Справа № 2-4025/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року                                                                                                                 м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Прокопчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання незаконною зміни процентної ставки, розірвання кредитного договору, визнання боргу у фіксованій сумі, зобов’язання прийняти борг з розстрочкою платежу.

в с т а н о в и в:

У серпні 2010 року ОСОБА_1. звернувся в суд з зазначеним позовом до ПАТ «Укргазбанк» та просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконною зміну банком процентної ставки за кредитним договором, розірвати кредитний договір № 350-Ф/08 від 21 липня 2008 року, визнати боргу у фіксованій сумі, зобов’язати прийняти борг з розстрочкою платежу.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач неодноразово змінював процентну ставку за договором, не повідомивши його. Також банком не враховано виникнення світової фінансової кризи, яка вплинула на виконання умов кредитного договору. У зв’язку з цим змінились обставини, які сторони не могли передбачити при укладенні договору, проте банк відмовився відстрочити погашення кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Пояснила суду, що збільшення процентної ставки не є односторонньою зміною умов кредитного договору, оскільки така зміна передбачена умовами самого договору. Посилання позивача на різку зміну курсу валют також не є підставою для задоволення позову, оскільки курс постійно змінюється, і сторонам це було відомо. Надала суду письмові заперечення проти             позову (а.с. 75-77).

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21 липня 2008 року між позивачем та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ«Укргазбанк», було укладено кредитний договір № 350-Ф/08 (а.с. 14-19).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.1.9. зазначеного договору у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором строки суми непогашених у строк платежів, визнавати їх простроченими та наступного банківського дня перераховувати на рахунки простроченої заборгованості.

Згідно з п. 3.1.10. договору на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються, виходячи з процентної ставки зазначеної в п. 1.1. збільшеної на (один ) процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Також у п. 3.1.11. договору вказано, що у разі порушення позичальником зобов’язань, встановлених п. 3.3.12.-3.3.16. цього договору, процентна ставка за користування кредитним договором, встановлена п. 1.1. цього договору, підвищується на 1 %.

Такі умови були передбачені сторонами безпосередньо при укладенні договору, тому зазначене не є односторонньою зміною банком процентної ставки. Позивач погодився з такою умовою при укладенні договору.

За таких обставин, посилання позивача на те, що зміна процентної ставки є підставою для розірвання кредитного договору не ґрунтується на законі.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач посилається на те, що внаслідок всесвітньої фінансової кризи та стрімкого зростання курсу долара США по відношенню до гривні, він втратив можливість виплачувати кредит, оскільки знаходиться у скрутному майновому стані. Вважає такі обставини істотними.

Разом з тим, ОСОБА_1. міг усвідомлювати вірогідність зміни курсу долара США. Отже, це не є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні кредитного договору.

Так, укладаючи кредитний договір будь-яка сторона з’ясовує, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.

Крім того, судом враховується, що зростання курсу долара США – валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Частиною 4 ст. 652 визначено, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається лише у виняткових випадках, проте посилання сторони позивача за зустрічним позовом на такий винятковий випадок ґрунтується лише на власних поясненнях представників позивача.

Також не ґрунтуються на законі і посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів». Після укладення договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, тому до спору щодо виконання оспорюваного договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Так як вимога про розірвання кредитного договору не ґрунтується на законі,слід відмовити і в задоволенні інших вимог про визнання боргу у фіксованій сумі, зобов’язання прийняти борг з розстрочкою платежу.

З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.

При зверненні в суд позовом ОСОБА_1. не сплачував судовий збір, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів».

Оскільки в задоволенні позову судом відмовлено, стягненню з ОСОБА_1. на користь держави підлягають судові витрати у розмірі 1700 гривень судового збору.

Керуючись статтями 525, 526, 651, 652, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1700 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: