КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
10.04.07 р. № 02/597
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Жук Г. А.
Мамонтова О.М.
при секретарі судового засідання Рустам’яні Е.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явились;
від відповідач : не з’явились;
від третьої особи: не з’явились
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного банку „Київська Русь” на рішення господарського суду Черкаської області від 21.12.2006 року
у справі № 02/597 (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Акціонерного банку „Київська Русь”, м. Київ
до Приватно-орендного підприємства „Деркачів Хутір”, с. Тетерівка Жашківського району
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Селянське фермерське господарство „Лан”, с. Розкішна, Ставищенського району
про стягнення 239735,98 грн.
в с т а н о в и в :
Позивач - Акціонерний банк „Київська Русь” звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватно-орендного підприємства „Деркачів Хутір” (далі –відповідач) про стягнення 239735,98 грн.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.01.2006 року порушено провадження у справі № 02/597 та в порядку ст. 27 ГПК України залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Селянське фермерське господарство „Лан”.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.12.2006 р. у справі № 02/597 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерному банку „Київська Русь” про стягнення 239735,98 грн. заборгованості за кредитним договором №23567-20/4-1 від 16.11.2004 року повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерний банк „Київська Русь” звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.12.2006 р. у справі № 02/597 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення 239735,98 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, а саме: в оскаржуваному рішенні суд не навів обґрунтування підстав за яких закінчився строк, встановлений ч.4 ст.559 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та припинився договір поруки. Отже, відмова судом в задоволенні позовних вимог позивача є, на думку останнього, безпідставною.
Відповідач та третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подали та не скористались своїм правом направлення представників в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час та дату розгляду апеляційної скарги. Судовою колегією двічі відкладався розгляд справи, витребувалась довідка ЄДРПОУ, щоб встановити точну адресу відповідача та направлялись ухвали суду, як за юридичною адресою останнього так і за місцем його фактичного знаходження. Отже, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників цих сторін в порядку ст. 75 ГПК України, оскільки матеріалів справи достатньо для здійснення такого розгляду без їх участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 239735,98 грн. заборгованості за договором поруки № 23575-20/4-5 від 16.11.2004 року, яка виникла в зв’язку з невиконанням Селянським фермерським господарством „Лан” (далі –СФГ „Лан”) зобов’язання перед позивачем за кредитним договором № 23567-20/4-1 від 16.11.2004 року.
Місцевим судом вірно встановлено, що 16 листопада 2004 року між Акціонерним банком „Київська Русь” та СФГ „Лан” 16.11.2004 року було укладено кредитний договір № 23567-20/4-1 (далі - Договір), за умовами якого банк надає третій особі (як позичальнику) кредит в сумі 4 800 000 грн. строком з 16 листопада 2004 року до 14 листопада 2005р. із сплатою 19% річних, а позичальник зобов'язався здійснювати часткове погашення кредиту згідно графіку, вказаного в пунктах 2.1, 5.2.1. кредитного договору, та сплачувати банку належні відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.
Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором позивач та відповідач уклали 16 листопада 2004 року договір поруки № 23575-20/4-5 (далі - договір поруки), за яким відповідач зобов’язався солідарно із боржником (третьою особою) відповідати перед банком за виконання боржником умов кредитного договору.
У пункті 2.2. договору поруки вказано, що поручителю добре відомі всі умови вказаного кредитного договору, в тому числі: загальна сума кредиту, 19 відсотків річних за користування кредитом, строки повернення кредиту, щомісячна сплата процентів, фіксована плата за надання кредиту 500 грн., сплата штрафу, пені за порушення умов кредитного договору.
Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 31 січня 2005 року позивач перерахував на поточний рахунок позичальника (третьої особи) частину кредитних коштів в сумі 205 000 грн. (а. с. 19). Видача кредитних коштів позичальнику частинами (траншами) відповідала праву позивача, встановленому пунктом 2.2. кредитного договору. Однак, в подальшому інші суми кредиту позичальнику не надавалися.
Таким чином, у третьої особи згідно умов Договору виникло зобов’язання у вигляді повернення 205 000 грн. отриманих кредитних коштів та відсотків за користування цією сумою згідно графіка погашення кредиту, передбаченого п.5.2.1 Договору, але не пізніше чим 14.11.2005 року, що свідчить про чітке встановлення умовами Договору кінцевого строку виконання зобов’язання третьою особою.
За таких обставин, місцевим судом не вірно встановлений строк повернення кредиту, а саме - не пізніше 28 лютого 2005 року, оскільки це суперечить п.2.1 Договору, яким цей строк чітко визначений, отже встановлені судом обставини в цій частині не підтверджуються тими доказами, що зібрані по справі. Відтак рішення суду є необґрунтованим.
Відповідно до статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку, зокрема від будь кого з них окремо.
Відповідно до пункту 3.1. договору поруки, у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором у встановлені строки, поручитель зобов'язується оплатити заборгованість боржника не пізніше 2 робочих днів з моменту отримання вимоги кредитора. До вимоги кредитора додається розрахунок суми заборгованості із зазначенням термінів оплати.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2005 року позивачем направлено відповідачеві претензію, яка отримана останнім 18.11.2005 року (а.с. 20, 21) з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, як поручитель третьої особи у справі. Однак, апеляційним судом встановлено, що відповідачем не було погашено вказаної в претензії заборгованості.
Отже, позивач правомірно звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Договором поруки встановлено, що порука припиняється, зокрема, якщо позивач протягом 6 місяців з дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не пред’явить позову до відповідача.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з позовом до поручителя в межах строків, передбачених нормами чинного законодавства. Зокрема, як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду 16.01.2006 року, тобто через два місяці після настання строку (14.11.2005 року) повернення кредитних коштів третьою особою.
Матеріали справи свідчать, що позивач подав обґрунтований розрахунок стягуваної суми, зокрема, основної суми боргу в розмірі 205000 грн., отримання якої підтверджується випискою по особовому рахунку №2062090201 (а.с.19); заборгованості по відсотках в розмірі 32055 грн., стягнення яких передбачене п.5.2.3 Договору; пені за прострочення зобов’язання в розмірі 2180, 98 грн., стягнення якої передбачене п.5.2.3 Договору; комісії за надання кредиту в розмірі 500 грн., що передбачено п.2.4 Договору, а всього 239735,98 грн. Судовою колегією поданий позивачем розрахунок суми боргу взято до уваги, як арифметично вірний та обґрунтований, отже вказана в ньому сума боргу в розмірі 239735,98 грн. підлягає стягненню з відповідача. Ні відповідач ні третя особа в справі не надали заперечень щодо невірності вказаного розрахунку, чи часткової оплати вказаних в ньому коштів.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідач не позбавлений права після сплати вказаної суми коштів позивачеві, вимагати від останнього переуступки його права вимоги до боржника на себе в розмірі виконаного поручителем зобов’язання.
За таких обставин суд, розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши докази за своїм внутрішні переконанням, керуючись законом, дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення 239735,98 грн. з відповідача отже позов підлягає задоволенню повністю.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час прийняття оскарженого рішення невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно до ст. ст. 103, 104 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю або частково.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 21.12.2006 року у справі № 02/597 підлягає скасуванню повністю на підставі ст. 104 ГПК з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку „Київська Русь” на рішення господарського суду Черкаської області від 21.12.2006 року у справі № 02/597 задовольнити повністю.
2. Рішення господарського Черкаської області від 21.12.2006 року у справі № 02/597 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
3. Позовні вимоги Акціонерного банку „Київська Русь” задовольнити повністю.
4. Стягнути з Приватно-орендного підприємства „Деркачів хутір” (19233, Черкаська область, Жашківський район, с. Тетерівка; код ЄДРПОУ 31961080) на користь Акціонерного банку „Київська Русь” (04071, м. Київ, вул. Хорива,11-А; код ЄДРПОУ 24214088) 239735 (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот тридцять п’ять) грн. 98 коп. заборгованості за кредитним договором, 2397 (дві тисячі триста дев’яносто сім) грн. 36 коп. державного мита за розгляд позовної заяви, 1198 (одну тисячу сто дев’яносто вісім) грн. 68 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги та 118 (сто вісімнадцять) грн. послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Жук Г. А.
Мамонтова О.М.