Справа № 2-15/2010 рік  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 23 грудня 2010 року Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого – судді Фоменко І.М., при секретарі Щербань Г.Г., представників позивача ОСОБА_1. та відповідачів ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 3-тя особа: ОСОБА_6 про встановлення факту проживання в якості членів сім»ї, визнання недійсним договору дарування від 30.12.1998 року, відшкодування вартості ? частини квартири та визнання права власності на ? частину квартири, -                                            

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду 20.06.2007 року та свої вимоги він та його представник підтримали у судовому засіданні, мотивуючи тим, що 12.03.1997 року ОСОБА_3, його колишня дружина ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу набули право спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 для проживання сім'ї, до складу якої входили: позивач, його дружина ОСОБА_4 донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. З березня 1997 року по жовтень 2006 року позивач, дружина, донька і син постійно мешкали в цій квартирі в якості членів сім'ї. 26.12.1998 р. позивача було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 148-2 КК України (1960р.). Дізнавшись, що за вказаний злочин під загрозою арешту або конфіскації опиняється вказана квартира, позивач з метою ухилення від арешту житла уклав договір дарування на ім’я своєї доньки, який вважав фіктивним, оскільки домовлявся з жінкою та донькою, що договір дарування вони розірвуть коли мине загроза арешту квартири. У зв’язку з арештом квартири 04.01.1999р. а потім переданням квартири у заставу для отримання кредиту з травня 2004р. по грудень 2006р. позивач не міг розірвати угоду дарування квартири. 22.10.2006р. ОСОБА_4. та ОСОБА_5 виселили ОСОБА_6. із спірної квартири та створили перешкоди у користуванні квартирою для ОСОБА_3 як потім з’ясувалося згідно договору купівлі-продажу від 07.09.2006р. ОСОБА_5. з ОСОБА_4 продали спірну квартиру та придбали нову за адресою: АДРЕСА_2 Таким чином позивач просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_3 ОСОБА_6. в квартирі №АДРЕСА_1 в період з березня 1997 р. по 22 жовтня 2006 р., визнати недійсним договір дарування квартири №АДРЕСА_1 від 30.12.1998р., зобов’язати ОСОБА_4. та ОСОБА_5. відшкодувати ? вартості квартири №АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_6. належну ОСОБА_3. до відшкодування суму в розмірі вартості ? частини квартири №АДРЕСА_1 станом на 07.09.2006р. шляхом визнання за ОСОБА_6. права власності на ? квартири АДРЕСА_2

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_5 (10.10.2009р. уклала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_5) та ОСОБА_4. пояснили, що договір дарування ніхто не пропонував розірвати, до укладення договору дарування вони сім’єю проживали в кв. АДРЕСА_3 інтереси ОСОБА_6. ніхто не порушував, оскільки вони домовились, що кв. №АДРЕСА_1 буде доньці, а кв. АДРЕСА_3 – сину ОСОБА_6. ОСОБА_6 мав 2 місця проживання, в кв. АДРЕСА_3 та в кв. № АДРЕСА_1. Просили суд відмовити в задоволенні позову за необгрунтованістю.

Третя особа – ОСОБА_6, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, в письмові заяві просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. та розглянути справу без його участі.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він з ОСОБА_3 проживали в одному під»їзді по АДРЕСА_1 які в будинку мешкали з 1997 року у 4-х кімнатній квартирі. Вважає, що вони проживали, як одна сім»я, але його не відомо, хто з них був зареєстрований в квартирі.

Свідок ОСОБА_8. суду пояснила, що вона є матерью позивача та її син з дружиною та дітьми після покупки квартири по вул. АДРЕСА_1 проживали однією сім»єю з 1997 року по 2006 рік в цій квартирі. Коли відносно сина та невістки була порушена кримінальна справа вони подарували квартиру дочці ОСОБА_5. В подальшому шлюб між ними був розірваний, а квартиру ОСОБА_5 продала.

Суд, вислухавши сторони, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 12.03.1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу.  

30.12.1998 року між ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5. було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 що підтверджується копією договору, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Таранушич В.В. (т.2  а.с. 48).  

Згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вказана квартира була продана її повноправною власницею, ОСОБА_5. ОСОБА_9 (а.с. 44)

Між сторонами склалися цивільно-правові відношення, які регулюються Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ст.ст.  10, 11 ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.  Суд  розглядає  цивільні  справи  в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  наданих сторонами  доказів.  

3-тя особа ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_5. про визнання права користування житловим приміщенням, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням квартирою № АДРЕСА_1 а також про визнання договору дарування недійсним від 30.12.1998 року та визнання договору купівлі-продажу недійсним від 07.09.2006 року. Рішенням Ковпаківського райсуду м. Суми від 15.06.2007 року у задоволенні  позовних вимог ОСОБА_6. було відмовлено у зв’язку з їх необґрунтованістю. Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26.08.2007 року рішення Ковпаківського райсуду м. Суми від 15.06.2007 р. залишено без зміни (т. 1 а.с. 143, 144).

З матеріалів справи вбачається, що мати позивача ОСОБА_8. звернулася до Ковпаківського райсуду м. Суми до сина ОСОБА_3. про визнання втратившим право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_3 де ріщенням Ковпаківського райсуду м. суми від 30.11.2007 року її позовні вимоги були задоволені. ОСОБА_3. було визнано втративши право користування жилим приміщенням за вищевказаною адресою (т.1 а.с.145). Також  в матеріалах справи є рішення Ковпаківського райсуду м. Суми від 30.04.2010 року яким ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_3 з грудня 2007 року та зобов’язано його знятися з реєстраційного обліку за вказаною квартирою. Рішення набрало чинності, в апеляційній інстанції не оскаржувало ся (т.2 а.с. 109)    

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Факт проживання ОСОБА_3 ОСОБА_6. в квартирі №АДРЕСА_1 в період з березня 1997 р. по вересень 2006 р. підтверджується поясненнями свідків та матеріалами справи, а також іншими судовими рішеннями.

У відповідності до ст. 48 ЦК України (ред. 1963 р.) вбачається, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

ОСОБА_6 з огляду на положення ст. 48 ЦК України (ред. 1963 р.) не надав суду належних  доказів, які б достовірно свідчили, що при укладенні між відповідачем та позивачем угоди – договору дарування квартири, були порушені вимоги закону, який ущемляє особисті або майнові права ОСОБА_6., як неповнолітньої дитини.

За таких умов у суду немає законних підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору дарування від 30.12.1998р.

Оскільки ОСОБА_5. була повноправною власницею квартири АДРЕСА_1 на момент укладення договору купівлі продажу квартири від 09.09.2006р., вимоги ОСОБА_3. в частині зобов’язати ОСОБА_4. та ОСОБА_5. відшкодувати ? вартості квартири №АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_6. належну ОСОБА_3. до відшкодування суму в розмірі вартості ? частини квартири №АДРЕСА_1 станом на 07.09.2006р. шляхом визнання за ОСОБА_6. права власності на ? квартири АДРЕСА_2 є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 213-215, 256, 258 ЦПК України, ст. 9, 64, 156 ЖК України, ст.ст. 12.17,48,57, 58, 535 ЦК УРСР (ред.. 1963 р.) ст. 58, 59, 60, 61, 78, 130, 145 КпШС УРСР, суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 3-тя особа: ОСОБА_6 про встановлення факту проживання в якості членів сім»ї, визнання недійсним договору дарування від 30.12.1998 року, відшкодування вартості ? частини квартири та визнання права власності на ? частину квартири задоволити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 в якості члена сім»ї його дружини ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 в період з березня 1997 року до вересня 2006 року в квартирі АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог в частині встановлення факту проживання його сина ОСОБА_6 в якості члена сім»ї, визнання недійсним договору дарування від 30.12.1998 року, відшкодування вартості ? частини квартири та визнання права власності на ? частину квартири за ОСОБА_6 відмовити за необґрунтованістю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

                 СУДДЯ                                  підпис                                           І.М. ФОМЕНКО

               Копія вірна:               Суддя:                                                І.М. Фоменко