Справа № 2-283/2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

 27 вересня 2010 року  Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Мартинової О.М.

при секретарі судових засідань –  Денісенко О.І.  

 розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:  

 Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування своїх вимог за позовом зазначив, що в газеті «Турбоатом», реєстраційне посвідчення ХК № 1368-109 ПР від 24.07.2007 р.НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2». Зазначена стаття містить недостовірну інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, а саме: «За тот год, что ОСОБА_2 руководит ОАО «Турбоатом», он успел сделать очень многое: «вымыть» оборотные средства и в 10 раз увеличить долги предприятия. В результате управления ОСОБА_2 на заводе не хватало средств для выплаты зарплаты и расчетов с бюджетом. Кроме того он успел выписать себе 800 тысяч отпускных. А не успел расторопный директор включить в схему поставок продукции завода российским потребителям собственную фирму-посредника, которая должна была приносить ОСОБА_2 около двух миллионов долларов в год до 2030 г.»; «Если суд примет во внимание абсурдность претензий ОСОБА_2 и оценит банальный, на первый взгляд, трудовой спор в контексте рейдерских атак на крупнейший промышленный гигант Украины, завод сможет и дальше работать нормально. Если же нет, ОСОБА_2 тут же окажется на проходной «Турбоатома», только наверняка не один. За его спиной будут маячить «орлы ОСОБА_1», алчно поглядывающие на заводские корпуса.». Посилається на те, що в статті в негативній формі оприлюднена особиста думка авторів про «подлинность больничного листа, выданного ОСОБА_2», незважаючи на те, що жодним з контролюючих органів, які робили перевірку, не встановлено факту порушень при оформленні лікарняного і на це є посилання в самій статті. Вказує на те, що з 1972 року по 2007 рік позивач працював на ВАТ «Турбоатом» та займав посади від економіста до виконуючого обов’язки генерального директора, нагороджений орденом, почесними грамотами, тому поширення негативної інформації серед членів трудового колективу та серед службовців державних органів, співробітників українських та іноземних компаній, які співпрацюють з ВАТ «Турбоатом» принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Просить суд зобов’язати відповідача надрукувати спростування недостовірної інформації в порядку встановленому Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу)».

Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати інформацію, яка міститься у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірною, а саме: «За тот год, что ОСОБА_2 руководит ОАО «Турбоатом», он успел сделать очень многое: «вымыть» оборотные средства и в 10 раз увеличить долги предприятия. В результате управления ОСОБА_2 на заводе не хватало средств для выплаты зарплаты и расчетов с бюджетом. Кроме того он успел выписать себе 800 тысяч отпускных. А не успел расторопный директор включить в схему поставок продукции завода российским потребителям собственную фирму-посредника, которая должна была приносить ОСОБА_2 около двух миллионов долларов в год до 2030 г.»; «Если суд примет во внимание абсурдность претензий ОСОБА_2 и оценит банальный, на первый взгляд, трудовой спор в контексте рейдерских атак на крупнейший промышленный гигант Украины, завод сможет и дальше работать нормально. Если же нет, ОСОБА_2 тут же окажется на проходной «Турбоатома», только наверняка не один. За его спиной будут маячить «орлы ОСОБА_1», алчно поглядывающие на заводские корпуса.», зобов’язати відповідача спростувати інформацію, яка викладена у вищевказаній статті у спосіб надрукування спростування на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й спростовується повідомленням, в газеті «Турбоатом» не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, надати суду докази того, що тираж газети «Турбоатом», в якому міститься спростування складає 3000 екземплярів, який розповсюджено безкоштовно на ВАТ «Турбоатом», а також за адресами згідно зі списком, який надруковано у номері від ІНФОРМАЦІЯ_1.            

      У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд їх задовольнити та визнати статтю у газеті «Турбоатом» «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірною, зобов’язати відповідача надрукувати спростування недостовірної інформації в газеті «Турбоатом», яку розповсюдити на ВАТ «Турбоатом» та за адресами згідно зі списком, який надрукований у номері від ІНФОРМАЦІЯ_1.  

      Присутні у судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_6,                 ОСОБА_7, ОСОБА_8, що діють на підставі довіреності, проти позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що в газеті «Турбоатом» надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2» з посиланням на автора інтернет-сайт «Настоящий дозор», отже автором статті, на текст якої посилається позивач  є «Настоящий дозор», на інтернет-сайті якого розміщена стаття від 18 січня 2008 року під назвою «Бывший директор «Турбоатома» прячется от ОСОБА_10 в больнице», таким чином, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідач не може бути притягнений до відповідальності за публікацію відомостей, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність позивача.

      Присутній у судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 –    ОСОБА_9 заперечував проти позову, посилався на те, що ОСОБА_3 з 4 червня 2009 року є власником доменного імені www.dozor.kharkov.ua та на даний момент відсутня на домені стаття, що є предметом спору. Вказує на те, що доменне ім’я не є засобом масової інформації та інформаційним агентством. Статус Інтернет-сайтів визначений Законом України «Про телекомунікації» та інтернет-сайти не є засобами масової інформації, оскільки не мають визначених для засобів масової інформації ознак, отже застосування до діяльності веб-сайтів аналогії закону в контексті того, що інтернет-сайт є друкованим засобом масової інформації підстав не вбачає. Вважає, що спір щодо визнання недостовірної інформації у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» опублікованої у випуску газети «Турбоатом» від ІНФОРМАЦІЯ_1 повинен вирішуватися виключно за участю ВАТ «Турбоатом», оскільки в належному йому друкованому засобі інформації була надрукована оскаржувана публікація.  

      Третя особа – ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.      

      Суд, вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

  Судом встановлено, що в газеті «Турбоатом» від ІНФОРМАЦІЯ_1, засновником та видавцем, якої є трудовий колектив ТОВ «Турбоатом», реєстраційне свідоцтво ХК                 № 1368-109 ПР від 24 липня 2007 року,  опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», де міститься інформація про позивача. Газета вийшла тиражем 3000 екземплярів, заказ № 8-109.  

 В опублікованій статті міститься посилання на авторство – «Настоящий дозор» www.dozor.kharkov.ua.  

 Згідно ч. 4 ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.    

За змістом ст. 47–1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.    

Відповідно до  ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.    

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.    

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 займав посаду першого заступника генерального директора по економіці та маркетингу (наказ № 78 від 25 квітня 2004 року).  

В публікації автор статті дає оцінку роботі позивача, його співробітництву з іноземними засновниками, що суд вважає оціночним судженням.  

Вирішуючи справу «Лінгенс проти Австрії» 08 липня 1986 року Європейський суд з прав людини вказав,  що «межі допустимої критики є ширшими,  коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і широкої громадськості і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості».

Європейський суд в своєму рішенні також звернув увагу на те, що необхідно розмежовувати факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо.

Згідно практики Європейського суду та аналізу його рішень, що є джерелом права, межі допустимої критики щодо однієї категорії осіб звужуються по мірі того, як зменшується публічність особи, оскільки ОСОБА_2 займав посаду заступника директора ТОВ «Турбоатом» та виконував управлінські функції на цьому підприємстві, є публічною особою та межі його критики є значно більшими ніж пересічного працівника вищевказаного підприємства.  

Суд приходить до висновку, що до ОСОБА_2 була висловлена критика його діяльності на вищевказаній посаді і дана оцінка його діяльності.  

Таким чином, суд вважає, що критика висловлена в статті є допустимою в ступені публічності, що є у позивача, у зв’язку з чим, підстав для визнання інформації недостовірної, її спростування та розповсюдження публікації спростування інформації на ВАТ «Туброатом», а також за адресами списку надрукованому у номері від ІНФОРМАЦІЯ_1, суд не вбачає.

Посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки не є автором вищевказаної публікації, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки суду не надано належних доказів того, що дійсно стаття в газеті «Турбоатом» була надрукована після висвітлення даної публікації на Інтернет-сайті.  

Що стосується доводів в позовної заяви ОСОБА_2 на приниження його честі, гідності та ділової репутації з приводу посилання  в публікації на лікарняний лист, то вони не знайшли свого об’єктивного підтвердження, судом не встановлено у висловлюваннях викладених у вищевказаній статті з приводу лікарняного листа порушення немайнових прав саме позивача. Разом з тим, вислів «проверить подлинность больничного листа» суд вважає не твердженням автора, а оціночним судженням про інформацію, яка йому стала відома з приводу діяльності керівництва ТОВ «Турбоатом» по перевірки лікарняного листа.        

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 9,  ч. 4 ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,   ст. 47–1 Закону України «Про інформацію»,  ст. 277 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 206, 209, 212-215  ЦПК України, суд-

  В И Р І Ш И В:  

              У задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

 Суддя: