Справа № 1-331/2010  

В И Р О К  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

    27 грудня 2010 року   Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :  

головуючого - судді             - Розинка В.М.  

при секретарі                        - Осовицькій А.М.  

з участю прокурора             - Попсуйко Л.А.  

захисника                              - ОСОБА_1  

потерпілого                           - ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню                                                                      

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, працює у ФОП ОСОБА_4, одруженого, має двох утриманців - малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4 та матір-пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_5, у силу ст. 78 КК України не судимого, мешканця АДРЕСА_1  

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, -  

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_2  

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, -  

  в с т а н о в и в :  

  11.03.2010 р., близько 15 год., підсудний ОСОБА_3 за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_5, обидва, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на території кафе «Прохолода», розташованого за адресою АДРЕСА_3, з метою заволодіння чужим майном, напали на потерпілого ОСОБА_2, після чого ОСОБА_3 рукою обхопив шию потерпілого, утримуючи остатнього, та вирвав з руки потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон «LG KP 150», вартістю 299 грн., в подальшому, з метою подолання опору останнього та утримання викраденого мобільного телефону, підсудний ОСОБА_3 наніс удар долонею в область обличчя потерпілого, після чого підсудний ОСОБА_5 діючи єдиним умислом на заволодіння майном ОСОБА_2, вдарив останнього головою об дверну коробку, чим  заподіяв потерплому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани волосяної частини голови, синця та забиття м’яких тканин носа, крововиливу та садна слизової верхньої губи, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.  

Підсудний ОСОБА_3, при допитах у судовому засіданні, декілька разів змінював свідчення, спочатку, не визнаючи вину, а в подальшому вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 11.03.2010 р. він прийшов до бару «Прохолода» попити пива, де зустрів знайому працівницю цього бару ОСОБА_6, а ще через деякий час прийшов його знайомий ОСОБА_5, який теж замовив пиво. Він з ОСОБА_5 курив, коли підійшов потерпілий спитав сигарету, а це спричинило конфлікт. Він був п’яний, тому схопив потерпілого руками за шию і не відпускав, навіть, коли той намагався звільнитися. Його вага складає 100 кг. На очах у ОСОБА_5 він забрал телефон у потерпілого, коли той тримав його в руці, вирішив залишити його собі та положив до карману своїх штанів. Коли потерпілий пішов, він побіг за тим, відстань була між ними метрів 25-30, а оскільки був без куртки, не став того доганяти. Тоді ж він і викинув біля бару телефон, уважаючи, що той йому не потрібен, і, навпаки, із-за того можуть виникнути проблеми. Конфлікт тривав хвилин із десять. Вони не домовлялись попередньо забрати в потерпілого телефон, але це вийшло так, тому що вони були п’яні. Просить не карати.  

Підсудний ОСОБА_5, який був допитаний у судовому засіданні, також декілька разів змінював свідчення, спочатку, не визнаючи вину, а в подальшому вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, оскільки проснулась совість, та пояснив, що 11.03.2010 р. він ужив 200 г горілки, потім прийшов до бару «Прохолода», де ще випив пива, там зустрів свого знайомого ОСОБА_3. Потім зайшов потерпілий, попросив цигарку, а вони почали над тим насміхатися. ОСОБА_3 схопив за шию потерпілого й утримував, але навіщо це зробив, він пояснити не може, ніяких підстав для цього не було. Він бачив, як ОСОБА_7 забрав у потерпілого телефон і розумів, що телефон залишився в ОСОБА_3. Після цього потерпілий почав щось говорити, а йому це не сподобалось, уважає, що той вів себе похабно, тому коли його відпустив ОСОБА_7, тоді й він спочатку притис потерпілого до дверей, і той розбив голову, та ще раз, чи два вдарив потерпілого. Він важить 83 кг. Коли потерпілий пішов, через 15-20 хв. приїхали працівники міліції. Усвідомив, що вчинив злочин, щиро кається, просить не позбавляти волі.  

З метою ухилитись від відповідальності підсудні ОСОБА_3 (а.с.16, 18-19, 40, 52, 55, 96) та ОСОБА_5 (а.с.17, 20-21, 46, 53, 54, 112) на різних етапах досудового слідства спочатку взагалі заперечували конфлікт з потерпілим, стверджуючи, що поїли того спиртним, потім спростовували нанесення йому тілесних ушкоджень, зовсім заперечуючи викрадення у того телефону. Такими ж були їхні початкові свідчення й у суді, потім вони змушені були визнати завдання потерпілому тілесних ушкоджень і, лише наприкінці судового слідства визнали обвинувачення в повному обсязі.  

Крім свідчень підсудних, які ті багаторазово змінювали, як у ході досудового слідства, так і судового, обставини скоєного правопорушення стверджуються свідченнями потерпілого, свідків, іншими доказами, перевіреними безпосередньо судом.  

  Так, потерпілий ОСОБА_2, допитаний у судовому засіданні, пояснив, що напередодні він випив пива, але був тверезий. Коли проходив із товаришами повз бар, побачив там двох чоловіків, і вирішив попросити в тих сигарету. Приятелям сказав аби ті йшли далі, а він їх наздогонить, але ті зупинились. Звертаючись до підсудних, він при цьому не порушував їхній спокій, не ображав, не лаявся, не нападав на тих, оскільки його вага 75 кг. Вони дали йому навіть дві сигарети, але ОСОБА_7 зразу ж зачинив двері й почав над ним насміхатися. Тоді ж зайшла працівниця бару й спитала, чи все гаразд, на що він відповів ствердно, оскільки бачив, що підсудні п'яні, і боявся, що можуть його побити. Після цього ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_5 схопив його за шию. Дії підсудних були одночасні, як щодо втримання його, так і побиття, вони були узгоджені, і розриву в часі між ними не було. ОСОБА_3 утримував його за шию, а коли десь через 5 хв. задзвонив телефон, він той дістав, але ОСОБА_7 не дав можливості відповісти, забрав той у нього, і положив до своєї кишені. Після того ОСОБА_5 сильно штовхнув його об дверну коробку головою й він ту розбив. ОСОБА_5 завдав йому десь два-чотири удари. Він боявся підсудних та просився в них, аби ті його пустили піти, обіцяв, що не буде скаржитись в міліцію за телефон, але вони не відпускали. Телефон задзвонив удруге, ОСОБА_7 по ньому відповів, нецензурно вилаявся на адресу того, хто телефонував. Розуміючи, що телефон йому не віддадуть, він просив хоча, би, щоби йому віддали симкарту, ОСОБА_7 дав телефон, він її забрав, і той знову вирвав телефон із рук. ОСОБА_3 пішов до туалету, а ОСОБА_5 повів його на майданчик, де він упросив того вийти на вулицю, щоби змити снігом кров з обличчя й, скористувавшись цими пішов до міліції. Він відмовляється від моральних та майнових претензій, оскільки хоче лише, щоби все скоріш закінчилось, оскільки це перешкоджає навчанню, а перед останнім судовим засіданням підсудні відшкодували йому вартість викраденого телефону.  

Такі ж свідчення потерплим давались в ході всього досудового (а.с.14-15, 31-32, 61) і судового слідств. Ці ж свідчення потерпілий підтримав при проведенні очних ставок з ОСОБА_3 (а.с.18-19) та ОСОБА_5 (а.с.20-21).  

Подробиці скоєного детально й беззаперечно відтворюють і, перевірені судом, ряд свідчень свідків.  

Так, свідок ОСОБА_6, бармен бару «Прохолода», яка була допитана судом, пояснила, що підсудні часто заходять, наочно їх знає. Того дня ті пили пиво, а вона в той час спілкувалось з подругою, коли почула стукіт у двері, і коли вийшла, побачили підсудних із потерпілим, той сказав, що все нормально. Конфлікт вона не бачила, не знає, чи були пошкодження в потерпілого, але могла, і не помітити. Аналогічні, теж перевірені судом її попередні свідчення, отримані у ході досудового слідства (а.с.56).  

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_8, пояснив, що він разом з ОСОБА_9 та потерпілим ішли біля бару «Прохолода», коли останній зайшов туди, аби попросити закурити. Він бачив, як підсудні стояли у дверях та лаялись. Ті були явно п’яні, а потерпілий тверезий. Спочатку вони насміхались над потерпілим, а потім один із них, той що вищий, сильно схопив обома руками потерпілого за шию та притяг до себе, і після цього закрили двері. Це був акт агресії, тому вони намагались відкрити двері в бар, але це не вдавалось, бо та була закрита, тоді вони вдвох пішли шукати телефон-автомат, щоби викликати міліцію. Він телефонував потерпілому, але почув, що один із підсудних засміявся, а другий нецензурно висловився на його адресу. Повернулись через 15 хв., коли біля бару вже була міліція.  

Такі свідчення були надані свідком і під час досудового слідства (а.с.50).  

Свідок ОСОБА_9 дав суду аналогічні свідчення. Їм відповідають і його свідчення під час досудового слідства, перевірені судом (а.с.51).  

ОСОБА_10, допитана в якості свідка, пояснила, що як працівник міліції, особисто опитала потерпілого, у приміщенні міліції, той мав тілесні ушкодження, був тверезий, детально розповів про обставини побиття, викрадення телефону, указав на прикмети, за цими свідченнями були зразу ж виявлені й затримані підсудні.  

Такі ж свідчення суд отримав і від свідка ОСОБА_7, яка теж, як співробітник міліції була в складі оперативно-слідчої групи разом зі ОСОБА_10    

  Також обставини скоєного стверджуються протоколом усної заяви потерпілого про скоєння злочину та його письмовими поясненнями (а.с.2-3), протоколом огляду місця події     (а.с.7-8), рапортом співробітника міліції про затримання підсудних на місці злочину (а.с.9), висновками щодо результатів медичного огляду підсудних, обидва з яких перебували після затримання у стані алкогольного сп’яніння (а.с.10,11), висновком судово-медичної експертизи № 348 від 12.03.2010 р., згідно якого у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани волосяної частини голови, синця та забиття м’яких тканин носа, крововиливу та садна слизової верхньої губи, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (а.с.25-26), чеком на оплату мобільного телефону та гарантійним талоном на той (а.с.4,5).  

  Оцінюючи зібрані та перевірені докази, суд знаходить, що дії підсудного ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 2 КК України, як розбій, тобто напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а вина в скоєному доведена в повному обсязі. Правильною є також кваліфікація й дій ОСОБА_5 за ст. 187 ч. 2 КК України, як розбій, тобто напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а вина в скоєному доведена в повному обсязі.  

Вирішуючи питання про міру покарання як щодо ОСОБА_3, так і ОСОБА_5, суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, що є тяжким злочином, індивідуально особи винних – їхній молодий вік, попередню бездоганну роботу ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_4 та відмінну характеристику під час такої роботи, відповідні рівні освіти – професійно-технічної в ОСОБА_3 та вищої базової в ОСОБА_5, сімейний стан обох, а саме наявність постійного місця проживання у складі своїх родин та постійна реєстрація за такими місцями проживання, сімейний стан ОСОБА_3, як одруженого та наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4 та матері-пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_5, відсутність вимог потерпілого про призначення їм суворого покарання, відсутність у підсудних попередніх судимостей, наявність стосовно обох позитивних характеристик за місцями проживання, обставини, які пом’якшують покарання обох – щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, та обставину, яка обтяжує знову ж таки покарання обох – вчинення злочину особами, що перебували в стані алкогольного сп’яніння. Крім того, вище перелічені обставини справи – добровільне відшкодування шкоди в стадії судового розгляду, скоєння обома злочину в молодому віці, відсутність попередніх судимостей, тобто відсутність попередньої сталої протиправної поведінки, відсутність тяжких наслідків для потерпілого та його точка зору щодо покарання, а також дані щодо осіб підсудних – проживання кожного в складі сімей, що забезпечить контроль належної поведінки за підсудними з боку родини, наявність позитивних характеристик, за відсутністю негативних характеристик, що свідчить про позитивне ставлення підсудних до їх місця у суспільстві, судом розглядаються, як такі, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України й, з таких підстав, дозволяють призначити покарання, щодо обох, нижче від найнижчої межі.  

Ураховуючи відмову потерпілого ОСОБА_2 від позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_11 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, у зв’язку з добровільним відшкодуванням тими шкоди, суд уважає за можливе прийняти його відмову від позову.  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –  

  з а с у д и в :  

    ОСОБА_3 визнати винним за ст. 187 ч. 2 КК України й призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.  

ОСОБА_5 визнати винним за ст. 187 ч. 2 КК України й призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.  

Строк відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.  

Провадження в справі в частині цивільного позову закрити в зв'язку з відмовою потерпілого від позову.  

Мірою запобіжного заходу засудженим до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.  

  На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту проголошення.  

    Головуючий                     В.М. Розинко