Справа № 2-184/10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01 грудня  2010  року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді                      Ярошенко Т.О.

при секретарі                          Шаміладзе В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за  позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту недійсним, відшкодування моральної шкоди, визнання права власності на ? частину автомобіля, зміну черговості одержання права на спадкування

за зустрічним позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області в особі Полтавського ВРЕР  (підпорядкованого УДАІ) ГУМВС України в Полтавській області  до ОСОБА_1,  ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6   про визнання права власності на автомобіль по ?  частині,

за позовом

ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Відділ реєстрації актів цивільного стану Охтирського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про розірвання шлюбу від 09.09.1997 року, визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю, визнання права власності на ?  частину будинковолодіння,

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом ОСОБА_7 з 29.03.2005 року  зареєсрований був як приватний підприємець  (а.с. 223 т.с. 2), 25.06.2009 року  державна реєстрація була припинена в зв’язку зі смертю.

     Його валові доходи за період  з 1.04.2005 року по 31.03.2009 року  склали в середньому 82 180 грн. (а.с. 71 т.с. 2).

     ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи,  отримує пенсію по інвалідності  (т.с. 2 а.с. 224).

     Крім того, ОСОБА_7 18.04.2008 року  було встановлено Сумським обласним  Центром медико-соціальної експертизи  другу групу інвалідності (а.с. 51-55 т.с. 3),  отримував також пенсію.

     За час спільного проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_8 ними було  придбано за спільні кошти 1.03.2007 року  автомобіль RENAULT Master 2,2 DCI,    2002 року випуску, який був  зареєстрований за ОСОБА_7  

     Відповідно до положень  ст.. 3 СК України сім’ю складають особи,  які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права  та обов’язки.

     ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені ОСОБА_7 було складено заповіт на користь  ОСОБА_2 (а.с. 9 т.с. 1) на житловий  будинок та земельну ділянку за  адресою АДРЕСА_1, в той же день ОСОБА_7 помер.

     Після його смерті відкрилася  спадщина, яка складається з житлового будинку з земельною  ділянкою за вищевказаною адресою, автомобіля RENAULT Master 2,2 DCI,    2002 року випуску.  

     З заявами про прийняття  спадщини до нотконтори  звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 (а.с. 87, 88, 93 т.с. 1).

     З урахуванням всіх обставин  справи, суд не може погодитися  із доводами ОСОБА_1  в частині зміни черговості  одержання права на спадкування,  оскільки, вона із відповідності до  положень ст.. 1259 ЦК України не  набула такого права.

     Відповідно до ст.. 1259 ЦК України  черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування  може бути змінено  нотаріально посвідченим договором  заінтересованих  спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере  у ньому участі, а також  спадкоємця, який має право  на обов’язкову частку у спадщині.

     Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може  за рішенням суду одержати право  на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має  право на спадкування, за умови,  що вона протягом тривалого  часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу  допомогу спадкодавцеві, який через  похилий вік, тяжку хворобу або  каліцтво був у безпорадному  стані.

     Виходячи з положень даної статті ЦК України в судовому  засіданні не було встановлено  підстав для зміни черговості відносно ОСОБА_1

     В зв’язку з цим суд також  дійшов висновку про відсутність  підстав для задоволення позову  в частині визнання  недійсним заповіту від імені ОСОБА_7, так як у відповідності  до вимог ст.. 15 ЦК України кожна  особа має право на захист свого  цивільного права у разі його  порушення, невизнання або оспорювання, але права ОСОБА_1 розумінні даної статті не  порушуються, оскільки,  вона не набула право на  зміну черговості одержання  права на спадкування.

     В частині відшкодування  моральної шкоди ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2   суд вважає,  що ці вимоги  також є  необґрунтованими.

     З огляду на викладені обставини суд вважає, що право  ОСОБА_1 необхідно захистити, встановивши факт  проживання однією сім’єю з ОСОБА_7 з серпня  1996 року та визнавши  за нею право власності на ? частину частину автомобіля RENAULT Master 2,2 DCI,    2002року випуску, двигун  НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний державний номер  НОМЕР_2.

     Відповідно до положень ст.. 74 СК  України, якщо жінка та чоловік проживають однією  сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою,  майно, набуте ними за час  спільного проживання, належить  їм на праві  спільної сумісної власності, якщо інше не  встановлено письмовим договором  між ними.

     Доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника ОСОБА_10  про те що ніби-то ОСОБА_7  в той же час проживав  з іншими жінками, а тому не проживав сім’єю  з ОСОБА_1 суд не  може прийняти до уваги, так як  це не знайшло свого підтвердження  в суді.

     В решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

     Вирішуючи позов ОСОБА_2,  ОСОБА_3 суд виходив з того,  що вони як дочки ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги, своєчасно звернулися до нотконтори із заявами про прийняття спадщини.

     Відповідно до положень ст.. 1226 ЦК  України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних  підставах.

     Враховуючи, що ? частина  автомобіля RENAULT Master 2,2 DCI,    2002 DCI належить ОСОБА_1, то на іншу ?  частку даного автомобіля  мають рівні права ОСОБА_2  та ОСОБА_3 як спадкоємці  після смерті ОСОБА_7, тому суд дійшов висновку, що  за ними необхідно визнати  право власності по ? частині за кожною, відмовивши в  решті вимог за необґрунтованістю.

     Вирішуючи позов  ОСОБА_11 суд виходив зі слідуючого.

     Як встановлено судом ОСОБА_7 та ОСОБА_11  перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з 28.01.1978 року (т.с. 2 а.с. 16) набули право власності на житловий будинок загальною площею  69,9 кв.м. з надвірними  будівлями (т.с. 3 а.с. 61-63) за адресою АДРЕСА_1, який зареєстровано  за ОСОБА_7

     Відповідно до положень ст.. 22  КпШС України майно, нажите  подружжям  за час шлюбу, є його  спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні  права володіння, користування і  розпорядження цим майном.

     Відповідно до ст.. 28 КпШС України  в разі поділу майна, яке є спільною  сумісною власністю подружжя, їх  частки визнаються рівними.

     Такі ж положення визначено  в СК України, зокрема, ст.. 60 СК України передбачає, що майно, набуте  подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві  спільної сумісної власності  незалежно від того,  що один з них не мав з поважної  причини самостійного заробітку.  

     Ст.. 70 СК України передбачає, що  у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності  подружжя, частки майна  дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено  домовленістю між ними або  шлюбним договором.

     Отже, суд дійшов висновку, що  житловий будинок з господарськими  спорудами за адресою м. Охтирка  вул.. Червонофлотська, 26 набутий  за спільні кошти  під час шлюбу, а тому  належить по по ? частині ОСОБА_7 та ОСОБА_11  

     В частині визнання  недійсним свідоцтва про розірвання  шлюбу між ОСОБА_7 та  ОСОБА_11 суд не знаходить  підстав для задоволення позову.

     Як встановлено судом, 9 вересня  1997 року за № 148 здійснено відділом реєстрації актів громадянського стану  Охтирського міськрайонного управління  юстиції запис акта про розірвання  шлюбу (т.с. 3 а.с. 67) за зверненням ОСОБА_7 на підставі  рішення суду від 31.01.1997 року.       ОСОБА_11 було видано свідоцтво про розірвання шлюбу за її зверненням 16.10.2007 року  згідно паспортних даних.

     З огляду на вищевикладене,  суд не знаходить підстав для  визнання недійсним свідоцтва  про розірвання шлюбу,  видане 9.09.1997 року,  тому в цій частині  позову слід відмовити.

     По справі маються судові  витрати, які суд визначив, виходячи  зі слідуючого.

     Так, відповідно до положень  ст.. 88 ЦПК України питання про судові витрати вирішується пропорційно задоволених вимог.

     Так, позов ОСОБА_1 при зверненні до суду оплачено судовим  збором в розмірі 196 грн. (а.с. 1-4, 146-151 т.с. 1) та витрати ІТЗ – 120 грн.

     Позов ОСОБА_11 оплачено  судовим збором (а.с. 195-198 т.с. 1) в розмірі  68 грн. та ІТЗ – 120 грн.

     Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 оплачено судовим збором в розмірі  102 грн. (а.с. 204-206 т.с. 1) та витрати  ІТЗ- 120 грн.

     Відповідно до експертної довідки  (т.с. 3 а.с. 70-74), виходячи з  вартості будинковолодіння в АДРЕСА_1 судовий збір за ? частину за позовом ОСОБА_11  повинен  сплачуватися в  розмірі 824,76 грн. – 51 грн. =  774 грн., які необхідно достягувати  в доход держави з ОСОБА_1  

     Позов ОСОБА_1 в частині  визнання права власності на ?  частину автомобіля мав би сплачуватися 350 грн., тому слід достягувати в доход держави судовий збір за  автомобіль з ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 150 грн. з кожної  (350 грн. – 51 грн. = 299 грн. : 2 = 150 грн.).

     Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мав би сплачуватися по  350 грн., тому з них  слід достягувати в доход  держави судовий збір по 124 грн. з кожної, а з ОСОБА_1 в доход держави 350 грн.

     Таким чином, з ОСОБА_1  необхідно стягнути судовий збір в доход  держави 1124 грн., з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 274 грн. з  кожної.

     Вирішуючи відшкодування  витрат сторін на правову  допомогу, суд виходить з того, що  ОСОБА_1 понесла витрати  на 350 грн., такі ж  витрати визначено і за квитанціями представника ОСОБА_10  при цьому суд виходив з принципів  розумності і справедливості, з урахуванням складності справи,  часу витраченого на розгляд справи, підготовки до розгляду справи, положень постанови  КМУ № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом  цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. При цьому суд також враховує,  що пре6дставник ОСОБА_10  в один і той же час при розгляді  даної справи надавав  правову допомогу трьом особам,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11

     З урахуванням всіх обставин  справи, суд дійшов висновку що  витрати на правову допомогу  слід визначити в розмірі по 1750 грн., а саме з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11  необхідно стягнути на користь  ОСОБА_1 по 584 грн. з кожної, також з ОСОБА_1 на їх користь  необхідно стягнути по 584 грн.  

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 88  ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_7 та ОСОБА_1  з серпня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля Renault Master 2.2 DCi, двигун  НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, 2002 року випуску,  реєстраційний  держаний номер НОМЕР_2.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості отримання права на спадщину, визнання недійсним заповіту, відшкодування моральної шкоди  відмовити за необґрунтованістю.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3  по ? частині на автомобіль RENAULT Master 2.2 DCi, двигун  НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, 2002 року випуску, реєстраційний державний номерний знак НОМЕР_2, відмовивши в решті позовних вимог за необґрунтованістю.

Позовні вимоги ОСОБА_11 задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_11 на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про  розірвання шлюбу від 09.09.1997 року відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з  ОСОБА_1  судовий збір в прибуток держави в розмірі 1124 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір в прибуток держави по 274 гривень з кожної.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 по 584 грн. кожній витрати  на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11  по 584 грн.  витрат на правову допомогу на  користь ОСОБА_1.

Рішення суду може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя                               Т.О. Ярошенко  

З оригіналом згідно