Справа № 2-1296 /2010
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2010 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді: Меженнікової С.П.
при секретарі Шаргородській М.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-
В С Т А Н О В И В:
03 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідачки борг за договором позики в розмірі 15 000 грн.00коп. , мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка добровільно відмовляється виконати взяті на себе зобов’язання. Крім цього, позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 відсотки за користування позикою по Договору - у розмірі 153 грн. 70 коп., суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення – 1014 грн. 00 коп., три процента річних – 441 грн.00 коп. та понесені нею судові витрати.
.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Додатково пояснила, що борг відповідачем ОСОБА_2 не повернуто. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про відкладення розгляду справи в зв»язку із захворюванням її дитини. Доказів на підтвердження поважності своєї неявки суду не надала та про них не повідомила, тому суд визнає повідомлену відповідачем причину неявки неповажною.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути праву у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та враховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та по наданих суду доказах, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики, який згідно зі ст.1047 цього ж Кодексу був укладений сторонами у письмовій формі, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Факт укладення між сторонами договору позики та його умов підтверджується розпискою, яка свідчить про отримання ОСОБА_2 грошової суми – 15 000 грн. від ОСОБА_1, та зобов»язання повернути борг до 07.08.2009 року.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 15 000 грн., а остання зобов’язалася до 07.08.2009 року їх повернути. На час розгляду справи борг позивачу не повернуто.
Відповідно до ст.ст.526,530 Цивільного кодексу України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов»язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).
Як встановлено судом, відповідачем ОСОБА_2 взяті на себе зобов»язання по поверненню боргу за договором позики не виконанні. Підстав для звільнення відповідача від виконання зобов’язань за договором позики судом не встановлено. Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором позики в сумі 15 000 грн., підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що в суді знайшов підтвердження факт прострочення відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов»язання, тому є всі підстави для захисту права позивача на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Суд вважає, що розрахунок суми боргу, який підлягає поверненню, має бути проведений в межах заявлених позивачем вимог із суми 15000,00 грн. за період з 08.08.2009 року по 31.07.2010 року на підставі доказів наданих позивачем. Розрахунок проводиться шляхом множення індексів інфляції, наведених у довідці Головного управління статистики у Чернігівській області, за відповідний період, визначений позивачем(15000х(99,8/100х100,8/100х100,9/100х101,1/100х100,9/100х101,8/100х101,9/100х100,9/100х99,7/100х99,4/100х99,6/100х99,8/100) = 16014 грн. 02 коп. Сума інфляції, що складає - 1014 грн.02 коп. (16014,02 – 15000) .
Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 відсотка річних від простроченої суми в межах заявлених позовних вимог за період з 08.08.2009 року по 31.07.2010 року 15000 ( сума боргу) х 3% : 365 х 358 дн. = 440 грн. 34 коп.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо стягнення процентів за користування позиченими коштами по договору позики. За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.
В той же час, пунктом 5 розділу VІІІ прикінцевих положень Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статі 4 Закону надання коштів ( грошових) у позику є фінансовою послугою.
Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( пункт 5 частина перша ст.1 Закону).
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб»єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом (частина перша статті 5 Закону). В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування позиченими коштами, задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 15 000 грн. боргу, 1014 грн. 02 коп. встановленого індексу інфляцій за час прострочення виплати боргу, відповідно до наведеного вище розрахунку та 440 грн. 34 коп. трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення виплати боргу за наведеним вище розрахунком.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до частини задоволених позовних вимог в сумі 164 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. .
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215, 218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046 - 1050 ЦК України, суд , -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000 (п»ятнадцять тисяч) грн. боргу, 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 02 (дві) коп. – встановленого індексу інфляції за час прострочення виплати боргу, 440 ( чотириста сорок) грн.. 34 ( тридцять чотири) коп. – три процента річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. та судовий збір в сумі 164 грн. 54 коп.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя : С.П. Меженнікова