ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

за участю представників сторін від:

позивача:  Нищенко Є.В. –за довіреністю від 30.05.2006р.

відповідача:  Мирна М.Г.  –за довіреністю від 11.01.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2005р. (суддя  Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.03.2006р. (судді Мірошниченко М.В. –головуючий, Кричмаржевський В.А., Радченко О.П.), позов задоволено; стягнуто з Українсько-німецького підприємства “Алкор” на користь ТОВ  “Хекро Пет Лтд” в особі Запорізької філії  ТОВ “Хекро Пет Лтд” 10160грн. суми заборгованості, 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі Українсько-німецьке підприємство “Алкор”, не погодившись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, просить в позові відмовити, окрім стягнення суми в розмірі 560грн. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню  підлягає частково з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 08.07.2002р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №001 РЕТ/Зп купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов’язується поставити  та передати у власність покупця преформу ПЕТ, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.4.1 договору постачання товару здійснюється партіями, розмір яких узгоджується в кожному конкретному випадку на підставі письмової заявки покупця. Покупець здійснює попередню оплату вартості отримуваного товару (п.6.1 договору).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач в порушення вимог ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України не виконав належним чином взяте на себе  договірне зобов’язання за договором №001 РЕТ/Зп від 08.07.2002р. по оплаті у встановлений строк вартості отриманого товару, у зв’язку з чим у нього виник борг в сумі 10160грн. При цьому суди посилаються на те, що поставка товару на виконання умов вказаного договору на загальну суду 14160грн. підтверджується товарно-транспортними накладними №67/2 від 23.04.2003р. на суму 4560грн. та №83/2 від 20.05.2003р. на суму 9600грн. та довіреностями серії ЯЖБ №974544 від 21.04.2003р. і серії ЯЖЛ №307072 від 20.05.2003р. Згідно платіжного доручення  №903 від 16.05.2003р. позивач сплатив 4000грн., відповідно, сума боргу складає 10160грн.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарський суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, згідно приписів ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами не встановлено в повному обсязі обставини належного виконання сторонами зобов’язань за договором №001 РЕТ/Зп, виходячи з його умов. Зокрема, не були предметом дослідження обставини дотримання продавцем та покупцем вимог п.4.1 та 7.2 даного договору, які стосуються строків, порядку та умов поставки.

За умовами п.7.2 договору покупець зобов’язується повідомити продавця про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа зі сторони покупця, яка буде здійснювати приймання товару, завіряє на товаророзпорядчих документах свій підпис при одержанні товару.

Згідно п.2.9 Положення про документальне забезпечення  записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., у випадках, установлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних  документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності. Всі бланки суворої звітності підлягають нумерації, порядок нанесення якої (нумератором, типографським способом) встановлюють міністерства і відомства.

Наказом Міністерства статистики України №192 від 21.06.1996р. затверджено типову форму первинного обліку М-2 “Довіреність” і віднесено її до бланків суворої звітності.

Ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не дано правової оцінки довіреностям, на підставі яких суди дійшли висновку про отримання позивачем товару за договором  №001 РЕТ/Зп, з урахуванням вищевикладених умов договору та положень законодавства.

Колегія вважає, що вищевикладене має значення для вирішення спору, з огляду на його суть та доводи відповідача про те, що згідно виданих довіреностей СП “Алкор” уповноважувало отримувати продукцію від позивача на суму 4560грн. При цьому відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 560грн. (4560грн. – 4000грн., сплачені платіжним дорученням №903 від 16.05.2003р). Інше відвантаження не було здійснено на адресу СП “Алкор”, оскільки не підтверджено довіреністю належним чином оформленою, а відпущено невідомим особам. Вказані обставини потребують ретельної перевірки.

Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи та з порушенням норм процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині стягнення на користь позивача 9600грн. (10160грн. –560грн.), а справа в цій частині –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, ст.1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор”  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.03.2006р. у справі №15/368 в частині стягнення з Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор”  9600грн. суми заборгованості скасувати. В цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

В решті чистини рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина   

                                                                                                             А.Уліцький