Справа № 2-а-1307/2010
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 грудня 2010 року смт. Куликівка
Суддя Куликівського районного суду Войтех О.І., розглянувши адміністративний позов прокурора Куликівскього району в інтересах ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1;
до відповідача:
Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, місцезнаходження: 16300 Чернігівська область смт. Куликівка вулиця Щорса 67, телефон 2-11-27; код ЄДРПОУ 14249246, р/р 25602303011158 в ОПЕРВ Ощадбанку міста Чернігів МФО 353553;
про визнання протиправною відмову щодо виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання здійснити її нарахування та виплату,-
В С Т А Н О В И В:
16.12.2010 року прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, за останні шість місяців по день розгляду справи судом у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни за останні шість місяців по день розгляду справи судом у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з урахуванням проведених виплат.
В обгрунтування своїх вимог прокурор вказав, що позивач є дитиною війни, а тому, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», йому щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна виплачуватися соціальна державна допомога у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Нарахування і виплату соціальної допомоги позивачу повинне здійснювати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області.
Чинним законодавством передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Незважаючи на це, державна соціальна допомога у визначеному розмірі, позивачу не виплачується.
Оскільки відповідач в добровільному порядку задовольнити вимоги відмовляється, то прокурор та позивач просять винести рішення про примусове їх виконання, а справу просить розглянути у їх відсутність в порядку скороченого провадження.
Відповідач в письмових запереченнях просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою редакцією ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було передбачено виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ця вимога відповідачем виконується і відповідні кошти виплачуються. Виплати коштів у розмірах, вказаних позивачем, неможливі, оскільки не передбачені видатками державного бюджету.
Розглянувши письмові заяви прокурора, позивача та відповідача, а також дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
При розгляді справи встановлено, що позивач має статус дитини війни, який підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", йому, як дитині війни, з 01.01.2006 року, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, в 2010 році, позивачу проводить нарахування надбавки та її виплату відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка видана у розвиток Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, яким були внесені зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, сума якої є значно меншою ніж передбачено законодавством.
При виконанні своїх повноважень відповідач не враховує, що зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, за конституційними нормами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і він має право з 22.05.2008 року на отримання щомісячної соціальної допомоги, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до цього Закону, розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що основні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст.19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим законом, окрім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
В звязку з цим є неправомірною відмова відповідача виплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в період з 16.06.2010 року по 30.12.2010 року, оскільки на законодавчому рівні зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в цей період не вносилися.
Згідно з положеннями ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки в матеріалах справи є копія постанови Куликівського районного суду №2-831/2010 від 30.12.2010 року, якою врегульовані аналогічні позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмову відповідача нарахувати та виплати йому щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 21.02.2010 року по 31.08.2010 року, то вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до 01.09.2010 року задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, а також ст.ст. 94, 99, 100, 160, 161, 183-2 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково, і, визнавши протиправною бездіяльність відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 01.09.2010 року по 30.12.2010 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1, щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 01.09.2010 року по 30.12.2010 року, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з урахуванням проведених виплат.
Допустити негайне виконання постанови.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається, особою яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Куликівськогорайонного суду О.І. Войтех