Справа № 2-А-909/2010р.  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И    

  14 грудня 2010 року                         Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:  

головуючого – судді  Корха О.І.,  

  при секретарі –  Александрова Н.Л.,  

за участю представника відповідача  –  Іваненка С.І.,            

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду  справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними,  зобов’язання здійснити відповідача перерахунок  та виплатити частину недоотриманої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю  відповідно ст. ст. 49,51,67, 71 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України»Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 червня 2010 року з врахуванням виплачених сум додаткової пенсії, -  

  в с т а н о в и в:  

29 листопада 2010 року позивачка  звернулась  до суду з даним позовом посилаючись на те, що  вона  має статус особи, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( посвідчення НОМЕР_1), має право на відповідні соціальні гарантії та пенсійне забезпечення, згідно діючого законодавства України. 05 листопада 2010 року (вх.. №1269/М-11) позивачка звернулась до УПФ України в Корюківському районі Чернігівської області щодо перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі згідно положень статті 49,51,67 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» У відповідь на її заяву у листі від 15.11.2010р. №711/04/П-11 УПФ України в Корюківському районі Чернігівської області відмовило у здійсненні перерахунку пенсії в розмірі 15%, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Згідно зі ст..51 ЗУ 796-12, особам, віднесених до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст.53 цього закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Всупереч положень статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю було обмежено. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. 6-рп/2007 та 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та  втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач був зобов’язаний здійснювати виплату належну їй щомісячну додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня  2010 року і по час розгляду справи в суді. Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач як орган владних повноважень, відмовив позивачу в  гарантованому Конституцією України та ст.ст. 49, 51 ч.3, 67, 71 Закону України від 28 лютого 1991 р. №796-XII праві. Вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до статті 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII соціальні гарантії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Розмір щомісячно додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до  частини 3 статті 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII складає 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Тому позивачка просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо відмови у проведенні перерахунку та  виплати позивачу ОСОБА_2 додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року .  Також просить суд зобов’язати управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_2 провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року і довічно,  за виключенням виплаченої додаткової пенсії за вказаний період.  

Позивачка в судове  засідання не з’явилася, в позові зазначила, що просить розглядати справу без її участі, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі і наполягає на їх задоволенні.  

Представник відповідача в судовому засіданні поясняв, що він заперечує в задоволенні позову позивачки, просив суд відмовити в задоволенні позову, так як вважає, що відповідач нарахував та виплатив додаткову  пенсію позивачу в повному розмірі. Також пояснив, що  дійсно позивачка має право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю і їй відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008р з травня 2008 року додаткова пенсія виплачується в розмірі 5% мінімальної пенсії за віком.  
  Судом встановлено, що позивач звернулась до суду з позовом  та просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо відмови у проведенні перерахунку та  виплати позивачу ОСОБА_2 додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року .  Також просить суд зобов’язати управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_2 провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року і довічно,  за виключенням виплаченої додаткової пенсії за вказаний період.     Також судом встановлено, що позивач є пенсіонеркою, та віднесена до четвертої категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Вище зазначені обставини справи не є спірними. Спірним у справі є питання правомірності нарахування та виплати позивачу за період з 01 червня 2010 року і по час розгляду справи в суді  розміру державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яку позивач отримує відповідно до ст. 51 ч.3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.  

  Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках передбачених законом.  

  Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням  цього права шкоди.  

  Відповідно до частини третьої статті 51 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15  процентів мінімальної пенсії за віком.  

  Виходячи з загальних засад приорітету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору суд приходить до висновку що при розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Отже на думку суду, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачці застосуванню підлягають ст.ст. 49, 54,  ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71 Закону України №796, а не Постанови КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.  

  Положення частини 3 статті 28 Закону №1058-УІ не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

Враховуючи вищевказане на думку суду позовні вимоги позивачки підлягають  частковому задоволенню, а саме підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо відмови у проведенні перерахунку та  виплати позивачу ОСОБА_2 додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року по 14 грудня 2010  року.  Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки, щодо зобов’язання управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_2 провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року по 14 грудня 2010  року ,  за виключенням виплаченої додаткової пенсії за вказаний період.  

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.  Керуючись рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року та чинним законодавством України, позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 червня 2010 року по 14 грудня 2010  року,  за виключенням виплаченої додаткової пенсії за вказаний період та забезпечити її виплату.  

Однак відповідач відмовив позивачу у його гарантованому Конституцією України та   ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» праві  , з врахуванням даної обставини слід вважати, що позивач дізнавсь про порушення його прав з  вказаного листа. На думку суду вирахування суми недоплаченої  частини додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю   позивачки за період вказаний позивачкою в позові повинен обраховуватись відповідачем.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача в проводити виплату  додаткової пенсії позивачеві довічно з врахуванням вже виплачених сум додаткової пенсії не підлягає задоволенню, оскільки ця частина позовних вимог спрямована на майбутнє зобов»язання відповідача вчиняти дії, у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було.  

В решті позовних вимог таким чином слід відмовити в задоволенні позову позивачки.  

  Так як позивачка є потерпілою від ЧАЄС і звільняється від сплати державного мита, а позов задовольняється судом, тому  судові витрати слід віднести за рахунок держави.  

Керуючись ст.ст. 49, 54,  ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України « Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.1,8,22,55 Конституції України,  ст. ст.  17-19,71,94,99, 161-164 КАС України ,  суд –    

          п о с т а н о в и в     :  

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними,  зобов’язання здійснити відповідача перерахунок  та виплатити частину недоотриманої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю  відповідно ст. ст. 49,51,67, 71 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України»Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 червня 2010 року з врахуванням виплачених сум додаткової пенсії – задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо відмови у проведенні перерахунку та  виплати позивачу ОСОБА_2 додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року по 14 грудня 2010  року.  

Зобов’язати управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_2 провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю віднесена до четвертої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 49, ч.3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71   Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 1 червня 2010 року по 14 грудня 2010  року ,  за виключенням виплаченої додаткової пенсії за вказаний період.  

Звільнити ОСОБА_2 від сплати державного мита, так як позивач є постраждалим від аварії на ЧАЕС, а відповідача відповідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та віднести дані витрати за рахунок держави.  

  В решті позову відмовити.     Копію постанови направити сторонам для відома.  

 Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня  її проголошення, особою, яка оскаржує постанову, за правилами встановленими   ст.ст. 185 – 187 КАС України, шляхом подання через суд  першої інстанції апеляційної  скарги.

        Суддя             О.І. Корх  

   Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана                19.12.2010 року.