печерський районний суд міста києва

справа № 2-а-288-1/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 року                               м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Кирилюк І.В., розглянувши відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, без проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі – відповідач-1, Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва), Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва(далі – відповідач-2, Управління праці та соцзахисту), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі – відповідач-3, Центр) в якому просить:

-   визнати протиправними дії відповідачів відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

-   зобов’язати відповідача-1 усунути порушення, а саме, призначити (встановити) позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), основну пенсію в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачувати щомісячно в подальшому;

-   зобов’язати відповідача-2 та відповідача-3 призначити (встановити) позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-   зобов’язати відповідачів утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та має ІІІ групу інвалідності. Згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна пенсія по інвалідності з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. У відповідь на звернення позивача з проханням здійснити перерахунок пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовило у здійсненні такого перерахунку. Крім того, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Однак, позивач отримує щорічну допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі ніж передбачено вказаним законом, що є порушенням його прав та інтересів. Здійснити перерахунок відповідач-2 відмовився, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок пенсії.

Відповідач-1 у письмових запереченнях, які надішли на адресу суду 13.12.2010 року, зазначає, що пенсія позивачеві виплачувалась в розмірах, визначених чинним законодавством. Підстав для виплати пенсії в іншому розмірі немає. При цьому, відповідач зазначає, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачувалась з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 831. Крім того, відповідач просить застосувати положення ст. 99 та ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач-2 у письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду 09.12.2010 року, щодо задоволення позову заперечував, та зазначив, що, по-перше, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві здійснює лише призначення даного виду допомоги, всі виплати проводяться Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат; по-друге, згідно ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», яка зменшує розмір виплат, станом на вересень 2009 року тобто на момент нарахування щорічної допомоги, зазначена норма не була визнана неконституційною, крім того, Закон України «Про Державний бюджет на 2009 рік» прийнятий пізніше ніж Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отже, підлягають застосуванню норми Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»; по-третє, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві працює на базі автоматизованої системи, яка розраховує суми до виплати, вносити зміни до якої може лише Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2010 року у справі № 2-а-195/10 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме, в частині зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва забезпечити позивачу перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у письмових запереченнях від 16.12.2010 року просить залишити позов без розгляду, відповідно до ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, мають зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліди І, ІІ, ІІІ групи. Однак, згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», право встановлювати розміри соціальних виплат надано Кабінету Міністрів України. Отже, Київський міський центр при нарахуванні допомоги на оздоровлення, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України, діяв в межах норм чинного законодавства, відтак, дії відповідача-2 є правомірними.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та одержав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності у зв’язку із заподіяною шкодою здоров’ю, пов’язаною з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково.

ОСОБА_1. призначена та виплачується пенсія відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не в повному обсязі.

У відповідь на звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо перерахунку пенсії, йому було відмовлено в такому, зважаючи на те, що пенсії виплачуються відповідно до норм чинного законодавства, порушень щодо призначення пенсії ОСОБА_1. не вбачається.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює  єдиний  порядок  визначення  категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам IІI групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IІI групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року були внесені зміни у ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року).

Так, згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IІI групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 28.12.2007 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по IІI групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року визнані неконституційними.

Крім того, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші  правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, при визначені розміру додаткової пенсії та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, необхідно застосовувати розміри визначені ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року відповідно.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок та виплата додаткової пенсії та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, позивачу була здійснена відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п. 4 якої встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 1 та є інвалідами ІІІ рупи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується в розмірі 15 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України уповноважено приймати виключно роз'яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок. Таким чином, статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на Кабінет Міністрів України покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.

Крім того, згідно ст. 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності норм Закону України, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, позивачу необхідно застосовувати норми ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Таким чином, дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1.   додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, з порушенням вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року) є незаконними.

Крім того, суд звертає увагу, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.

Суд також зазначає, що згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи, особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір додаткової пенсії та державної пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання дій Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2010 року у справі № 2-а-195/10 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_1. за період з 01.03.2009 року до 10.03.2010 року – протиправними.  Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, починаючи з 01.03.2009 року до 10.03.2010 року здійснити відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли на момент належної виплати, перерахунок ОСОБА_1. основної пенсії, та її щомісячну виплату в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та її щомісячну виплату в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за виключенням сум фактично проведеної виплати.  Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік протиправними. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації забезпечити перерахунок та виплату ОСОБА_1. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2009 рік, виходячи із розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати. У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.  

В даному позові ОСОБА_1. не вказано період за який він просить здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії. При цьому, позивач просить зобов’язати відповідача-1 усунути порушення, а саме, призначити (встановити) позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), основну пенсію в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачувати щомісячно в подальшому.

Оскільки позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), призначено основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, то позовні вимоги в частині зобов’язання Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва призначити (встановити) пенсію є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог виплачувати основну та додаткову пенсію у відповідному розмірі в подальшому, то вони не підлягають задоволенню, оскільки судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.

За таких обставин, враховуючи вказане судове рішення, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача-1 усунути порушення, а саме, виплатити позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), основну пенсію в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 10.03.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, ОСОБА_1. просить визнати дії відповідача-2 та відповідача-3 відносно нарахування й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов’язати відповідача-2 та відповідача-3 призначити (встановити) позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР), компенсація за шкоду, заподіяну  здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, -  щорічна допомога на оздоровлення інваліду ІІІ групи  виплачується в розмірі 4 (чотири) мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік», ст.. 71 Закону України «Про Державний Бюджет на 2009 рік», ст. 70 Закону України «Про Державний Бюджет на 2010 рік», у 2008 та 2009 роках Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» текст ст. 48 Закону № 796- XII викладено у новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до П останови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам ІІІ групи  установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 90 гривень.

П остановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», установлено , що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам IІI групи - 15 відсотків.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.  

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші  правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд звертає увагу, що з гідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проте, Кабінет Міністрів України ні Постановою від 12.07.2005 року № 562, ні Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530 не реалізував це право та не встановив розмір соціальних виплат саме на 2008 рік та на 2009 рік ні шляхом видання окремого нормативного акту, ні шляхом внесення змін в діючий нормативно-правовий акт.

Разом з тим, як визначено ст. 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а Постанови Кабінету Міністрів України є лише підзаконним нормативно-правовим актом, який може виключно роз’яснювати порядок застосування закону, а не визначати конкретні суми виплат, відмінні від тих, які визначені чинним законодавством.

Відтак, при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в 2010 році слід керуватись ст.. 48 Закону № 796-XII в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, а не положеннями П останов Кабінету Міністрів України та Законом України «Про Державний Бюджет на 2008 рік» та «Про Державний Бюджет на 2010 рік».

Суд також звертає увагу на те, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання відповідного розміру пенсії.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування і виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи є неправомірними.

Разом з тим, оскільки позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), призначено щорічну допомогу на оздоровлення , то позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача-2 та відповідача-3 призначити (встановити) пенсію є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими, відтак, підлягають частковому задоволенню.

Щодо застосування шестимісячного строку, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, на якому наполягає відповідач, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права з відповіді Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва від 19.11.2010 року та відповіді Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва від 22.11.2010 року. Таким чином, позивачем не пропущено шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастроф, - протиправними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, згідно абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) та пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року), починаючи з 10.03.2010 року  з урахуванням проведених виплат .

В задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя                                     І.В.Кирилюк