КОПІЯ  

  Апеляційний суд Хмельницької області  

  Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

“20” жовтня2010 р.                                                                м. Хмельницький  

  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Хмельницької області в складі:  

головуючого  судді     Харчука В.М.  

суддів:    Кізюн О.Ю.  

Переверзєвої Н.І.  

    при секретарі    Жищинській І.М.  

  з участю:    представника апелянта та позивача          

розглянула у відкритому судовому  засіданні   цивільну справу № 22-ц-5195 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк”  на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 липня 2010  року у справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк  „Приватбанк” в особі Хмельницької філії про визнання додаткової угоди до  договору про іпотечний кредит недійсною, припинення договору поруки, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,  

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :  

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що  06 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ „Приватбанк” в особі Кам”янець-Подільського відділення Хмельницької філії укладено договір іпотечного кредиту, за яким ОСОБА_3 отримала в банку кредит в сумі 80 000 гривень на строк до 06.12.2013 року на покращання якості жилого будинку і передала в іпотеку банку жилий будинок № 14 про вулиці Матросова в місті Кам”янці-Подільському та при умові поруки за виконання зобов”язань гр.ОСОБА_4.  

06 грудня 2007 року також укладено договір поруки, за яким за виконання зобов”язань за кредитним іпотечним кредитом його дружиною ОСОБА_3 поручився і він.  

Його дружина ОСОБА_3 є росіянкою і не володіє українською мовою.  

06 серпня 2008 року дружина поставила його до відому, що на дуже вигідних умовах підписала з банком якийсь інший документ, зміст якого вона не розуміла.  

__________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції –Фанда В.П.                      Справа № 22-ц-5195 Доповідач – Харчук В.М.                                                        Категорія № 27  

Коли він поцікавився змістом цього документу, то виявилось, що ОСОБА_3 підписала додаткову угоду до кредитного іпотечного договору, за якою отримала на рахунок 16 008,38 доларів США в кредит на придбання нерухомості.  

Таким чином, додатковою угодою були істотно змінені без його відома та згоди умови іпотечного кредитного договору: змінено його цільове призначення та валюту кредиту, збільшився обсяг його відповідальності.  

Тому на підставах ст.ст.202, ч. 1, 559 ЦК України, ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України просив визнати недійсною додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 06 грудня 2007 року, припинити договір поруки банку з ОСОБА_2 до цього договору від 06 грудня 2007 року.  

В суді  позивач та його представник позовні вимоги підтримали.  

Відповідач ОСОБА_3 до суду не явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги ОСОБА_2 визнала.  

Представник ПАТ КБ „Приватбанк” проти позову заперечив, посилаючись на те, що за виконання зобов”язань ОСОБА_3 за договором поруки від 06.12.2007 року поручився її чоловік ОСОБА_2 У договорі поруки пунктом 1.5 було передбачено, що поручитель дає згоду на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження із ним.  

У зв”язку із об”єктивною зміною вартості фінансових послуг у гривнях, збільшенням відсотків за користування кредитом ОСОБА_3 виявила бажання переоформити залишок гривневого кредиту в сумі 74 278,89 гривень  у кредит в іноземній валюті – доларах США, що за курсом складало 16 008,38 доларів США під 1,17 відсотків на місяць або 14 відсотків річних, в той час як вартість гривневого кредиту складала 25 % річних.  

Тому між сторонами з дотриманням всіх вимог законодавства було укладено додатковий договір до договору іпотечного кредитування.  

Цільове призначення кредиту фактично те ж саме.        

Рішенням Хмельницького  міськрайсуду від 22 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.  

Припинено договір поруки, укладений 06 грудня 2007 року між ЗАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_2.  

В решті позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі на рішення від 22 липня 2010 року ПАТ КБ „Приватбанк” посилається на  невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права – ст.ст. 559, 627  ЦК України, ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст. 213 ЦПК України.  

Апелянт посилається на ті ж обставини, що і в запереченні на позов, на те, що висновки суду про збільшення відповідальності поручителя та укладання додаткового договору про зміну валюти зобов”язання до іпотечного кредитного договору з ОСОБА_3 без згоди  ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи та суперечать Закону.  

Судом не враховано зміст договору поруки між сторонами, відповідно до п.1.5 якого ОСОБА_2 дав згоду на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження із поручителем.  

Крім того, розмір відповідальності поручителя визначається на час пред”явлення до нього вимог кредитором. Вимоги банку до поручителя до цього часу не заявлялись, тому відсутні юридичні підстави стверджувати про порушення прав поручителя в сторону збільшення його зобов”язань.  

А тому  суд ухвалив незаконне та необгрунтоване  рішення.  

Тому апелянт просить скасувати це рішення  в частині задоволених позовних вимог позивача, у позові ОСОБА_2 відмовити повністю.  

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 липня 2010 року скасуванню в частині задоволених вимог позивача з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову про припинення договору поруки з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права – ст.ст.509, 525-526, 553, 559, ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 213 ЦПК України.  

Відповідно до ст.ст. 509, 524, 526, 533, 604, 623, 1053-1054, 1048 ЦК України за договором кредиту банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити обумовлені проценти за користування ним.  

Зобов”язання повинні грунтуватись на засадах добросовісності та розумності та мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається.  

Зобов”язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.  

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.  

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов”язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  

Зобов”язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов”язання новим зобов”язанням між тими ж сторонами (новація).  

Відповідно до положень Закону України № 661-УІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”, який набрав чинності з 09.01.2009 року, ст.1056-1, ч.ч.2 та 3 ЦК України, що набрала чинності з 10.01.2009 року, лише з цієї дати встановлений  кредитним договором розмір процентів за користування кредитом не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а  умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.  

Відповідно до договору поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов”язку.  

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов”язання боржником.  

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов”язання, а також  у разі зміни зобов”язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  

Відповідно до ст.ст.10-11, 60, 213, 308 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона доказами зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Судове рішення є законним, , якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково виходив із того, що укладена 06.08.2008 року додаткова угода між ЗАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_3 про  зміну валюти зобов”язань із гривневої на іноземну валюту – долари США укладена за відсутності згоди поручителя і її чоловіка ОСОБА_2 та порушує його права поручителя, так як збільшила без його згоди обсяг його зобов”язань, а тому є підстави для припинення договору поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.  

Судом встановлено, що 06 грудня 2007 року між ЗАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_3 укладено договір іпотечного кредитування, за яким з урахуванням пільгового іпотечного кредитування ОСОБА_3 отримала у банку 80 000 гривень під пільгові 15% річних на строк до 06 грудня 2013 року на поліпшення якості належного останній жилого будинку № 14 по вулиці Матросова в місті Кам”янці-Подільському.  

06 грудня 2007 року між ЗАТ КБ „Приватбанк” та її чоловіком ОСОБА_2  укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 повністю поручився за виконання зобов”язань за іпотечним кредитним договором своєю дружиною.  

Пунктом  1.5 договору поруки передбачено, що ОСОБА_2 дає свою письмову згоду на зміну умов договору іпотечного кредитування без додаткового наступного погодження цих змін із ним.  

Договір поруки укладено з додержанням вимог цивільного законодавства при вільному волевиявленні сторін.  

У зв”язку з наступленням об”єктивних, незалежних від банку обставин, що впливали на умови кредитування, а саме припинення рефінансування банкам вартості пільгового іпотечного кредитування Державною іпотечною установою України ЗАТ КБ „Приватбанк” 26 червня 2008 року повідомив ОСОБА_3 про зміну відсотків за договором іпотечного кредиту відповідно до п. 8.9 підпункт в) договору, що збільшило вартість кредитних фінансових послуг банку до 2,09 % місячних або 25% річних.  

У зв”язку із цими обставинами ОСОБА_3 прийняла рішення про зміну умов договору іпотечного кредитування за згодою з банком, зміну валюти зобов”язань.  

06 серпня 2008 року між ЗАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до іпотечного кредитного договору від 06 грудня 2007 року за яким залишок боргу в сумі 74278,89 гривень конвертовано у валюту – долари США за офіційним курсом, що на час укладання угоди складало 16 008,38 доларів США, за умови сплати ОСОБА_3 щомісячних внесків у доларах США у розмірі, визначеному угодою та сплати 1,17% місячних або  14% річних.  

Такі умови кредитування на час укладання угоди були вигідні як банку, так і ОСОБА_3  

Обидві сторони, про що достовірно знав позивач і у договорі поруки давав свою згоду на зміну умов договору іпотечного кредитування, прийняли новацію зобов”язань виконували умови зміненого договору іпотечного кредитування.  

І лише при зміні курсу долара США до національної грошової одиниці  ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом 30 червня 2009 року.  

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: кредитним договором та договором поруки, додатковою угодою до кредитного іпотечного договору (а.с.4-13), листом банку та заявами ОСОБА_3 про зміну мов кредитування (а.с.73-76), іншими доказами.  

Судом першої інстанції не дана оцінка п.1.5 договору поруки, укладеному ОСОБА_2 із банком, і зроблені помилкові висновки про те, що зміна умов іпотечного кредитування відбулась без згоди позивача, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.  

При таких обставинах в частині задоволених вимог позивача суд ухвалив незаконне та необгрунтоване рішення, яке із зазначених підстав підлягає скасуванню в цій частині.  

В решті судове рішення сторонами не оскаржувалось.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309,  314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,  

В  И  Р  І  Ш   И  Л  А  :  

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” задовольнити, рішення Хмельницького  міськрайсуду від 22 липня  2010 року в частині задоволених вимог позивача скасувати.  

ОСОБА_2 у позові до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про припинення договору поруки від 06 грудня 2007 року і стягненні судових витрат відмовити.  

В решті рішення залишити без змін.  

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції  протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.  

  Головуючий:  (підпис)                                    Судді:(підписи)  

  З оригіналом згідно : Суддя                                  В.М. Харчук