Справа     2-23/2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

  07 грудня 2010 року         м.Радивилів                                              

Радивилівський районний суд Рівненської області  

В складі:  

Головуючої судді:   Бірука В.О.  

При секретарі:   Чуліпі Н.С.  

      Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину будинковолодіння та поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі,

встановив:  

      ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину будинковолодіння та поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 1991 року по 2007 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з  відповідачкою.

Під час спільного подружнього життя ними було побудовано будинковолодіння в АДРЕСА_1.

Дане будинковолодіння розміщене на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності відповідно до державного акта про право приватної власності на землю.

Після розірвання шлюбу відповідачка обмежила йому доступ в будинковолодіння, а тому він не мав можливості оформити право власності та провести розподіл у добровільному порядку у зв’язку з чим  змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Просить визнати будинковолодіння в АДРЕСА_1 Радивилівського району спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за ним Ѕ частину даного будинковолодіння, виділити дану частину в натурі.

В судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задоволити.

Показав, що під час спільного подружнього життя з відповідачкою ними був збудований житловий будинок  в АДРЕСА_1. На час розірвання шлюбу в 2007 році не було закінчено 2 кімнати, з надвірних будівель був залитий фундамент на хлів, погріб. Придбано матеріали на будівництво  хліва, а саме: блоки, балки, крокви, дошки, шифер. Куплена ванна та гідрофер на воду, труби на огорожу.

Показав, що в будівництві будинку допомагали, як батьки відповідачки так і його батьки. Він особисто їздив на заробітки в Польщу і привезені кошти вкладав в будівництво.

Він з 2005 року не проживає з відповідачкою. Будівництво господарської будівлі з бетонних блоків завершувала відповідачка. Після розірвання шлюбу з відповідачкою проживає  дочка, а з ним син. Просить визнати за ним право власності на Ѕ частини будинковолодіння відповідно до варіанту поділу №1 судової будівельно – технічної експертизи, де є дві незакінчені кімнати. Згідний щоб витрати по переплануванню, які пов’язані з розподілом будинковолодіння суд поклав на нього. Відмовляється від компенсації різниці у вартості часток в розмірі5790 гривень  в рахунок цього просить виділити йому Ѕ частину господарської будівлі з бетонних блоків.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримала заявлений позов. Показала, що будинок був збудований під час спільного подружнього життя позивача та відповідачки. На час розірвання шлюбу  не були закінченні дві кімнати, а саме не встелена підлога. Ці кімнати незакінчені і на даний час. Посильну матеріальну допомогу у будівництві  надавала вона та батьки відповідачки. Вважає, що кожній із сторін  необхідно виділити Ѕ частині будинковолодіння, так як це була їхня спільна сумісна власність.

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково. Не заперечує на визнання за позивачем права власності на ј будинковолодіння. Показала, що під час спільного подружнього життя з позивачем будівництво житлового будинку повністю не було завершено. Закінчена повністю була лише одна кімната, інші кімнати були поштукатурені, не було зроблено підлоги в двох кімнатах. Не згідна щоб позивачу виділили Ѕ частину господарської будівлі, так як вона будувалася без нього і за її кошти. Скільки коштів потратила на будівництво не пригадує.  

З жодним із варіантів поділу будинковолодіння відповідно до судової будівельно – технічної експертизи не згідна. Погоджується, щоб відповідач сплатив половину вартості за будинковолодіння.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи суд знаходить, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно  рішення виконкому Крупецької сільської ради №16 від 21 вересня 2001 року позивачу було надано дозвіл на будівництво нового одноповерхового будинку з господарськими приміщеннями в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,10 га у відповідності з державним актом на право приватної власності на  землю.

Із технічного паспорта на садибний житловий будинок виданого 09.09.2004 року Радивилівським районним БТІ встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1991 року по 2007 рік. Спірний житловий будинок побудований ними в період зареєстрованого шлюбу, а відповідно до ст..60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права власності подружжя частини майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст..71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідач не представила суду доказів, які поліпшення  спільного майна нею були зроблені після розірвання шлюбу подружжям і на  яку суму.

Проведення благоустрою будинку, ремонтних робіт, його переобладнання не є підставою до зменшення реальної частини одного із подружжя у спільній сумісні власності.

В судовому засіданні відповідачка не ставила питання про стягнення грошової компенсації з позивача за проведення добудови господарської будівлі з бетонних блоків (хліва).

Натомість позивач відмовився від грошової компенсації різниці у вартості часток в рахунок понесених відповідачкою витрат на добудову господарської будівлі.

Враховуючи викладене суд вважає за доцільне виділити в натурі належні сторонам частини відповідно до варіанту поділу №1 судової  будівельно – технічної експертизи від 20 квітня 2010 року, що буде відповідати їхнім інтересам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.60, 69, 70, 71, СК України, ст.ст.328, 355, 357, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст.10-11, 60, 212-213 ЦПК України суд,

  вирішив:  

Визнати за ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Виділити у власність ОСОБА_1: коридор 1-1, кухню 1-2, сан вузол 1-6, вхідний тамбур 1-7, жилі кімнати 1-3, 1-4, 1-5, Ѕ господарської будівлі з бетонних блоків, дерев’яний сарай згідно варіанту поділу №1 судової будівельно – технічної експертизи від 20.04.2010 року. Всього на суму 64112 (шістдесят чотири тисячі сто дванадцять) грн., що становить 45,9/100 частини всього домоволодіння.

Виділити у власність ОСОБА_2: коридор 2-1, кухню 2-2, підсобні приміщення 2-3, 2-4, 2-5, жилі кімнати 2-6, 2-7, Ѕ  господарської будівлі з бетонних блоків, погріб, свердловину, вбиральню згідно  варіанту поділу №1 судової будівельно – технічної експертизи від 20.04.2010 року.  Всього на суму 75688 (сімдесят п’ять тисяч  шістсот  вісімдесят вісім) грн., що становить 54,1/100 частини всього домоволодіння.  

Виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 500,0 м.кв., що складається з двох окремих ділянок з площами 246,7 м.кв. та 253,3 м.кв. загальною вартістю 13950 (тринадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят)  грн. згідно варіанту розподілу  земельної ділянки №1 судової будівельно – технічної експертизи від 20.04.2010 року.

Виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 500,0 м.кв. вартістю 13950 (тринадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн..

Зобов’язати ОСОБА_1 влаштувати вхідний тамбур 1-7, приміщення кухні 1-2, санвузол 1-6, замурувати дверні прорізи між приміщеннями 2-6 та 1-3, 2-6 та 1-5, влаштувати дверні прорізи між приміщеннями 1-7, 1-1, 1-4, 1-5.

В надвірній господарській будівлі з бетонних блоків влаштувати внутрішню перегородку .

Витрати  по переплануванню, які пов’язані з розподілом домоволодіння покласти на ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов’язані з проведенням експертизи в розмірі 1500 (одну тисячу п’ятсот) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 561 (п’ятсот шістдесят одну) грн. 77 коп..  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 896 (вісімсот дев’яносто шість) грн. 38 коп..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд шляхом подання в 10-ти денний строк апеляційної скарги.

При неподані заяви в 10-денний строк апеляційної скарги рішення набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Повний текст рішення виготовлено 10.12.2010 року.

  Суддя: підпис                                                                         Бірук В.О.  

  З оригіналом вірно:  

       Суддя:                   Бірук В.О.