УКРАЇНА Справа № 2а-2361/1220
2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010р. Первомайський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Мозолєвої Т.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними дій відповідача з відмови в проведенні виплати, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом посилаючись на те, що має статус дитини війни, соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, йому як дитині війни у 2007 р. не виплачувалась, а у 2008-2010 роках виплачувалась у неповному обсязі, лише 49,80 грн. На підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп2008, просить визнати дії відповідача з відмови у виплаті 30% мінімальної пенсії за віком у вигляді доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» незаконними. Зобов'язати відповідача виплатити заборгованість з сум підвищення до пенсії, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період часу з 23.11.2010р. по дату винесення рішення та в подальшому на період дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком на місяць.
Позивач до суду не викликався.
Відповідач заперечень проти позову не надав, згідно з поданою ним заявою позов не визнається.
Дослідивши надані докази суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В суді встановлено:
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Золоте, Луганської області, є пенсіонером, пенсію отримує в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області.
Позивач надав довідку № 587 від 19.07.2005 року, видану Управлінням праці та соціального захисту населення м. Первомайська, яка підтверджує наявність у нього статусу «діти війни».
Цей статус позивача відповідачем не заперечувався, крім того, статус «діти війни» визначається автоматично по тих особових рахунках, на яких дата народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, який на виконання наданих йому повноважень призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату пенсій , інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України (п.1, п.15 про Пенсійний фонд України).
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зазначені факти не оспорюються відповідачем.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» №2195\1У від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайськ Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
04.10.2010 року відповідач направив позивачу відповідь № 2498/Д-11 про відмову в перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки у законодавчому порядку визначено величину підвищення пенсії дітям війни в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» була призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010 р. передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, цим законом та нормативно – правовими актами Кабінету Міністрі України.
Таким чином, в 2010 р. діє ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, та Постанова КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка передбачає, зокрема, виплату дітям війни підвищення до пенсії у таких розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн.; з 01.01.2009 р. – 49,80 грн.
Виходячи з загального правила про пріоритет Законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 23.11.2010 р.
Відповідачем здійснюється виплата підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки позивач позовні вимоги не обмежив кінцевим терміном, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов’язок виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни на період дій ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІУ від 18.11.2004 року у редакції, яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, при цьому розмір підвищення повинен підвищуватись у разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п.1 ч.3 ст. 2 та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого мають перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією і законами України.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що дії відповідача щодо відмови в нарахуванні і виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни з 23 листопада 2010р. є неправомірними.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 21, 24, 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 2, 8, 9, 17, 18, 87, 94, 158-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 23 листопада 2010 року .
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 23 листопада 2010 року за рахунок коштів Державного бюджету з урахуванням фактично здійснених виплат на період дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІУ від 18.11.2004 року у редакції, яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяті днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Первомайський міський суд Луганської області. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяті днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Первомайського міського суду Т.В. Мозолєва