Справа № 2-а-906/2010 р.

    П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

   29 грудня 2010 року       Корюківський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді  Кутового Ю.С.,

 при секретарі –  Лашко Л.І.,

 представник відповідача – ОСОБА_1,

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

в с т а н о в и в:    

26 листопада 2010 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до управління пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області з вимогою визнати дії відповідача неправомірними щодо нарахування та виплати пенсії та зобов’язати провести їй перерахунок та виплату основної пенсії, як інваліду ІІІ групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою за шкоду заподіяну здоров’ю, які передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до мінімальної пенсії за віком починаючи з 21 травня 1998 року по день винесення судового рішення, за виключенням виплаченої державної основної пенсії за вказаний період та присудженої рішенням суду у справі № 2-316/2010 від 30 червня 2010 року додаткової пенісії. Також просить зобов’язати відповідача надалі нараховувати та виплачувати пенсію відповідно до збільшення прожиткового мінімуму.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримала повністю , просить суд їх задовольнити.  

Представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі надав суду заперечення в якому просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.  

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. По справі встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з реалізацією ОСОБА_2 права на отримання основної пенсії, відповідно до Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». ОСОБА_2 являється особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (перша категорія), є потерпілою від Чорнобильської катастрофи з встановлення третьої групи інвалідності та має право на пільги і компенсації, встановлені вищезгаданим Законом, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 2010 року, вкладкою до посвідчення НОМЕР_2. Позивачка перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області. ОСОБА_2 зверталась до УПФУ в Корюківському районі з заявою про перерахунок пенсії у зв’язку з вищенаведеними обставинами, на що їй було відмовлено.

Суд дійшов висновку про невідповідність відмови вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних  виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 даного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 ч. 4 даного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для ІІІ групи інвалідності – 6 мінімальним пенсіям за віком.

Як встановлено судом і як вбачається  з матеріалів, позивачка отримує пенсію як особа постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, її визнано інвалідом ІІІ групи, а тому відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір її пенсії повинен дорівнювати 6 мінімальним пенсіям за віком.  

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачений Конституцією України.

Згідно з положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.  

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актам, при визначенні розміру пенсій позивачеві постанови Кабінету Міністрів України на які посилається представник відповідача істотно звужують обсяг встановлених законом прав та не підлягають застосуванню.

Тому при розрахунку державної пенсії, передбаченої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону.  

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, а тому відмова УПФ України у перерахунку пенсії позивачки є неправомірною.

Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік, ст. 58 Закону України  «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст. 54 Закону України  «Про державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» було встановлено мінімальні розміри пенсії за віком, які відповідач повинен був застосувати при проведенні перерахунку пенсій.

При цьому Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» було внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими пенсія у 2008 році повинна складати – 180 % від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та 20 % відповідно.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищезгадані зміни були визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином у період з 01.01.2008 року по 22 травня 2008 року перерахунок пенсії не може бути здійснений.  

Раніше позивачка зверталася до суду в порядку ЦПК. Рішенням Корюківського районного суду від 30 червня 2010 року по справі № 2-316/2010 року, було прийнято здійснити позивачці ОСОБА_2 донарахування та виплату додаткової пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 травня 2010 року.

Таким чином у вищевикладений період перерахунок додаткової пенсії не може бути здійснений.

Позовні вимоги в частині поновлення строку звернення з 1998 року по день винесення постанови підлягають частковому задоволенню в межах трирічного строку, тобто 2007 року.

Оскільки рішенням Корюківського районного суду від 30 червня 2010 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов’язання УПФ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до вимог ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за відповідні періоди з 2007 по 2010 роки, то в даному випадку позовні вимоги щодо перерахунку та виплати основної пенсії у відповідності до вимог ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню за аналогічний період.  

Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд зазначає наступне.

Суду не надано доказів про можливе порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права позивача в майбутньому щодо вказаний пенсій, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 19, 64, 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних з соціальними виплатами, ст. ст. 18, 19, 99, 104, 105, 106, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:  

Позов ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати пенсії незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 29 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 29 грудня 2010 року включно.  

В решті позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати віднести за рахунок держави.  

 Копію постанови направити сторонам до відому.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.    

  Суддя                                          Кутовий Ю.С.