Справа № 2-а- 1005  /2010р.

    П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

23 грудня  2010 року            

Суддя  Корюківського районного суду Чернігівської області - Корх О.І., розглянувши у скороченому проваджені в м. Корюківка у приміщенні суду справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

в с т а н о в и в:  

 Позивачка  звернулась до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона  відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. (далі Закон) є дитиною війни. Згідно ст.6 зазначеного Закону з 01.01.2006р. їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем. Всупереч положень ст.22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п.17 ст.77 та ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 20.12.2005р. та п.12 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. положення статті 6 Закону, було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено, проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Позивачка вважає, що зупинивши Законом України  «Про Державний бюджет України на 2006р.» дію ст.6 Закону на 2006р., було грубо порушено положення основного Закону, тому відповідач зобов’язаний здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30% і за 2006 рік також.

Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного суду України та чинним законодавством України, позивачкою було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2009 роки, та забезпечити її виплату. Однак відповідач відмовив позивачці у її гарантованому Конституцією України та ст.6 Закону праві. Позивачка вважає, що дана відмова є незаконною, протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Позивачка просить зобов’язати відповідача надати інформацію про розмір виплаченої їй пенсії із зазначенням розміру доплат, якщо такі проводилися, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р. Визнати відмову відповідача щодо виплати позивачці щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2009 роки.

 Представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі подав до суду свої письмові заперечення, згідно яких позов не визнає.  

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав. По справі встановлено, що позивачка відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. (далі Закон) є дитиною війни, яка на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни не досягла 18 років. Дана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується наданою копією посвідчення, яке має  дані, що позивачка   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1)  є дитиною війни. Згідно ст.6 «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 01.01.2008 року, дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

 Ст.46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення  їх у разі повної, часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, і також у старості і в інших випадках, передбачених законом. Таким чином щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

 За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого  нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював цей розмір немає. Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону складає 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із законом «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн.

Згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн..

Згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 470 грн., з  01 квітня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.

Згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 498 грн., з 01 листопада  – 573 грн.

 Відповідно до ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Однак, суд вважає, що дана обставина не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка передбачена Законом.

 Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем, що також не заперечується. Відповідно до ст.22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» від  20.12.2005р, однак у зв’язку з виключенням п.17 ст.77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006р.» відповідно до ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006 року дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.      

Згідно п.12 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. положення статті 6 Закону, було викладено в новій редакції (яка набрала чинності 01.01.2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним з законів».  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.

Суд вважає, що невиплачена позивачці щомісячна державна соціальна допомога, як дитині  війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної  доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо стягнення  виплати недоплаченої пенсії, як дитині війни з   09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2009 року.  

 Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється   шестимісячний  строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.  Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного суду України та чинним законодавством України, позивачкою було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2009 роки, та забезпечити її виплату. Однак відповідач відмовив позивачці у її гарантованому Конституцією України та ст.6 Закону праві, з врахуванням даної обставини слід вважати, що позивачка дізналась про порушення її прав з  вказаного листа. Водночас суд зазначає, що в період з 2006 року по 9 липня 2007 року до винесення вищезазначеного рішення Конституційним судом України, відповідач діяв у відповідності з нормами Закону «Про державний бюджет України» та ст.95 Конституції України, а тому підстав для визнання його дій чи бездіяльності, у вказаний період, незаконними немає. А отже, в цій частині позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин позови підлягають частковому задоволенню. Судові витрати по розгляду справи віднести за рахунок держави.  

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.21,24,46,152 Конституції України, ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, 7-14, 71, 99,100, 122, 158-163,167,183-2 КАС України, суд,  –

п о с т а н о в и в  :

Позов   ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі   Чернігівської області в частині відмови нарахувати пенсію   ОСОБА_1   з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої  Законом України «Про соціальний захист дітей війни»- неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі   Чернігівської області нарахувати пенсію   ОСОБА_1   з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2009 року   і здійснити відповідні   виплати на користь позивачки за виключенням виплаченого  підвищення до пенсії за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог  - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня  її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами встановленими   ст.ст. 185 – 187 КАС України, шляхом подання через суд  першої інстанції апеляційної  скарги.

Суддя                                      О.І.Корх