ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. | № 2-1/10865-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя | Муравйов О.В., |
судді: | Полянський А.Г., Фролова Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Судацької міської ради |
на постанову | від 27.02.2006р. Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2-1/10865-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим |
за позовом | прокурора міста Судак в інтересах держави в особі Судацької міської ради |
до | ТОВ “Торгівельний центр “Меркурій”, РВФДМ України в Автономній Республіці Крим |
про | визнання частково недійсним договору |
за участю представників сторін: |
позивача: | не з’явились, |
відповідача - 1: | Бордачова В.О. |
відповідача - 2: | не з’явились, |
прокуратури: | не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2005 року (суддя Ковтун Л.О.) у позові Покурора міста Судак в інтересах держави в особі Судацької міської ради до ТОВ “Торгівельний центр “Меркурій”, РВФДМ України в Автономній Республіці Крим про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу магазин “Одяг” відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. (судді: Прокопанич Г.К., Горошко Н.П.Ю, Сотула В.В.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Мотивуючи судові рішення господарські суди, зокрема зазначають, що прокурор та позивач пропустили строк позовної давності для звернення в суд, оскільки не надали підтверджуючих доказів поважності пропуску даного строку.
Не погоджуючись з постановою суду, Судацька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі № 2-1/10865-2005 скасувати, мотивуючи скаргу тим, що остання постановлена з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач – 1 просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Позивач, відповідач - 2 та прокурор не скористалися наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши присутнього представника відповідача - 1, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи між РВ ФДМ України в Автономній Республіці Крим та організацією орендарів “ТП “Магазин “Одяг” (правонаступником якого є ТОВ “ТЦ “Меркурій”) 08.04.1997р. було укладено договір купівлі-продажу цього комплексу № 29-А, який в свою чергу був нотаріально засвідчений за № 1-1514 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1, п.1.2 Договору площа ділянки під цілісним майновим комплексом складає 0,1305га, а вартість цього комплексу становила 652,235тис.крб.
В п. 1.4 Договору сторони зазначили, що цілісний майновий комплекс, в тому числі й земельна ділянка, на якій він розташований, переходить у власність покупця з моменту підписання сторонами даного Договору та нотаріального його посвідчення.
Згідно із п. 3 ст. 209 ЦК України, нотаріальне посвідчення правочину може бути вчинене на тексті лише правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вчинення нотаріального посвідчення спірного договору дає підстави вважати, що його зміст відповідає вимогам закону.
Крім того, законність даного Договору підтверджується і реєстрацією його виконавчим комітетом Судацької міської ради 17.04.1997р. з відповідним внесенням даних відомостей до Журналу обліку під № 30.
Відповідно до ст.ст. 181, 191 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди тощо.
Отже, земельна ділянка площею 0,1305га на час укладення Договору є невід’ємною частиною єдиного майнового комплексу “ТП “Магазин “Одяг”.
Крім цього, касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо пропуску позивачами строку позовної давності, виходячи з наступного.
Пунктами 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Як вбачається із змісту ст.71 ЦК УРСР, положення якого діяли на час укладення Договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
В ст. 83 зазначеного вище кодексу наведено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, однак, в цьому переліку відсутні вимоги щодо визнання угод недійсними.
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що позовна давність –це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду.
Нормами ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підтвердженням того, що Судацька міська рада, як власник земельних ресурсів, не знала, що до предмету Договору увійшла земельна ділянка, на думку останнього є те, що виконавчим комітетом 27.07.1997р. було прийняте рішення №308, про надання ТОВ “Меркурій” земельної ділянки у постійне користування і виданий Державний акт на право постійного користування, а не на право власності.
Проте, з такими доводами колегія суддів не може погодитись, з огляду на те, що метою державної реєстрації є контроль за законністю договору, а тому зміст договору місцева рада повинна була знати при його реєстрації.
Так, в ході здійснення судового провадження позивачами не надано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що строк для пред’явлення вимог про часткову недійсність Договору на час звернення до суду закінчився.
Посилання заявника касаційної скарги на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
За таких обставин, посилання заявника касаційної скарги на те, що судами порушенні норми матеріального та процесуального права при перегляді судових рішень не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Враховуючи наведене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Судацької міської ради залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 року по справі № 2-1/10865-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.