КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Костенка А.М.,
суддів : Ніколової Б.Ю., Ярмолюка О.І.,
при секретарі : Товкан І.І.,
з участю : представника позивача – ОСОБА_1 та представника відповідача Шпиляєвої Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5601 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом, частково недійсним договору та спонукання до зарахування надміру сплачених коштів в рахунок погашення тіла кредиту.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом, вказував, що 17 квітня 2008 року між ним та ПриватБанк укладено кредитний договір №НMJ0GK00009007, за умовами якого отримав кредит на строк з 17 квітня 2008 року по 14 квітня 2028 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 153060 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,64% річних на суму залишку кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту, та винагороди за резервування ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу. 13 січня 2009 року на його адресу надійшло повідомлення про збільшення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за користування кредитом, розмір якої становитиме 29,04% річних. Вважаючи такі дії банку незаконними позивач звернувся до суду.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконним з січня 2009 року збільшення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № НMJ0GK00009007 від 17 квітня 2008 року, визнати недійсною з 9 січня 2009 року умову пункту 2.3.1 кредитного договору № НMJ0GK00009007 від 17 квітня 2008 року в частині щодо такої події як право банка в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, визнати недійсною з 9 січня 2009 року умову пункту 2.3.3 кредитного договору № НMJ0GK00009007 від 17 квітня 2008 року в частині щодо такої події як право банка при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного договору згідно статті 651 ЦК України
здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним.
Зобов'язати ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснити зарахування надмірно сплачених коштів за ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Слободян В.С. Справа № 22ц-5601
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 27
незаконно піднятою процентною ставкою з 1 лютого 2009 року в рахунок погашення тіла кредиту за договором № НMJ0GK00009007 від 17 квітня 2008 року, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року вказаний позов задоволено. Визнано незаконними з 9 січня 2010 року дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо збільшення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № НMJ0GK00009007, укладеним17 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк". Визнано недійсною з 9 січня 2010 року умову п. 2.3.1. кредитного договору № НMJ0GK00009007, укладеного 17 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк" щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Зобов'язано ПАТ КБ "Приватбанк» зарахувати надміру сплачені кошти за підвищеною процентною ставкою з 1 лютого 2009 року в рахунок погашення тіла кредиту за кредитним договором № НMJ0GK00009007, укладеним 17 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк". Визнано недійсною з 9 січня 2010 року умову п. 2.3.3. кредитного договору № НMJ0GK00009007, укладеного 17 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк" щодо права банку при виникненні кожної з наступних із подій, зокрема відмови позичальника в оформлені (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п.2.2.7 даного кредитного договору та ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 272 грн. 20 коп. понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, просить його скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що зміна процентної ставки була здійсненна з дотриманням вимог законодавства та умов договору. Так, п. 2.3.1. укладеного між сторонами кредитного договору передбачено випадки, коли банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. В даному випадку підставою для зміни відсоткової ставки була зміна облікової ставки НБУ з 30 квітня 2008 року. Крім того, згідно закону, який діяв на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору. Судом першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосовано ст. 1056-1 ЦК України, яка не підлягала застосуванню, оскільки вказані правовідносини відбулися до набрання вищевказаною нормою законної сили. В даному випадку слід було застосувати ч. 1 ст. 651 ЦК України. Тобто, апелянт вказує, що як і прийняття рішення про підвищення ставки, так і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 9 січня 2009 року, тобто до моменту набрання чинності законом про заборону одностороннього підвищення ставок. Також суд при вирішенні спору не прийняв до уваги положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", а саме ч. 5 ст. 49 та ч. 1 ст. 8 Закону України "Про іпотеку".
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення.
У відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом встановлено, що 17 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір № № НMJ0GK00009007. Згідно умов договору відповідач надав ОСОБА_3 кредитні кошти на строк з 17 квітня 2008 року по 14 квітня 2028 року в сумі 153 060 грн., з яких 120 00 грн. на придбання нерухомості, інші кошти на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,38 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати та 1,50% разової у момент надання кредиту.
Відповідно до п.п.2.3.1. п. 2.3. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях у кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.
Підпунктом 2.3.3. п. 2.3. кредитного договору передбачено, що при виникненні кожної з наступних подій, зокрема відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів застави, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7. даного договору банк має право на власний розсуд згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань.
8 січня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило позивачу повідомлення від 25 грудня 2008 року про одностороннє збільшення відсоткової ставки за кредитом з 1 лютого 2009 року до 29,04 %, яке позивач отримав 13 січня 2009 року.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, копією кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_3 письмовими повідомленнями, поштовим конвертом та іншими письмовими доказами. Не заперечують вказані обставини і сторони.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.
Ч.1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Згідно частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України (яка набрала чинності з 10 січня 2009 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 р., № 661-VI) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
За таких обставин, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» збільшило процентну ставку за користування кредитом з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 р., ст. 1056-1 ЦК України, якими банкам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, в порушення вимог п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2.3.1. умов договору не надіслав позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, тобто протягом семи днів з 1 лютого 2009 року, колегія суддів вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірно збільшив відсоткову ставку за користування кредитом за кредитним договором з ОСОБА_3 № НMJ0GK00009007 від 17 квітня 2008 року з 1 лютого 2009 року.
Доводи апеляційної скарги в цій частині щодо правомірності підвищення відповідачем процентної ставки з 1 лютого 2009 року, слід відхилити, оскільки в порушення вимог абз. 4 п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2.3.1. умов договору відповідач не надіслав позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, тобто протягом семи днів з 1 лютого 2009 року, а направив таке повідомлення набагато раніше, що не передбачено умовами договору, тобто фактично не виконав умови кредитного договору, це повідомлення було отримане позивачем 13 січня 2009 року та судом встановлено факт збільшення розміру процентної ставки саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ».
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ
про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Виходячи з аналізу норм цивільного законодавства та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, слід прийти до висновку, що суд помилково визнав недійсним з 9 січня 2009 року умови п. 2.3.1. вищезазначеного кредитного договору, оскільки відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України даний пункт договору про право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитом з цього ж числа вже був нікчемний і не потребував визнання його недійсним. Однак, це не є підставою для скасування рішення суду з цих підстав, оскільки нікчемний правочин це один з видів недійсності правочину, яка встановлена законом.
В той же час р ішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними п.2.3.3 кредитного договору від 17 квітня 2008 року не відповідає вимогам матеріального закону.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивачем не надано суду доказів про те, що він при укладенні договору діяв не на свій розсуд та не за власним бажанням. У зв’язку з чим, не заслуговують на увагу доводи позивача, що п. 2.3.3. кредитної угоди щодо права банку при відмові позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів іпотеки, поруки, договорів страхування згідно п. 2.7.7. даного договору згідно ст. 651 Цивільного кодексу здійснити одностороннє розірвання договору з вимогою від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за угодою у повному обсязі шляхом направлення повідомлення та в односторонньому порядку розірвати договір є дискримінаційними та несправедливими. Кредитною угодою передбачено, що зазначені вище права банку виникають при настанні певних подій, які визначені п. 2.3.3. Зміст п. 2.3.3. кредитного договору не суперечить нормам ч.2 ст. 1050 ЦК України, якою позикодавцеві надане право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, йому належних, у випадку прострочення боржником повернення чергової частини позики. Умови кредитної угоди, зазначені в абзаці „в” п. 2.3.3. кредитної угоди, ґрунтуються на нормах ст. 651 ЦК України. Крім того, позивач погодився з даною умовою договору, протягом двох років її не оспорював і лише в 2010 році звернувся до суду про визнання даного пункту недійсним.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання недійсним п. 2.3.3. кредитного договору від 17 квітня 2008 року, ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому відповідно до вимог п.4 ст.309 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсною з 9 січня 2010 року умови п. 2.3.3. кредитного договору № НMJ0GK00009007, укладеного 17 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк", скасувати та постановити нове рішення:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсною з 9 січня 2010 року умови п. 2.3.3. кредитного договору № НMJ0GK00009007, укладеного 17 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк", щодо права банку при виникненні кожної з наступних із подій, зокрема відмова позичальника в оформлені (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п.2.2.7. даного кредитного договору та ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно : Суддя А.М.Костенко