Справа № 2а-2422 /2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого - судді Прокопчук Т.С., при секретарі Якимовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
У С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 14.10 . 2010 року звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни». В позові зазначила, що як «дитина війни» відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем було порушено її право на отримання допомоги, суму державної соціальної допомоги позивач отримувала значно нижчу, ніж вказано в Законі, у зв’язку з чим просить визнати незаконними такі дії відповідача щодо підвищення пенсії, зобов'язати УПФУ в Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя нарахувати та виплатити як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу з 01.01.2006 року по день розгляду справи в суді.
В судове засідання позивач не з’явилася, просить справу розглянути у її відсутність та задовольнити позовні вимоги по викладеним обставинам.
Представник відповідача УПФУ в Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя в судове засідання не з’явився, про день розгляду справи повідомлений, просить розглянути справу у відсутність представника відповідача. У зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача та представника відповідача по наявних матеріалах справи за правилами КАС України в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом вірогідно встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, має статус дитини війни, щомісячна державна допомога як «Дітям війни» виплачується з 1.01.2008 року.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України №2195 від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України №2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006, суд виходить з наступного. Відповідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Проте Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни та виключено п. 17 ст. 77 зазначеного закону, і 02.04.2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 01.01.2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року (зі змінами від 19.01.2006 року) зазначене підвищення повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, згідно ст. 6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. В силу викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 року, яке є обов'язковим до виконання на території України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Таким чином, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.
Отже, відповідач з 14.10 .2007 року по 31.12.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тим самим відновлено дію ст. 6 цього Закону.
В силу викладеного відповідач повинен був провести підвищення пенсії позивачу у збільшеному у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
За період з січня по грудень 2009 року, та з січня 2010 року відповідно до Законів України «Про державний бюджет України на 2009 рік», та «Про державний бюджет України на 2010 рік», відповідач повинен був провести підвищення пенсії позивачу у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, доводи відповідача в запереченнях на позов в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя за місцем проживання позивача ОСОБА_1
Керуючись ст. ст.158- 163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" ,провести відповідні виплати за 2007 рік - з 14.10 . 2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, за 2010 рік з 1.01. 2010 року по 26.11.2010 року, за вирахуванням різниці, яка вже виплачена, та проводити такі виплати в подальшому постійно.
В іншій частині позову – відмовити.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Т.С.Прокопчук