро Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідачем не нараховані та несплачене позивачу підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року, яке відповідно до встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком повинно складати: у липні 2007 р.- 410,06 х30%; у серпні, вересні 2007 р. - 410,06 х 30% х 2 мес.; у жовтні – грудні 2007 р. - 415,11 грн. х 30% х 3 мес.
Однак, згідно наданої довідки, за вказаній період УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкові позивачу було нараховане та виплачено щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 20 грн. 30 коп. за липень, серпень, вересень 2007 року, у розмірі 20 грн. 55 коп. за жовтень, листопад, грудень 2007 року.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008 р., то суд вважає такі вимоги треба задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському району Харківської області ( у січні-березні 2008р. по 47 грн., у квітні-червні 2008р. по 48,10 грн., у липні-вересні по 48 грн.20 коп., у жовтні-грудні 2008р. по 49,80 грн.).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З 22.05.2008 року відповідач продовжував здійснювати позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів. Згідно наданої довідки позивачу за період з травня по грудень 2008 р. було сплачено 390,20 грн.
Згідно зі ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» відповідач був повинен нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 22.05.08р. по 31.12.2008 р. , яке відповідно до встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком повинно складати : у травні - червні 2008 р. - 481 х30% х 2; у липні - вересні 2008 року - 482 х 30% х 3 мес.; у жовтні - грудні 2008 р. - 498 х 30% х 3 мес. Різниці між виплаченої та не виплаченими сумами повинна бути виплачена на користь позивача.
З письмових заперечень відповідача встановлено, що при нарахуванні надбавки до пенсії особам, що підпадають під дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2009р. Управління керується чинною постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.08р. В зазначеній постанові передбачено, що з 22.05.2008р. дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,10грн., з 1 липня -48,20 грн., з 1 жовтня – 49,80 грн.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру надбавки до пенсії позивачеві в 2009р. застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно довідки Управлінням Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі протягом січня-грудня 2009 року виплачувалося по 49 грн.80 коп.
За таких обставин з 01.01.2009р. відповідач був повинен нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, яке відповідно до встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком повинно складати (498 грн. : 100 %) х 30 % щомісяця. Різниці між виплаченою та не виплаченими сумами повинна бути виплачена на користь позивача.
За таких обставин суд вважає необхідним зобов’язати відповідача провести перерахування та сплату соціальної допомоги з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, по невиконанню з 09.07.2007 року, з 22.05.2008р., з 01.01.2009р. приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008р. та за період з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених сум, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008р. з урахуванням сплачених сум, та за період з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. з урахуванням сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У відповідність з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 11.02.2010р. вказана постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області шляхом подання протягом 10 днів з дня її проголошення до Фрунзенського районного суду м. Харкова заяви про апеляційне оскарження постанови, а також внесення через Фрунзенський районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання такої заяви або шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення постанови через Фрунзенський районний суд м. Харкова апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області .
Надруковано в нарадчій кімнаті.
Головуючий-суддя: