Справа № 2-а-3040/10   

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 09 грудня 2010 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та доплату державної соціальної допомоги дитині війни

 ВСТАНОВИВ:

23.11.2010 року позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок її пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2010 рік починаючи з 01.01.2010 року з урахуванням виплачених коштів, довічно. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у зазначений період дана допомога їй не виплачувалася, тому і звернулася до суду з вказаним позовом.

25.11.2010 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копія якої направлена відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що дійсно згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але 28.05.2008 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Вважає, що Управління Пенсійного фонду в м. Охтирка діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. За таких обставин просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

    Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, надавши суду копію пенсійного посвідчення.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

   Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2010 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не відповідно до постанови КМУ за № 530 від 28.05.2008 р.

    Стосовно вимог позивача про проведення нарахування та виплату соціальної допомоги  в подальшому, суд дійшов висновку про їх безпідставність, так як ст. 104 КАС України передбачено, що право звернутися до адміністративного суду має особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним. З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування та виплати соціальної допомоги довічно є необґрунтованим і задоволенню не підлягають.

Згідно пунктів 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається  лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність  такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені  ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що розміри виплат позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни підлягає частковому  задоволенню, а саме: за 2010 рік за період з 01.01.2010 року по день винесення рішення з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

    На підставі викладеного та керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст. 183-2 КАС України, –  

ПОСТАНОВИВ :  

    Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області  задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  за 2010 рік за період з 01.01.2010 року по день винесення рішення з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.    

Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області зобов’язаний виконати дану постанову негайно.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.  

        Суддя Охтирського

        міськрайонного суду                         Т.О. Ярошенко

З оригіналом згідно