Справа № 1-263/10 р.  

В И Р О К  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

  23 грудня  2010  року       Лебединський районний суд  

Сумської області  

В складі :        судді                                           Подопригори Л.І.  

  при секретарі                              Соколовій  Н.О.  

  з участю прокурора                    Радковського В.П.  

захисника                                     ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу по обвинуваченню          

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,   уродженця м. Новокузнецьк, Кемеровської області, Росія,  українця,  громадянина  України,  освіта не закінчена вища, не одруженого,  не  працюючого,  мешканця  АДРЕСА_1, раніше  не судимого  в порядку ст. 89 КК України ,  

      за  ч. 1 ст. 189  КК України   КК України,-  

В с т а н о в и в :  

Підсудний  ОСОБА_2  19.08.2010 року о 18 годині,  перебуваючи у парку поряд з ЗОШ №1 , м. Лебедин, Сумської області, реалізовуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення та вимагання грошей, після неодноразових телефонних дзвінків впродовж місяця до ОСОБА_3, зустрівся з ним, та застосовуючи  до нього психічний тиск, який полягав у залякуванні останнього,  посадив його до автомобіля НОМЕР_1, в якому на той час перебували особи,  у відношенні яких відмовлено у порушенні кримінальної справи. Перемістившись на вказаному автомобілі в лісовий масив поблизу вул.. Фурдилівська, м. Лебедин, Сумської області та перебуваючи в лісовому масиві підсудній, у рішучій формі пред’явив усну вимогу до потерпілого ОСОБА_3 про передачу йому грошей у сумі 1000 американських доларів, та з метою примусити останнього  передати йому гроші, почав умисно, погрожувати йому розголошенням відомостей,  які потерпілий   бажав зберегти в таємниці,  хоча останній  йому ніяких грошей  винен не був і жодних майнових зобов’язань між ними не було. В подальшому підсудний з метою забезпечення своєї неправомірної вимоги, продовжуючи використовувати психічний тиск, примусив потерпілого написати розписку, в якій  потерпілий зізнався у вчиненні злочину, форму та зміст якої визначив сам ОСОБА_2  

    Допитаний  в судовому засіданні підсудний свою вину визнав повністю і пояснив, що дійсно зі знайомим ОСОБА_3 З початку грудня 2009 року між ними виникли непорозуміння пов»язані з тим, що  на його прохання поговорити з чоловіком знайомої ОСОБА_4, останній зі своїм товаришем побив останнього. Через це він неодноразово намагатися зустрітися з ОСОБА_3 але той уникав зустрічі. 19.08.2010 року він за  своїми знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебуваючи у клубі «Міхс» зателефонував   ОСОБА_3 і той повідомив, що перебуває в парку біля ЗОШ №1, м. Лебедин і не заперечує зустрітися.  Він попрохав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звозити його до ЗОШ № 1, так як ОСОБА_4 був на автомобілі Ваз 21099. При цьому хлопцям сказав, що хоче поговорити з ОСОБА_3 Останні погодились. Коли приїхали до школи  він зустрівся з потерпілим, але в парку  було багато людей, і він підійшовши до потерпілого запропонував  сісти в автомобіль та проїхатись,  тим часом і порозмовляти. ОСОБА_3 почав вагатися і він взявши його за лікоть руки  повів до автомобіля,  посадив на заднє сидіння, сам сів біля нього. Потім  він сказав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їхати куди і збиралися , а саме до ОСОБА_6 додому, а по дорозі він порозмовляє з ОСОБА_3  Коли їхали почав запитувати у ОСОБА_3,  навіщо той розповідає про факт побиття ОСОБА_8. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сиділи з переду автомобіля і  розмови не чули, так як в автомобілі грала музика і хлопці розмовляли про свої справи. ОСОБА_3 не міг нічого відповісти і  це його дратувало.  Приїхавши до господарства  ОСОБА_6 заїхали до його заднього двору, який розташований зі сторони лісу. Автомобіль зупинився за декілька метрів від воріт господарства і  всі вийшли з нього. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відійшли в бік  по своїм справам, а він з ОСОБА_3 залишився стояти та розмовляти практично біля автомобіля. При розмові ОСОБА_3 почав  грубити та відмовлятися в тому , що він комусь розповідав про те , що побив разом з ОСОБА_7 ОСОБА_8. Це його роздратувало і він сказав ОСОБА_3, що  тепер той винен йому винен 1000 доларів США, так як  вважав , що іменно ця сума є компенсацією за ту моральну шкоду яку спричинив йому своїми розмовами ОСОБА_3  Також він сказав що ці гроші потерпілий  віддасть обов’язково. В цей час з двору вийшов ОСОБА_6 та привітавшись  запитав, що вони  тут роблять і він відповів, що вирішує питання про борг. Потім  він сказав ОСОБА_3, що якщо він в найкоротший термін гроші не віддасть то він піде до міліції та розповість про факт побиття ним ОСОБА_8. ОСОБА_3 Погодився і  для того , щоб повністю його переконати  він дістав з кишені аркуш паперу та ручку, які дав потерпілому,   щоб той написав розписку і зізнався у скоєнні злочину. Зміст розписки він йому продиктував. Потерпілий виконав його вимогу.Після цього  забрав розписку у потерпілого і  сказав йому, що якщо він не віддасть гроші то розписку віднесе до міліції. Потерпілий пообіцяв віддати гроші. Після цього він відпустив його додому.  

    Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по  справі, як покази свідків та інших, що були зібрані в ході дізнання та досудового слідства, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудні та інші учасники процесу  і які ніким не оспорювались.  

    Тому, суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного дійшов до висновку, що дії вчинені підсудним     необхідно кваліфікувати за ч. 1  ст. 189 КК України, оскільки  він вчинив вимогу передачі чужого майна, з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці                 ( вимагання).  

  При  призначенні покарання підсудному  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що підсудний  вину свою визнав повністю.  

  Враховуючи наявність обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що підсудний  вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину,  відсутність тяжких наслідків,  позитивну характеристику по місцю проживання, та праці, його сімейний стан, думку потерпілого, суд вважає  можливим, примінивши ст.. 69 КК України перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, визначивши покарання у вигляді штрафу. Суд вважає, що саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.  

  Міру запобіжного заходу відносно підсудного   суд вважає необхідним  залишити підписку про невиїзд.  

  Речові докази по справі, розписку, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи ( а.с. 34), суд вважає необхідним залишити у справі на зберіганні.  

Керуючись ст.. ст.. 299, 323-324 КПК України,-  

П р и г о в о р и в :  

  ОСОБА_2   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 189  КК  України і призначити покарання  по цьому закону, застосувавши  ст.. 69 КК України,  у вигляді штрафу в розмірі 750      ( сімсот п’ятдесят ) гривень.  

  Міру запобіжного заходу  залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.  

  Речові докази по справі, розписку, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи ( а.с. 34),залишити у справі на зберіганні.  

  На вирок суду може бути  подана апеляція до апеляційного суду Сумської області  протягом 15 діб з моменту його проголошення  через Лебединський районний суд.  

  Суддя