Справа №2-837
2010 року
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
06 грудня 2010 року смт Розівка
Розівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кущ Т.М.,
при секретарі судового засідання Поплавській Н.В.,
за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук (далі за текстом – Розівська дослідна станція ІЗГ УААН) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, третя особа без самостійних вимог – Розівський відділ Запорізької регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, -
В С Т А Н О В И В :
14 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Розівської дослідної станції ІЗГ УААН, в якому вказала, що вона на підставі державного акту є власником земельної ділянки площею 5,52 га, розташованої на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий НОМЕР_1. За договором від 15 вересня 2003 року позивач передала належну їй земельну ділянку в оренду Розівській дослідній станції ІЗГ УААН строком на 5 років, тобто до 15 вересня 2008 року. Позивач, посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без згоди позивача та без достатніх правових підстав, а також на вимогу позивача відмовляється у добровільному порядку повернути земельну ділянку, вимушена була звернутись до суду із вимогою про витребування належної їй земельної ділянки з чужого незаконного володіння, зобов’язавши відповідача повернути її позивачу. Крім того, у заяві позивач просив стягнути з Розівської дослідної станції ІЗГ УААН суму понесених нею судових витрат.
Позивач ОСОБА_1 у відповідній письмовій заяві, поданій до суду, вказала про те, що вона підтримує заявлені вимоги по тих підставах, які нею були викладені в позовній заяві, просила задовольнити її позов.
Позицію позивача підтримав її представник на підставі довіреності ОСОБА_2, надавши суду відповідну письмову заяву.
Представник відповідача на підставі довіреності ОСОБА_3 письмово повідомив судові про те, що відповідач - Розівська дослідна станція ІЗГ УААН позов не визнає та заперечує проти його задоволення посилаючись на те, що відповідач, як орендар, після закінчення строку договору оренди продовжував користуватися належною ОСОБА_1 земельною ділянкою. Від позивача протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди не надійшло письмових заперечень проти цього, у зв’язку з чим відповідач вважав договір оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Крім того, позивач ОСОБА_1 на протязі 2009-2010 років отримувала орендну плату за користування належної їй земельної ділянки. За таких обставин представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
ОСОБА_4, як представник третьої особи – Розівського відділення ЗРФ ДП „Центр ДЗК”, у письмовій заяві заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, вказавши про відсутність підстав для витребування земельної ділянки та повернення її у користування позивачеві, посилаючись на те, що від позивача протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди не надійшло письмових заперечень проти продовження користування її земельною ділянкою відповідачем.
Особи, які повинні брати участь у справі, у с удове засідання не з’явились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, до суду подали заяви з проханням слухати справу без їх участі.
Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.
Суд, з'ясувавши позицію осіб, які повинні брати участь у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Між ОСОБА_1 та Розівською дослідною станцією ІЗГ УААН 15 вересня 2003 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,52 га, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1. Строк дії договору – з дня його державної реєстрації, а саме, з 15 вересня 2003 року до 15 вересня 2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 1 статті 34 Закону України „Про оренду землі” зокрема визначено, що у разі припинення договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Проте, ч.3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заявлених вимог, суд виходив з наступного.
За матеріалами справи вбачається, що протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди, відповідач - Розівська дослідна станція ІЗГ УААН за мовчазною згодою позивача ОСОБА_1 продовжив користуватись належною останній земельною ділянкою. Письмове заперечення, яке здійснюється листом-повідомленням, від позивача не надходило. Навпаки, ОСОБА_1 на протязі 2009-2010 років отримувала від Розівської дослідної станції ІЗГ УААН орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою.
Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами була досягнута домовленість щодо умов подальшого використання земельної ділянки. За таких обставин, посилання позивача та його представника на положення ч.1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» є безпідставними.
Невиконання відповідачем п. 2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Розівською дослідною станцією ІЗГ УААН, яким було передбачено, що сторони мають право продовжити термін дії договору та зацікавлена в пролонгації договору сторона зобов’язана не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку оренди, звернутися до другої сторони з відповідним клопотанням, суд не приймає до уваги, оскільки зазначеним пунктом договору передбачені умови саме продовження терміну дії договору та переукладання спірного договору, а не його поновлення. Поняття «продовження терміну дії договору» і «поновлення договору оренди земельної ділянки» не є тотожними.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що Розівська дослідна станція ІЗГ УААН користується земельною ділянкою, належною позивачу, маючи для цього відповідну правову підставу, а саме на підставі договору оренди земельної ділянки, дія якого була поновлена сторонами відповідно до положень ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги за обставин, на які посилається ОСОБА_1 в позовній заяві, не можуть бути задоволені.
Відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки їй в позові відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31,33,34 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст.10,11,60,84,88,209,212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
В задовленні позовної заяви ОСОБА_1 до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, третя особа без самостійних вимог – Розівський відділ Запорізької регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, - відмовити .
Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Т.М.Кущ