ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 12/397 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кривди Д.С. –(доповідача у справі), |
суддів : | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Фонду державного майна України |
на рішення | господарського суду міста Києва від 17.01.2006 року |
у справі | № 12/397 господарського суду міста Києва |
за позовом | Корпорації “Індустріальна спілка Донбасу” |
до | 1) Фонду державного майна України 2) Відкритого акціонерного товариства “Донецькміськгаз” |
про | стягнення 146579,89грн., |
за участю представників сторін від:
позивача: Іванов А.В. –за довіреністю від 04.11.2005р.
відповідачів: 1) Уланов І.В. –за довіреністю від 29.12.2005р.
2) Сліщенко К.Ю. –за довіреністю від 06.12.2005р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2006р. (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено; стягнуто з Фонду державного майна України на користь Корпорації “Індустріальна спілка Донбасу” 146579,89грн. збитків, 1466грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Фонд державного майна України просить скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення залишити без змін, як таке, що прийняте відповідно до чинного законодавства, а скаргу –без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків на підставі ст.ст.264, 623, 661 Цивільного кодексу України.
Місцевим господарським судом встановлено, що 11.08.1997р. між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Міус" було укладено договір-доручення купівлі цінних паперів № 8к.
На виконання зазначено договору ТОВ "Фінансова компанія "Міус" (брокер) за біржовим контрактом № 23 від 13.09.1997р. від імені і за рахунок позивача придбало акції ВАТ “Донецькміськгаз” у кількості 6236шт. Продавцем акцій виступило представництво ФДМУ на Донецькій фондовій біржі - Брокерська контора №8. Для придбання акцій позивач перерахував ТОВ “ФК “Міус” 384924,8грн.
Рішенням від 24.06.1999р. у справі №29/11а арбітражний суд Донецької області визнав недійсними зміни до статуту ВАТ “Донецькміськгаз”, внесені шляхом викладення статуту в новій редакції, зареєстровані розпорядженням Донецької міськради від 13.06.1996р. №1019р і скасував їх державну реєстрацію. Даними змінами був збільшений статутний фонд ВАТ “Донецькміськгаз” відповідно до наказу Донецького РВ ФДМУ від 30.05.1996р. №2664 і збільшилася кількість акцій, що належало державі в особі ФДМУ.
Рішенням суду від 24.06.1999р. №29/12а арбітражний суд Донецької області визнав недійсним наказ від 30.05.1996 р. №2664.
Рішенням суду від 24.06.1999р. у справі №29/13а арбітражний суд Донецької області визнав недійсним рішення загальних зборів ВАТ ”Донецькміськгаз” від 24.10.1996р. про внесення змін до статуту товариства.
Про зазначені рішення позивач дізнався з повідомлення від 02.10.2000р. ТОВ “Південно-Східна реєстраційна компанія”, що є реєстратором ВАТ “Донецькміськгаз”. В результаті кількість акцій на рахунку у цінних паперах позивача зменшилася до 2466 шт.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків на підставі ст.ст.264, 623, 661 Цивільного кодексу України.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач позбувся права власності на пакет акцій ВАТ “Донецькміськгаз” в розмірі 2466шт. в результаті судового рішення №29/13а від 24.06.1999р., яким було визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ “Донецькміськгаз” про збільшення статутного фонду.
Заявлена до стягнення сума збитків являє собою суму, сплачену позивачем за 2466шт. акцій, права власності на які його пізніше було позбавлено, за вирахуванням 5637грн. збитків, що були предметом розгляду по справі №19/181-38/249.
При цьому суд дійшов висновку, що правило ст.661 ЦК України про обов’язок покупця відшкодувати збитки є імперативним і не потребує додаткового доведення його вини згідно загального правила ЦК України.
Однак, зазначений висновок господарського суду не є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.
В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарський суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, до спірних правовідносин судом застосовано приписи статті 661 ЦК України, якою передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих обставин.
Отже, за змістом даної норми відшкодуванню підлягають збитки у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи.
Однак, суд, покладаючи відповідальність на Фонд державного майна на підставі ст.661 ЦК України, не встановив обставини, з якими дана норма пов’язує відшкодування збитків. Зокрема, суд не дав юридичної оцінки та не врахував ту обставину, що згідно рішення арбітражного суду Донецької області від 24.06.1999р. у справі №29/13а товар не вилучався, а визнавалося недійсним рішення загальних зборів ВАТ ”Донецькміськгаз” від 24.10.1996р. про внесення змін до статуту товариства.
Також суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що рішення по справі №19/181-38/249 не може вважатися преюдиційним актом в даному випадку з огляду на різні предмети спору, не врахував, що у вказаній справі предметом розгляду було серед іншого стягнення збитків в розмірі 5637грн., як витрат на придбання вилучених з обігу акцій АК “Донецькміськгаз”. При цьому за результатами перегляду касаційною інстанцією ухвалені у справі рішення в частині стягнення з Фонду державного майна України збитків в сумі 5673,00 грн. були скасовані з огляду на те, що судами не встановлено безпосереднього причинного зв'язку та вини Фонду державного майна у спричиненні корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” збитків на суму 5673грн.
Крім того, суд першої інстанції припустився порушень ст.84 Господарського процесуального кодексу України, а саме, частини 7, якою передбачено, що якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. В порушення даної норми місцевий господарський суд в резолютивній частині не сформулював остаточний висновок по суті спору відносно відповідача-2 у справі –ВАТ “Донецькміськгаз”, якого залучено до участі у справі ухвалою від 21.10.2005р. за клопотанням Фонду державного майна України.
Вищенаведене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи та з порушенням норм процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2006р. у справі №12/397 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький