КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Костенка А.М.,
суддів : Ніколової Б.Ю., Власенка О.В.,
при секретарі : Гриньовій А.М.,
з участю : позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5565 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду від 7 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а
ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що 25 січня 2007 року, відповідач, керуючи автомобілем здійснив не неї наїзд, внаслідок чого їй заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за що 24 квітня 2007 року ОСОБА_2 вироком Полонського районного суду засуджено за ч. 1 ст. 135, ч.1 ст. 286 КК України. В послідуючому рішенням цього ж суду від 31 липня 2007 року з відповідача стягнуто завдану їй шкоду. Однак після ухвалення вказаного рішення продовжувала лікуватись, у зв'язку з чим понесла витрати. Крім того, відповідач в повному обсязі не виконав рішення суду, не відшкодував завдані їй збитки. Тому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заподіяну матеріальну шкоду в сумі 5365 грн. 99 коп., а саме : за додаткове медичне обстеження – 481 грн., на оперативне втручання та придбання ліків – 3516 грн. 77 коп., витрати на проїзд до лікувальних та медико-діагностичних закладів – 302 грн. 09 коп., посилення харчування в процесі реабілітації – 666 грн. 13 коп., 400 грн. відшкодування різниці вартості велосипеда та 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Полонського районного суду від 7 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2122 грн. 08 коп. матеріальної, 3000 грн. моральної шкоди, а всього 5112 грн. 08 коп. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати : 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає вказане рішення суду незаконним, просить його скасувати, ухвали нове, яким частково задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування додаткових витрат пов'язаних з лікуванням та проїздом в сумі 517 грн. 06 коп., у позові в частині відшкодування моральної шкоди відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Так, вважає, що висновки суду з приводу потреби додаткових витрат на медичне лікування та _____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Горщар А.Г. Справа № 22ц-5565
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 32
проїзд у вказані в судовому рішення періоди, крім з 17 листопада по 1 грудня 2008 року та з 24 лютого по 7 березня 2009 року, які підтверджені висновком судово-медичної експертизи, ґрунтуються на припущеннях. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення витрат понесених позивачкою на проїзд до м. Дніпропетровська, оскільки вважає, що позивачка за власною ініціативою вчинила поїздку до лікувального закладу вказаного міста. Крім того, апелянт вказує, що у суду не було правових підстав за одні й ті ж дії повторно стягувати кошти на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення з таких мотивів.
У відповідності до п. п. 2, 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Так судом встановлено, що 25 січня 2007 року біля 7 годин 10 хвилин на автодорозі в м. Полонне Хмельницької області ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Москвич-210», порушив правила дорожнього руху України та скоїв наїзд на громадянку ОСОБА_4 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому стегнової кістки лівого стегна, перелому зовнішньої кісткової пластинки лобної кістки черепа, забою головно мозку, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 31 серпня 2007 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3815 грн. 85 коп. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування, посилене харчування, пошкодження велосипеда, придбання синтезованого стержня та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди у вигляді моральних і фізичних страждань потерпілої внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
Дані обставини підтверджуються вироком суду та рішенням суду, що набрали законної сили.
У відповідності до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, я кщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону N 1105-XIV. Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Полонської центральної лікарні та висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 в період з 19.02. по 3.03, з 12.05 по 23.05, з 18.06 по 28.06, з 17.11 по 1.12, з 2.12. по 19.12. 2008 року, з 24.02. по 7.03, 3.02. по 10.02 2009 року неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні внаслідок отриманих після дорожньо-транспортної пригоди травм. У вказаний період вона додатково за власний кошт витратила на придбання ліків 1845 грн. 03 коп.
Доводи апеляційної скарги на відсутність висновку судово-медичної експертизи щодо причинного зв’язку з перебуванням позивачки в період з 19.02. по 3.03, з 12.05 по 23.05, з 18.06 по 28.06 з 2.12. по 19.12. 2008 року, з 3.02. по 10.02 2009 року на лікуванні та отриманими під час дорожньо-транспортної пригоди ушкоджень слід відхилити, оскільки діагноз з яким знаходилась позивач на лікуванні у вказані періоди співпадає з діагнозами, з якими позивачка лікувалась в періоди з 17.11 по 1.12 2008 року та з 24.02 по 7.03 2009 року та за якими судово-медичною експертизою встановлено, що дане лікування пов’язане з наслідками отриманих нею травм. Тобто у вказані періоди позивачка понесла додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків , внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди.
В той же час суд першої інстанції безпідставно зазначив в рішенні, що в період з 25.03 по 3.04 2008 року та з 7.05 по 10.08 2009 року позивачка знаходилась на лікуванні внаслідок отриманих нею травм, оскільки в період з 25.03 по 3.04 2008 року вона знаходилась нас стаціонарному лікуванні з діагнозом гостра респіраторна вірусна інфекція, а лікування з 7.05 по 10.08 2009 року не підтверджується медичними документами. При цьому суд першої інстанції, витрачені у ці періоди кошти для придбання ліків, при підрахунку затрачених позивачкою на додаткове лікування грошових коштів не врахував, а тому підстав для зміни рішення суду з цих підстав не вбачається.
Також, як вбачається з матеріалів справи, і як пояснила сама позивачка вона за направленням Хмельницької обласної МСЕК їздила в НДІ м. Дніпропетровськ для вирішення питання про встановлення для неї групи інвалідності, оскільки не була згідна з висновком Шепетівської міжрайонної та Хмельницької обласної МСЕК і для цього потратила кошти в сумі 277 грн. 05 коп., які суд стягнув з позивача на її користь. Однак дана поїздка до м. Дніпропетровськ була здійснена за власною ініціативою позивачки для встановлення групи інвалідності через незгоду з рішенням Шепетівської міжрайонної та Хмельницької обласної МСЕК, не зумовленою вимогами чинного законодавства та потребою в лікуванні саме в конкретному медичному закладі Дніпропетровська. При цьому Дніпропетровський НДІ підтвердив рішення медико-соціальних експертних комісій Хмельницької області щодо встановлення групи інвалідності ОСОБА_4 З цих підстав в частину позову ОСОБА_4 про стягнення витрат на поїздку до м. Дніпропетровська в сумі 277 грн. 05 коп. слід відмовити.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з рішення суду Полонського районного суду Хмельницької області від 31 серпня 2007 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди у вигляді моральних і фізичних страждань потерпілої внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
За таких обставин суд першої інстанції безпідставно повторно стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн., заподіяної неправомірними діями відповідача, оскільки з тих саме підстав і між тими сторонами було винесено рішення суду 31 серпня 2007 року.
Що стосується посилань позивача про заподіяння моральної шкоди ще і бездіяльністю відповідача та невиконання ним рішення суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то дані доводи слід визнати необгрунтованими, оскільки в справі відсутні дані про виконавчі дії з боку державного виконавця, умисну відмову відповідача виконувати рішення суду, прийняті в зв’язку з цим до нього державним виконавцем певні заходи впливу в рамках чинного законодавства, порушення кримінальної справи за умисне невиконання рішення суду та інше.
Таким чином рішення суду про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду від 7 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 277 грн. 05 коп. та моральної шкоди в сумі 3000 грн. скасувати і постановити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 277 грн. 05 коп. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко