КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Костенка А.М.,
суддів : Ніколової Б.Ю., Власенка О.В.,
при секретарі : Гриньовій А.М.,
з участю : позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третіх осіб – ОСОБА_4, представника служби у справах дітей Хмельницької міської ради Войтовича С.М., представника органуу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради Матвійчука С.В., представника житлово-
експлуатаційної контори № 2 Цвігун А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц- 5356 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_8 до відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області, Житлово-експлуатаційної контори № 2, ОСОБА_3, що діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_9, треті особи – ОСОБА_4, служба у справах дітей Хмельницької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання такими, що не набули права користування житловим приміщенням, виселення, скасування реєстрації, зобов'язання зняти з реєстрації, усунення перешкод у користування жилим приміщенням шляхом виселення.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що вона, її сини ОСОБА_8, ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. У квартирі крім співвласників зареєстровані та проживають колишня невістка - ОСОБА_3, її діти - ОСОБА_9, ОСОБА_5, яка також є внучкою позивачки. ОСОБА_1, вказувала, що ОСОБА_3 та її син були зареєстровані в квартирі незаконно, без будь-яких правових підстав, так як вона в той час перебувала за кордоном і згоди на їх реєстрацію не давала, не давав згоду на вселення і ОСОБА_8 Лише в кінці 2006 року з поверненням додому дізналася про те, що її син ОСОБА_4 без відома інших співвласників зареєстрував в квартирі ОСОБА_3 разом з її сином ОСОБА_9. Тому просила визнати недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_9 такими, що не набули права користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1
без надання іншого житлового приміщення, скасувати реєстрацію місця проживання ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Сарбей В.Л. Справа № 22ц-5356
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 41
ОСОБА_3, ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МУ УМВС України в Хмельницькій області зняти ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_9 усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_8 в користуванні квартирою шляхом їх вселення в квартиру АДРЕСА_1.
До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ОСОБА_4, службу у справах дітей Хмельницької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 серпня 2010 року в позові ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_8 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_8 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 є незаконною, оскільки проведена без згоди всіх співвласників квартири, так як вона в цей час перебувала за кодоном, а думкою сина ОСОБА_8 взагалі ніхто не поцікавився. Зазначає, що в дорученні, виданому на ім'я ОСОБА_4, яке він пред'явив паспортисту ЖЕК № 2 при реєстрації, не було надано таких повноважень. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що суд не в повній мірі дослідив факт систематичного чинення перешкод їй у користуванні квартирою. Суд обмежився лише дослідженням змісту звернень ОСОБА_3 до правоохоронних органів і не дослідив того, що саме встановлено перевірками, не взяв до уваги покази свідків. Вважає, що при вирішенні спору суду слід було врахувати, що вона є пенсіонерко, опікуном свого психічно хворого сина, при цьому змушені проживати в недобудованому будинку без жодних зручностей.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Так судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності є ОСОБА_1 – Ѕ частки квартири, ОСОБА_8 – ј частки квартири та ОСОБА_4 – ј частки квартири.
В січні 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб та стали разом проживати в квартирі АДРЕСА_1. В січні 2004 року ОСОБА_3 та її син ОСОБА_9 були зареєстровані ОСОБА_4 як члени його сім’ї за вказаною адресою.
Вказані обставини підтверджуються витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копією технічного паспорту, копіями свідоцтв про право власності на житло, довідками про склад сім’ї. Не заперечують дані обставини і сторони.
Відповідно до ст. ст. 150, 156, 157 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином ОСОБА_4 є одним з власників квартири АДРЕСА_1, при реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_9 за вказаною адресою діяв в межах чинного законодавства, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 набули право користування даним житловим приміщенням правомірно, а тому посилання апелянта на ст. 156 ЖК України щодо отримання згоди інших власників квартири на вселення членів його сім’ї у вказану квартири є безпідставними.
Що стосується посилань апелянта на ст. 358 Цивільного кодексу України, то дані доводи апеляційної скарги слід відхилити, оскільки вищевказані правовідносини між сторонами регулюються нормами житлового законодавства, а ст. 358 ЦК України визначає права та обов’язки співвласників щодо розпорядження та користування спільною частковою власністю відповідно до норм цивільного законодавства (відчуження, оренда, застава та інше).
Крім того, відповідно до закордонного паспорта позивачки, вона в 2006 році повернулась в Україну з закордону і з того часу фактично їй було відомо про факт проживання і реєстрації відповідачки та її сина за вищевказаною адресою. Однак жодних заходів щодо визнання їх такими, що не набули права користування житлом та зняття з реєстрації не приймала, тобто погодилась з реєстрацією, вселенням та користуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_9 вищезазначеною квартирою і лише в 2009 році звернулась з позовом до суду.
В той же час як співвласник квартири позивач, ОСОБА_1, має право користуватись та володіти даною квартирою, а у випадку спору щодо порядку користування звернутись до суду про визначення такого порядку.
Не може бути підставою для задоволення позову і розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім’ї права користування займаним приміщенням. Якщо відсутня угода про безоплатне користування, то позивач вправі поставити питання про оплату за користування жилим приміщенням та комунальні послуги шляхом укладення відповідного договору, а при відмові - в судовому порядку.
В судовому засіданні також не було здобуто доказів підстав виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_9, передбачених ст. 116 Житлового кодексу України.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них з ким вона проживає.
Згідно ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини визначається за згодою батьків.
Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано рішенням суду від 28 квітня 2010 року та за згодою батьків їх спільна дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, проживає разом з матір’ю ОСОБА_3
Виселення ОСОБА_3 зі спірного жилого приміщення без надання іншого житла призведе до фактичного порушення малолітньої ОСОБА_5 прав на житло та позбавлення малолітньої дитини житла, оскільки дитина проживає разом з матір’ю, а залишення дитини для проживання в спірній квартирі при умові, що її мати буде звідти виселена, потягне за собою розлучення дитини з матір’ю, що є порушенням принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року відповідно якого малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.
В той же час у відповідності до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_3 фактично перешкоджає ОСОБА_1 користуватись спірним житловим приміщенням, в них на цьому ґрунті постійно виникають конфліктні ситуації, звернення до правоохоронних органів, також внаслідок цього виникла заборгованість по оплаті комунальних послуг, відключено газопостачання.
Дані факти підтверджується матеріалами справи, актами перевірки, постановами про відмову в порушенні кримінальної справи та іншими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування спірним житловим приміщення зі сторони відповідача підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення вказаних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 серпня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1 скасувати та постановити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_8, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням по АДРЕСА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_8, в користуванні жилим приміщенням по АДРЕСА_1 .
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно : Суддя А.М.Костенко