КОПІЯ  

  Апеляційний суд Хмельницької області  

    У  Х  В  А  Л  А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  „11” жовтня 2010 р.                                                                   м. Хмельницький  

  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Хмельницької області     в складі:  

головуючого судді   Харчука В.М.,  

суддів:  Переверзєвої Н.І.  

Кізюн О.Ю.  

при секретарі:  Вінярській А.А.  

  з участю:         апелянта та представників відповідача  

  розглянула у відкритому судовому  засіданні   цивільну справу № 22-ц-5035 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на  рішення Полонського районного суду від 06 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного вищого навчального закладу „Хмельницький економічний університет” про встановлення факту виконання роботи за трудовим договором по сумісництву, про внесення запису в трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,  

  В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А :  

  рішенням  Полонського районного суду від 06 липня 2010 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.  

В апеляційній скарзі на рішення від 06 липня 2010 року ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права – ст.24 КЗпП України, ст.ст. 57, 61, 213-214 ЦПК України.  

Зокрема, апелянт посилається на те, що  з вересня 2008 року, будучи студентом 5-го курсу університету, з дозволу ректора університету, директора економічного коледжу, який є структурним підрозділом університету, завідувача кафедрою фінансів університету ОСОБА_3, маючи неповну вищу освіту, була прийнята за трудовим договором по сумісництву на посаду викладача коледжу з перспективою зарахування у штат університету.  

Протягом першого та другого семестрів 2008-2009 навчального  року начитувала курс лекцій, проводила семінарські заняття і приймала екзамени в учнів ________________________________________________________________________ Головуючий у першій інстанції –Горщар А.Г.                              Справа № 22-ц-5035  

Доповідач – Харчук В.М.                                                                Категорія № 51, 53, 54  

коледжу по предметах „Фінанси підприємств” та „Податкова система”.  

В березні 2009 року їй ректором університету відмовлено у прийнятті на роботу та виплаті заробітної плати.  

Апелянт вважає фактичне допущення її до виконання викладацької роботи укладанням трудового договору, за виконання якої вона має право отримувати заробітну плату.  

Ректор університету, директор економічного коледжу та завідувач кафедрою економіки допускали її до роботи, бачили, що вона цю роботу виконує. У залікових книжках, на підставі яких учням видані дипломи, стоять її підписи.  

Завідувач кафедрою економіки ОСОБА_3 запевняв її, що питання її працевлаштування фактично з ректором вирішене.  

Питанням підбору кадрів в університеті займався ОСОБА_3, з яким ректор завжди погоджувався.  

Неодноразово вона приймала участь у засіданнях кафедри, де був присутнім ректор ОСОБА_5 та завідувач кафедрою і його син ОСОБА_6, які її бачили і знали, що вона викладач кафедри фінансів і правомірно виконує свої трудові обов”язки.  

Тому вважає висновки суду, що вона допущена до виконання трудових обов”язків без відома власника університету чи уповноваженого ним органу такими, що суперечать встановленим обставинам.  

Ухвалене судове рішення є незаконним і необгрунтованим, просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.  

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта  задоволенню не підлягає.  

Відповідно до ст.ст. 10, 60, 213, 308 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності.  

Кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Законним є рішення, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Суд апеляційної інстанції  відхиляє апеляційну скаргу апелянта та залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права при всебічному з”ясуванні обставин справи.  

Відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий     договір, як правило, укладається в письмовій формі.  

Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.  

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично допущено до роботи.  

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 являлась студенткою 5-го курсу вищого навчального закладу „Хмельницький економічний університет” стаціонарної форми навчання.  

За усною згодою завідувача кафедрою фінансів університету ОСОБА_3 без відома та дозволу власника і ректора університету ОСОБА_2   з 01 вересня 2008 року була допущена до викладання дисциплін „Фінанси підприємств” та „Податкова система” на 3-ому курсі економічного коледжу, який є структурним підрозділом університету.  

Протягом 2008-2009 навчального року ОСОБА_2 проводила заняття (читала лекції, вела семінари, приймала участь у здачі учнями коледжу екзаменів).  

На протязі всього цього періоду ОСОБА_2 із заявами до ректора університету про належне оформлення трудових відносин не зверталась, хоч щомісячно заробітна плата їй не нараховувалась і не виплачувалась.  

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: розкладами занять, екзаменаційними відомостями, показами свідків, висновком про результати службового розслідування в університеті, іншими доказами. Ці ж обставини фактично визнаються сторонами.  

Однак, відмовляючи позивачу у позові, суд першої інстанції виходив із того, що власником та ректором університету є ОСОБА_5, до виключної компетенції якого відноситься питання укладання трудових договорів з працівниками університету, в тому числі і з викладачами відповідно до п.4.4 Статуту університету.  

Аналогічне положення закріплене і в п. 9.1 Положення про коледж, який є структурним підрозділом університету і не є самостійною  юридичною особою.  

Позивачем не надано і судом не здобуто доказів тому, що фактичне допущення ОСОБА_2 до виконання службових обов”язків викладача коледжу відбулось з відома чи за усним розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу.  

Більше того, після виявлення факту самовільного використання студентки ОСОБА_2 в якості викладача коледжу завідувачем кафедри ОСОБА_3 за розпорядженням ректора університету № 319 від 09 листопада 2009 року проведено службове розслідування, результатом якого було встановлено самовільне використання студентки ОСОБА_2 в порядку проходження практики на посаді викладача коледжу завідувачем кафедри фінансів ОСОБА_3, який в послідуючому звільнився з роботи за власним бажанням, що підтверджується наявними у справі доказами: актом перевірки інспекції праці, наказом ректора університету, висновком службового розслідування (а.с.33-48, 151-152).  

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про вищу освіту” посади викладачів і науково-педагогічних працівників мають право займати лише особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку.  

Ці особи приймаються на посаду педагогічного працівника керівником навчального закладу.  

Положенням про кафедру фінансів університету та посадовими обов”язками завідувача кафедри фінансів не надано право завідувачу кафедрою фінансів укладати трудові договори з викладачами університету та коледжу (а.с.49, 96-106).  

Відповідно до ст. 43 Закону „Про освіту” до вищих навчальних закладів другого рівня віднесено коледжі.  

Студентка ОСОБА_2 не проходила спеціальної педагогічної підготовки, не отримала повну вищу освіту за рівнем „магістра” чи „спеціаліста” на час використання її на посаді викладача і не вправі відповідно до чинного законодавства займати таку посаду, що підтверджується копіями дипломів „молодшого спеціаліста” та „бакалавра” (а.с.160-161).  

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 06 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” з послідуючими змінами, фактичний допуск до роботи працівника вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття належним чином оформлене, лише в тому разі, якщо робота допущеною особою проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.  

Судом не здобуто доказів допущення ОСОБА_2 до виконання обов”язків викладача Фінансово-економічного коледжу приватного вищого навчального закладу ”Хмельницький економічний університет” з відома чи за розпорядженням власника університету чи уповноваженого ним органу.  

Доводи позивача в цій частині не  підтверджуються жодними доказами.  

А тому відсутні підстави до задоволення вимог позивача та апелянта щодо визнання трудового договору укладеним, зобов”язання внести відповідні записи до її трудової книжки, нарахувати та виплатити заробітну плату, заподіяну моральну шкоду.  

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини, досліджено докази, яким дана належна оцінка, застосовано норми права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалено законне та обгрунтоване рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307- 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України,  судова колегія,  

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :  

  апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити, рішення Полонського районного суду від 06 липня  2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку  до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

  Головуючий:  (підпис)                                    Судді:(підписи)  

  З оригіналом згідно : Суддя                                  В.М. Харчук