печерський районний суд міста києва

справа № 2-а-300-1/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

24 грудня 2010 року                               м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Кирилюк І.В., розглянувши відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, без проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі – відповідач-1, Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва), Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва(далі – відповідач-2, Управління праці та соцзахисту), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі – відповідач-3, Центр) в якому просить:

-   визнати протиправними дії відповідачів такими, що були помилково здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

-   зобов’язати відповідача-1 провести перерахунок та виплату позивачу, як постраждалому згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1175, 268 ЦК України та ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 10.03.2010 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат;

-   зобов’язати відповідача-2 усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у позивача права на щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік;

-   зобов’язати відповідача-3 виплатити згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у позивача права на щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік;

-   зобов’язати відповідачів утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та має ІІІ групу інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Однак, позивач отримує щорічну допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі ніж передбачено вказаним законом, що є порушенням його прав та інтересів. Здійснити перерахунок відповідач-2 відмовився, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок пенсії.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2010 року провадження в даній адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1175, 268 ЦК України та ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 10.03.2010 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат; зобов’язання відповідачів утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії закрито.

Відповідач-2 у письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду 20.12.2010 року, просить відмовити у задоволені позовних вимог за відсутністю протиправних дій з боку Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у письмовому клопотанні, що надійшло на адресу суду 21.12.2010 року, просив закрити провадження у справі, оскільки 29.11.2010 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва було відкрито провадження у адміністративній справі № 2-а-288-1/10 про спір між тими ж сторонами з тих же підстав.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та одержав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності у зв’язку із заподіяною шкодою здоров’ю, пов’язаною з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково.

ОСОБА_1 призначена та виплачується щорічна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не в повному обсязі.

У відповідь на звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення йому було відмовлено в такому, зважаючи на те, що пенсії виплачуються відповідно до норм чинного законодавства, порушень щодо призначення пенсії ОСОБА_1 не вбачається.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює  єдиний  порядок  визначення  категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР), компенсація за шкоду, заподіяну  здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, -  щорічна допомога на оздоровлення інваліду ІІІ групи  виплачується в розмірі 4 (чотири) мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ст. 73 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік», ст.. 71 Закону України «Про Державний Бюджет на 2009 рік», ст. 70 Закону України «Про Державний Бюджет на 2010 рік», у 2008 та 2009 роках Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» текст ст. 48 Закону № 796- XII викладено у новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до П останови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам ІІІ групи  установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 90 гривень.

П остановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», установлено , що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам IІI групи - 15 відсотків.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.  

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші  правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд звертає увагу, що з гідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проте, Кабінет Міністрів України ні Постановою від 12.07.2005 року № 562, ні Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530 не реалізував це право та не встановив розмір соціальних виплат саме на 2008 рік та на 2009 рік ні шляхом видання окремого нормативного акту, ні шляхом внесення змін в діючий нормативно-правовий акт.

Разом з тим, як визначено ст. 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а Постанови Кабінету Міністрів України є лише підзаконним нормативно-правовим актом, який може виключно роз’яснювати порядок застосування закону, а не визначати конкретні суми виплат, відмінні від тих, які визначені чинним законодавством.

Відтак, при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в 2010 році слід керуватись ст.. 48 Закону № 796-XII в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, а не положеннями П останов Кабінету Міністрів України та Законом України «Про Державний Бюджет на 2010 рік».

Суд також звертає увагу на те, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання відповідного розміру пенсії.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування і виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи є неправомірними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації  та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік та зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок пенсії – задовольнити повністю.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя                                     І.В.Кирилюк