копія
Справа № 2-а-3578/10
Постанова
Іменем України
22 грудня 2010 року
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Мороз К.В.
при секретарі Горбік Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії,
Встановив:
29.11.2010 року позивач звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з травня 2010 року по листопад 2010 року включно, зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплачувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в подальшому на постійній основі з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В судове засідання позивач не з’явилась, надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, направили письмові заперечення проти позовних вимог в яких просили розглядати справу у їх відсутності. В запереченнях посилаються, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Вважає, що для стягнення коштів відсутні правові підстави та фінансування.
Відповідно до ст. 128 КАС України, суд розглядає справу у відсутності сторін, відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус дитини війни визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.10).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Статтею 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялось, а отже державна соціальна допомога в 2010 році мала нараховуватись у визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" розмірах.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком не встановлений, підстави для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановленої названим Законом для розрахунку щомісячної соціальної допомоги відсутні.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності своїх дій щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі менше 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 29 травня 2010 року по 29 листопада 2010 року, тому дії визнаються протиправними.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд зобов’язує відповідача провести нарахування позивачу щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 29 травня 2010 року по 29 листопада 2010 року та провести виплату за виключенням сплачених сум .
Щодо вимог про зобов’язання відповідача в подальшому щомісячно постійно нараховувати як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, то відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Будь-яких доказів про порушення прав, свобод або інтересів позивача в подальшому щодо нарахування щомісячної державної допомоги у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком суду не надано, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, с удові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись п.10 ч.1 ст.3, ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, суд –
Постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі менше 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 29 травня 2010 року по 29 листопада 2010 року - протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги за період з 29 травня 2010 року по 29 листопада 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести виплату за виключенням сплачених сум.
В решті частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова: К.В. Мороз