Справа 1-301/2010  

В И Р О К  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

21 грудня 2010 року                            Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого  судді   Циганка М.О  ., при секретарі   Чміль С.І.,   за участю прокурора   Луценка М.В.,    розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  в залі суду  в м. Прилуки кримінальну справу про обвинувачення:  

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, зі слів маючого неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого,  раніше судимого вироком Прилуцького міськрайонного суду   від 05.08.2009 р.   за ст.263 ч.2 КК України  до 180 годин громадських робіт,  у вчиненні злочинів  передбачених   ч.2 ст.310, ч.2 ст.389 КК України,-  

ВСТАНОВИВ:

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2009 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ст.263 ч.2 КК України, та засуджений до покарання у виді 180 годин громадських робіт, але за період з 25.08.2009 по 04.12.2009 року підсудний ОСОБА_1 ухилився від відбування призначеного судом покарання, із призначеного покарання відбув лише 8 годин громадських робіт, на реєстрацію до кримінально – виконавчої інспекції Прилуцького району не з’являвся.  

  23 червня 2010 р. близько 10 години за місцем проживання підсудного ОСОБА_1 за адресою: смт. Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської  області, вул. Незалежності, буд.56, працівниками міліції під час огляду господарства, в присутності понятих на присадибній ділянці було виявлено 352 рослини конопель, які підсудний незаконно посіяв та вирощував для власних потреб без мети збуту ,  які згідно висновку судової  експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 726(х) від 21 липня 2010 р. містять наркотично – активний компонент   каннабісу – тетрагідроканнабінол та належать до рослин роду Коноплі .

В судовому  засіданні  підсудний  ОСОБА_1 винним  себе  в скоєних  злочинах  визнав повністю,  щодо фактичних обставин справи не заперечував, зокрема дав показання суду,

вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2009 року він був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ст.263 ч.2 КК України, та засуджений до покарання у виді 180 годин громадських робіт. Після постановлення вироку, до кримінально – виконавчої інспекції Прилуцького району для постановлення на облік, та отримання направлення для відбуття покарання у виді громадських робіт до 19.10.2009 року не з’являвся через відсутність коштів для проїзду, хоча неодноразово повідомлявся про таке від працівників  Малодівицької селищної ради. 19.10.2010 року заступником начальника Прилуцького МВ КВІ Тищенко Л.І. йому було роз’яснено порядок та умови відбування покарання, а також відібрано підписку про ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання у виді 180 громадських робіт, та з наслідками ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт. Підсудному  була оголошена постанова про встановлення днів явки до КВІ, на підставі якої ОСОБА_1 зобов’язаний був з’являтись для реєстрації до КВІ 1-го понеділка кожного місяця,  а також було роз’яснено, що 20.10.2009 року він зобов’язаний був з’явитись до Малодівицької селищної ради для відбування покарання у виді громадських робіт, але 20.10.2009 року для відбування покарання не з’явився, так як хворів, до медичних закладів у зв’язку з хворобою не звертався. 02.11.2009 року заступником начальника Прилуцького МВ КВІ Тищенко Л.І.  підсудного повторно було попереджено, що у разі ухилення від відбування покарання у виді  громадських робіт, матеріали відносно нього будуть направлені до прокуратури для  вирішення  питання про притягнення до кримінальної   відповідальності   відповідно   до    статті    389 Кримінального кодексу України.

      Для відбування покарання у виді громадських робіт ОСОБА_1 приступив лише 03.11.2009 року, та пропрацював в листопаді 2009 року два дні 3 та 4 числа по чотири години, після чого до Малодівицької селищної ради для відпрацювання встановленого судом строку громадських робіт не виходив без поважних  причин, пізніше дізнавшись що селищний голова направив повідомлення заступнику начальника Прилуцького МВ КВІ Тищенко Л.І. про ухилення його ОСОБА_1 від відбування покарання. Про те, що підсудному потрібно було з’явитись на реєстрацію до КВІ та відбути ще 172 години громадських робіт знав, але не з’являвся.  

По факту виявлення в господарстві підсудного рослин коноплі дав показання суду, що  весною 2010 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 на присадибній ділянці від кротів посіяв зерна коноплі, після чого помітив що коноплі почали рости у великій кількості,  він доглядав їх разом з городиною, шляхом прополювання, коноплю нікому не збував вирощував для власних потреб. 23.06.2010 року близько 10 години до господарства підсудного прийшли працівники міліції,  які в присутності понятих провели огляд господарства, де на присадибній ділянці  виявили 352 кущі коренів рослин коноплі, частину рослин конопель було знищено, а частину було відібрано на дослідження.    У вчинених  злочинах щиро кається . Просить суд суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження  інших  доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи  які ніким  не  оспорюються, обмежившись допитом  підсудного, та дослідженням матеріалів справи які  характеризують особу підсудного .  Зміст цих обставин вірно розуміється підсудним та іншими  учасниками  судового розгляду, та не має сумнівів стосовно добровільності та істинності їх позиції, роз’яснено що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку .

Сукупністю  добутих  в судовому засіданні  доказів, суд знаходить  винність підсудного ОСОБА_1 у вчинених злочинах повністю доведеною, і його  дії  в частині невиходу більше  двох  разів  протягом  місяця на громадські роботи без поважних причин, необхідно кваліфікувати по ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, його ж дії в частині посіву та догляду за вирощуванням конопель, необхідно кваліфікувати по ч. 2 ст. 310 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконний  посів  та вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин  

При обранні міри покарання, суд  враховує, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України за ч. 2 ст.310 КК України є тяжким злочином, а за ч. 2 ст.389 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винного та його позицію до вчиненого, згідно медичного висновку обстеження осіб для примусового лікування які зловживають психоактивними речовинами - страждає хронічним алкоголізмом, наркоманією не страждає (а.с.67 зв.), раніше  судимого вироком Прилуцького міськрайонного суду від 05.08.2009 р. за ст.ст.263 ч.2 КК України до 180 годин громадських робіт, який не відбув призначеного покарання, не відпрацювавши 172 годин, який до повного відбуття покарання вчинив нові умисні злочини,  згідно характеризуючих даних за місцем  проживання характеризується  негативно (а.с.59),  обставинами що пом'якшує покарання підсудного є щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину, обставинами, що обтяжують покарання підсудного є рецидив злочинів, і вважає необхідним призначити йому покарання яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів за правилами ст.71,72 КК України за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі, а саме спочатку призначити покарання за нові злочини за правилами передбаченими у статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим в межах санкції статей, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, перевівши менш суворий вид покарання за попереднім вироком в більш суворий виходячи з  співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт.

Судові витрати, в частині витрат пов’язаних з проведенням  експертизи по даній справі підлягають стягненню з підсудного  на підставі ст.93 КПК України .  

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити на підставі ст. 81 КПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.299, 323, 324 КПК України, -

  З А С У Д И В :  

ОСОБА_1     визнати винним у вчиненні злочинів передбачених   ч.2 ст.310, ч.2 ст.389 КК України   і призначити  йому  покаранняУ  

-    по   ч.2 ст. 310   КК України у виді 3(трьох) років позбавлення волі ;  

-    по   ч.2 ст. 389   КК України у виді 1(одного) року обмеження волі;  

На підставі ст. 70 КК України, шляхом  поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити засудженому   ОСОБА_1    покарання у виді   3 (трьох) років  позбавлення волі  .  

На підставі ч.4,5 ст. 71, ч.1 п.1 п.п. г ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного  за цим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком    Прилуцького міськрайонного суду Чернгівської обл. від 05.08.2009 р., та остаточно призначити засудженому   ОСОБА_1   покарання у виді   3(трьох) років 10 днів    позбавлення  волі.   

Строк відбуття  покарання засудженому   ОСОБА_1        рахувати з моменту його затримання, тобто з 08 грудня 2010 року, зарахувавши йому таке в час відбуття покарання .

Міру запобіжного заходу засудженому   ОСОБА_1  , до вступу вироку в законну силу, залишити попередню – утримання під вартою  в Чернігівському слідчому ізоляторі.

Стягнути з засудженого  ОСОБА_1   в користь держави  412 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертизи по даній справі.  

Речові докази по справі: рослини конопель (а.с.84,85) які знаходяться в камері зберігання речових доказів Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області -   знищити  .  

Вирок  може бути  оскаржений  в Апеляційний  суд Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою  в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

       СУДДЯ                                                     М. Циганко