Справа 2-5488/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

06 вересня 2010 року  

  Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:  

  головуючого судді           Мащенко С. В.  

при секретарі             Свіягіній О. Е.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області «Про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -  

  в с т а н о в и в:  

  У серпні 2010 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до УПФ України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області «Про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», мотивуючи свої вимоги тим, що вона отримує пенсію за віком, знаходиться на обліку у відповідача та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи дітей війни, тому що народилася в ІНФОРМАЦІЯ_1 році, та згідно із ст. 6 вказаного Закону з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач зазначену допомогу в 2006 - 2007 роках не нараховував та не виплачував, а з січня 2008 року нараховує та виплачує лише у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30%, що встановлені відповідним Законом. Просила стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 5065,10 грн. як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року.  

Позивач у судове засідання не з’явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що УПФ України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області діяло у точній відповідності до вимог законодавства України, а тому положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не порушувало та, як слідство, не порушувало й відповідного права позивача на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни у зазначені в позові періоди часу. Просили справу розглянути у їх відсутність та у задоволенні позову відмовити.  

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін по справі свідчать відповідні заява та заперечення проти позову, що містяться у матеріалах справи.  

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, а саме дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 02 вересня 1945 року Другої світової війни було менш 18 років.  

Належність особи до категорії дітей війни засвідчує штамп, який згідно із наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 107 від 05.04.2006 року «Про порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проставляється у пенсійних посвідченнях на підставі паспорта громадянина України. У разі наявності у особи ламінованого пенсійного посвідчення органами праці та соціального захисту населення видаються тимчасові довідки.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України, отримує пенсію за віком, має правовий статус дитини війни відповідно до тимчасової довідки та перебуває на пенсійному обліку у відповідача (а. с. 4 - 6, 8).  

Згідно з Положенням про управління ПФУ в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління ПФУ № 8 – 2 від 30.04.2002 року, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення пенсій за позовом дітей війни.  

Оскільки позивач має статус дитини війни та перебуває на обліку у відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області є належним відповідачем у цій справі.  

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

На підставі п. 1 р. 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він набирає чинності з 01.01.2006 року.  

Згідно з п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.  

Відповідно до Закону України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 цього закону виключено, а новою редакцією ст. 110 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету.  

Цей закон був опублікований 22.03.2006 року та набрав чинності 02.04.2006 року, тобто з цього часу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але КМУ протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було.  

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік та ст. 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 – рп/2007 зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесенням змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього закону викладено в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 – рп/2008 зміни, внесені підп. 2 п. 41 р. 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Згідно з приписами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції закону 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007 року, у 2008 році – з 22.05.2008 року.  

Отже, у період часу з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року положення законів про Державний бюджет на 2007 та 2008 роки були чинними та підлягали виконанню, так як в цей період дію норми, яка визначала право позивача на підвищення пенсії, було зупинено, а суд не може застосовувати норму права, яка не діє.  

В той же час, після прийняття Конституційним Судом України зазначених рішень про визнання положень зазначених законів неконституційними, позивач отримав право на підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.  

За ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Аналізуючи надані відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України докази та в межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив, що відповідач ігнорує зазначені норми матеріального права, не здійснює підвищення пенсії, чим порушує зазначене право позивача.  

Тому суд доходить до обґрунтованого висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року є протиправною, так як дії відповідача у зазначений період часу не відповідали вимогам закону, що був чинний у цей момент.  

Ухвалюючи це рішення суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у інформаційно-методичному листі № 6 – 11 від 12.04.2010 року згідно якої, встановивши, що відповідач порушує право позивача, що регулює спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов’язати відповідачів провести перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, оскільки на підставі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України, та на підставі ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.  

Згідно довідки № 6828/03 – 77 від 17.08.2010 р. позивачу з 01 січня 2008 р. по час заявлених позовних вимог сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а. с. 8).  

У зв’язку із зазначеним, відповідач повинен до нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням здійснених виплат.  

У ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить ньому. Отже положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Постановляючи судове рішення по даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване або звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 8 ЦПК України.  

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України.  

При звернені до суду з цим позовом ОСОБА_1 просила поновити їй пропущений у зв’язку із юридичною необізнаністю строк для звернення в суд задля захисту свого порушеного права, однак у своїх запереченнях відповідач не наполягав на застосуванні строків позовної давності.  

Крім того, ч. 3 ст. 267 ЦК України роз’яснює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.  

Оскільки відповідач такої заяви не зробив, то й підстав для застосування строків позовної давності у суду не має, тому немає необхідності й у його відновлені. Однак приймаючи до уваги, що суд розглядає справу у межах заявлених позивачем позовних вимог, тому суд не може залишити без уваги прохання позивача й на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки вона є людиною похилого віку та за станом здоров’я, що викликаний її віком, не могла своєчасно звернутись до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права, а таким чином, цей строк підлягає поновленню.  

  Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та часткове задоволення її позову шляхом зобов’язання відповідача провести перерахування та здійснити виплату належних позивачу сум відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. з урахуванням здійснених виплат.  

  На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24, 92 Конституції України, Законом України «Про соціальний статус дітей війни» від 18.11.2004 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 – рп/2007, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 – рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, Інформаційно-методичним листом Верховного Суду України № 6 – 11 від 12.04.2010 року, ст. 1 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4, 8, 10, 11, 60, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, -  

  в и р і ш и в:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області «Про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.  

  Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни у період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року незаконною.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області провести ОСОБА_1 перерахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни у період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.  

  В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.  

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.  

  Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп’ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.  

  Суддя:                       С. В. Мащенко