Справа № 2-а-96/2010р.  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  16 квітня 2010 року       Збаразький районний суд Тернопільської області  

в складі:         головуючого                   Ткаченка О.М.  

при секретарі                 Антонів І.З.  

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Збаражі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-  

  в с т а н о в и в :  

  Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до  відповідача управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав позивача та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, за період з червня 2006 по грудень 2008 року в сумі 2646 грн. 40 коп.  

Посилається на те, що вона набула статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсій за віком, однак відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року виплату зазначеної допомоги у 2006 - 2008 роках не проводив, тому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити невиплачену позивачу щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії у сумі 2646,40 грн.  

Позивачка в судове засідання не з’явилась, однак від неї до суду надійшла заява, в якій зазначено, що позовні вимоги підтримує та просить суд   розглядати справу у її відсутності   .  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак до суду надійшла заява, в якій відповідач просить   розглядати справу у його відсутності,   позовні вимоги не визнає.  

  Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.  

  Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

  Позивачка набула статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, де значиться штамп «дитина війни».  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що   дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

П.12 ст.71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з  9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, маючи правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії, яка виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Згідно п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за   їх вибором згідно з одним із законів.  

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Як встановлено судом, у 2008 році позивачці щомісячна соціальна допомога як дитині війни у 2008 році виплачувалася до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що стверджується довідкою за № 122 від 08.02.20010 року виданою управлінням Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області.  

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України.  

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з 22.05.2008 року, а тому право на нарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році існувало у позивача із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.  

Разом з тим суд вважає, що оскільки станом на 2006 рік виплата вищевказаної допомоги здійснювалася у відповідності до норм діючого на той час Закону "Про Державний бюджет України на 2006 рік", тому відповідач діяв в межах своїх повноважень, в зв’язку з чим вимоги позивача в частині нарахування та виплати даної допомоги за 2006 рік не підлягають до задоволення.  

Суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Таким чином, достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі, суд не вбачає.  

Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.  

Ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення   своїх прав, свобод чи інтересів. Ч.2 ст.100 КАС України передбачає, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.  

Враховуючи поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав та необхідність захисту позивача, як особи, яка є особою похилого віку та потребує додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, керуючись ч.2 ст.100 КАС України, суд вважає, що дана справа може бути розглянута і вирішена в порядку встановленому КАС України.  

Проаналізувавши докази представленні сторонами, суд вважає, що відповідачем порушено права позивача, передбачені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни»  в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  Збаразького району щодо невжиття заходів по нарахуванню та виплаті позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.  

Порушенні суб’єктом владних повноважень права позивачки підлягають захисту, шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену суму державної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007р. та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням коштів, що були виплачені позивачу, згідно п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.  

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, ст.ст. 6, 11, 71, 122, 158, 162, 163, 185, 186 КАС України, суд,-  

  п о с т а н о в и в :  

  Позов задоволити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України Збаразького району Тернопільської області щодо невжиття заходів по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України Збаразького району провести нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни з урахуванням коштів, що були виплачені позивачу, згідно п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

В решті позову відмовити.  

Дана постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Збаразький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.  

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

СУДДЯ:           Ткаченко О.М.