КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Костенка А.М.,
суддів : Ніколової Б.Ю., Варвус Ю.Д.,
при секретарі : Гриньовій А.М.,
з участю : представника позивача – Кушнірука В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5700 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду від 29 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом, вказував, що в 1998 році він та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. В цьому ж році у них народився син ОСОБА_4. У 2001 році сторони шлюб розірвали, при цьому продовжували проживати у фактичних шлюбних відносинах до вересня 2009 року. Позивач також вказував, що у 2007 році під час спільного проживання за власні кошти придбав житловий будинок і земельну ділянку в АДРЕСА_1, а у 2008 році – торгівельний контейнер, які були оформлені на ім'я ОСОБА_2 У 2009 році сторони припинили спільне проживання, після чого між ними виник спір з приводу належності майна. Тому позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку, визнати за ним право власності на торгівельний контейнер.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив провести розподіл спільного майна подружжя, виділивши в натурі ОСОБА_2 житловий будинок, стягнувши на його користь грошову компенсацію за 1/2 частину, а торгівельний контейнер виділити йому, стягнувши на користь відповідачки грошову компенсацію за 1/2 частину.
Рішенням Полонського районного суду від 29 жовтня 2010 року вказаний позов задоволено частково. Визнано жилий будинок, що розташований в смт. Понінки по АДРЕСА_1, вартістю 71020 грн. та торгівельний контейнер, який розміщений на ринковій площі м. Полонне за № 245 вартістю 5169 грн. спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Виділено в натурі ОСОБА_2 жилий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 вартістю 71020 грн. Виділено в натурі ОСОБА_3 торгівельний контейнер, який розміщений на ринковій площі м. Полонне за № 245 вартістю 5169 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 28000 грн. грошової компенсації. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 330 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає вказане рішення суду незаконним, просить його скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка вважає, що суд дав невірну ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Горщар А.Г. Справа № 22ц-5700
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 46
оцінку показанням свідків та поясненням сторін. Зокрема, не взяв до уваги той факт, що позивач після розірвання шлюбу виписався із будинку, де вони проживали разом і тривалий час проживав в іншій області. Вважає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження фінансової можливості для купівлі будинку і торгового контейнера за власні кошти. Проте вона, апелянтка, мала можливість придбати вказане майно і це підтверджено матеріалами справи і показаннями свідків. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Зокрема, рішенням суду ОСОБА_3 виділено контейнер із спільної сумісної власності подружжя і стягнуто на його користь компенсацію в сумі 28000 грн., однак позивач таких вимог не заявляв. Також суд не вказав норму закону на підставі якої вирішено спір.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1998 по 2001 рік. В них є неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу позивач і відповідач продовжували проживати спільною сім’єю, в будинку, що належав батьками відповідачки, та вели спільне господарство.
В 2007 році вони за спільні кошти придбали жилий будинок, покупцем якого в договорі купівлі-продажу зазначено ОСОБА_2 та торгівельний контейнер на ринковій площі м. Полонне Хмельницької області. За висновком експерта вартість будинку становить 71020 грн., вартість контейнера 5169 грн. При цьому поділ житлового будинку в ідеальних частках або близько до ідеальних частках, виходячи з існуючого планування, неможливий. Вказаним майном сторони користувались спільно, а контейнер позивач використовував для підприємницької діяльності.
Ці обставини підтверджуються показаннями свідків, письмовими доказами у вигляді договорів купівлі-продажу, свідоцтв про реєстрацію та розірвання шлюбу та іншими.
Відповідно до положень ч.1 ст. 17 Закону України „Про власність" майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є спільною сумісною власністю.
Згідно положень ч.1 ст. 74 Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В судовому засіданні відповідач не навела, а судом не було здобуто достеменних доказів, що сторони не жили в фактичних шлюбних відносинах, не вели спільне господарство, а спірне майно придбане за особисті кошти відповідача.
Факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах та ведення спільного господарства підтверджується показаннями свідків, які послідовно пояснювали, що після розлучення сторони продовжували проживати разом саме у будинку батьків відповідачки. Позивач здійснював ремонт цього будинку, утримував сім’ю за доходи від підприємницької діяльності.
Також в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, що після смерті матері ОСОБА_2 отримала в спадщину гроші, за які придбала контейнер та житловий будинок. При цьому, як видно з матеріалів справи, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 отримала лише в 2010 році. До цього підприємницькою діяльністю офіційно не займалась. В матеріалах справи відсутні дані про місце роботи ОСОБА_2 чи інші джерела її особистого доходу за період з 1998 по 2009 роки. Покази свідків про наявність у відповідача на час придбання спірного майна особистих грошових сум, проживання відповідачки в фактичних шлюбних стосунках з іншою особою, слід визнати непереконливими, оскільки вони суперечать показанням інших свідків, ніякими об’єктивними доказами не підтверджуються та, при цьому, ці свідки є зацікавленими особами.
З цих підстав доводи апеляційної скарги про придбання спірного майна за власні кошти слід відхилити.
Також є безпідставними доводи апелянта, що вона здавала торгівельне місце позивачу в оренду, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про укладення такого договору, сплату позивачем відповідачу коштів за користування торговим місцем. Оплату за охорону торгового місця на ринку здійснював теж ОСОБА_3
Спростовуються матеріалами справи і доводи апеляційної скарги, що суд вийшов за межі позовних вимог, так як позивач в заяві про уточнення позовних вимог від 25 жовтня 2010 року просив суд залишити за відповідачем саме жилий будинок з виплатою йому компенсації половини його вартості.
Не спростовують висновків суду і інші доводи апеляційної скарги.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог повно й всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дав належну оцінку зібраним у справі доказам і з додержанням норм матеріального і процесуального права ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Полонського районного суду від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді : (підписи)
З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко