Копія  

Справа № 2-а-984/10 р.  

ПОСТАНОВА  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

27 грудня   2010 р.       Суддя Липоводолинського районного суду Шульга О.М.  розглянувши  в порядку  скороченого  провадження в селищі міського типу Липова Долина справу  за адміністративним позовом   ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області  про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної  допомоги ?ітям війни”    

В С Т А Н О В И В:  

Позивач   ОСОБА_2 16 грудня  2010 року звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду  України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної  допомоги ?ітям війни”    

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.  

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона як особа, яка на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; має статус «дитини  війни».  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Статтями 77 та 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та на 2007 рік "дітям війни" встановлені виплати в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, однак Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.  

Конституційний Суд України з урахуванням Рішення від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини) висловив наступну правову позицію.  

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1) визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).  

Принципи соціальної держави також втілено у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року. Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення. її задовільний рівень, докладати зусиль дія її поступового посилення тощо.  

Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (статті 46. 48 Конституції України).  

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходити органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій гарантій фактично скасовує їх дію.  

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.  

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.  

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк  

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті  95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу.  

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.  

Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу,  практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України. Конституційний Суд України дій! висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового)  правового  регулювання   відносин,  ніж   передбачено  законами  України,   не  відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22 пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.  

Таким чином Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України. зупинити дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.  

Враховуючи відсутність повноважень Верховної Ради при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України, вважає, що відповідачі зобов'язані були підвищити їй пенсію з часу набрання чинності Законом України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з 01 січня 2006 року.  

Крім цього, пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України  
рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і викладено її в такій редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи  державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №1-28/2008 п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).  

Всупереч вказаним рішенням і статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідач з січня 2007 року по грудень 2008 року не виплачує надбавку згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

З 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року їй виплачено щомісячну надбавку в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, за період з 01 січня 2007 по 31 грудня 2009 року відповідач не доплатив їй пенсії на суму 3313 гри. 80 коп., що видно з розрахунку наведеного нижче.  

Місяць   30% мінімальної пенсії за віком  

(гри.)   Розмір мінімальної пенсії за віком (грн.)   Сплачено   Заборюваність  

Січень 2007 року   114   380.00   38.00   76  

76  

Лютий 2007 року   114   380,00                   38.00    

Березень 2007 року   114   380,00   38.00   76  

Квітень 2007 року   121,5   406,00   40,60   80.90  

Травень 2007 року   121,5   406.00   40,60   80.90  

Червень 2007 року   121,5   406,00   40,60   80,90  

Липень 2007 року   121,5   406.00   40,60   80,90  

Серпень 2007 року   121.5   406.00   40,60   80,90  

Вересень 2007 року   121,5   406,00   40.60  

41.10   80,90  

Жовтень 2007 року   123,3   411,00   41,10   82.20  

Листопад 2007 року   123,3   411,00   41.10   82,20  

Грудень  2007 року   123,3   411,00   41,10   82,20  

Січень 2008 року   141   470.00   47.00   94  

Лютий 2008 року   141   470,00   47,00   94  

Березень 2008 року   141   470,00   47,00   94  

Квітень 2008 року   144,3   481,00   48,10   96.20  

Травень 2008 року   144,3   481,00   48,10   96,20  

Червень 2008 року   144,3   481.00   48,10   96.20  

Липень 2008 року   144,6   482.00   48.20   96.40  

Серпень2008 року   144.6   482,00   48,20   96.40  

Вересень 2008 року   144.6   482,00   48.20   96,40  

Жовтеиь 2008 року   149,4   498,00   49,80   99,60  

Листопад 2008 року   149,4   498,00   49,80   99,60  

Грудень 2008 року   149,4   498,00   49,80   99.60  

Січень 2009 року   149,4   498   49.8   99,6  

Лютий 2009 року   149,4   498   49.8   99,6  

Березень 2009 року   149,4   498   49.8   99,6  

Квітень 2009 року   149,4   498   49,8   99.6  

Травень 2009 року   149,4   498   49, 8   99,6  

Червень 2009 року   149,4   498   49,8   99.6  

Липень 2009 року   149,4   498   49,8   99,6  

Серпень   149,4   498   49,8   99,6  

Вересень 2009 року   149,4   498   49.8   99,6  

Жовтень 2009 року   149,4   498   49,8   99,6  

Листопад 2009 року   149.4   498   49,8   99,6  

Грудень 2009 року   149,4   498   49,8   99,6  

Всього   3313,80  

Згідно ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне  забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

Згідно ст. 81 вказаного закону призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

Він отримую пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому виплату підвищення пенсії як особі, що мас статус "Дитини війни"' зобов'язаний здійснювати відповідач, як орган Пенсійного Фонду України, що обслуговує регіон в якому вона проживаю.  

Відповідно  до ч.2 ст. 87 Закону України ?ро пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані  своєчасно з вини  органу, що призначає  або виплачує  пенсію, виплачується за минулий   час  без обмеження  будь-яким строком, а тому вона просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області нарахувати та виплатити їй недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни за 2007-2009 включно  в сумі 3313 гривень  20 копійок, згідно розрахунку наведеного вище.  

24 грудня 2010 року  до суду  від  відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області  надійшло  письмове заперечення, де  останній зазначив наступне.  

  Позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закон №2195) він вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, але, як видно зі змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.  

Ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом  прав, свобод та інтересів особи  встановлюється річний  строк, який обчислюється  з дня, коли  особа дізналася бо  повинна була  дізнатися  про  порушення  своїх прав, свобод та інтересів. Про  розмір підвищення  до пенсії  позивачу   було відомо  протягом  всього  періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року.  

Відповідно  до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення  строку звернення  до адміністративного  суду  є підставою для відмови  у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає  одна із сторін.  

Ст.7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. П. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» припинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст.71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік». Статтею 73 Закону України №422/96-ВР від 16.10.96 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2007 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 № 513 та бюджетом Пенсійного фонду України на 2008 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 № 30, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.    

Так, виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус «діти війни» та є інвалідами у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік передбачена у фіксованому розмірі в 20,92 грн. на місяць на одну особу, тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік було закладено у фіксованому розмірі в 48,05 грн. на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенси 30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2008 роках.  

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію ст. 6 Закону «Про     соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст. ст. 71,  111  Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».  

Ст. 73 Закону України № 422/96-ВР від 16 жовтня 1996 "Про Конституційний Суд України" передбачено, що у разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими; що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються  не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.    

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 за період з 01 січня 2007 по 09 липня 2007 є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік».  

Щодо виплати підвищення з 09 липня 2007 по 01 січня 2008 повідомляють наступне.  

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон №1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.  

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищенні розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.  

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами Україні "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції що діяла до 01 липня 2006), здійснювалась відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.  

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та   соціальної політики України.  

У листі № 21-26-561 від 31 серпня 2007 Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України щ 06 серпня 2007 року зазначає, що питання пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і що підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціально допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту  

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України їй 19 травня 2009 за № 27-у/09, «непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстав» стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. І Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держава соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.»  

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження ) встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується  на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.  

П. 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використанні коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.  

Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, і не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без     будь-яких порушень законодавства.  

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війна відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону.     ,.       .   ,  

Крім того п. 4.1 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін   за   деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що і виплачується позивачу в повному обсязі.  

Одночасно з цим ч. 2 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказує, що ветеранам війні* які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними) положення ст. 67 розділу І, п. 2-4, 6-8, 10-18, підп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34,підп.1-6, 8-12, п. 35,п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих    актів України" та  п. 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону ?ро Державний  бюджет  України на  2008 рік  та  про   внесення  змін до деяких законодавчих актів України" передбачалось внесення змін, в тому числі і до Закону № 2195,  

Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства.  

Щодо вимог позивача сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону № 2195, за період з 22 травня 2008 повідомляємо, що вони є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону № 2195 зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.  

Щодо вимог позивача нарахувати підвищення в 2009 році, повідомляють наступне. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізовує бюджетну програму "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами" в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом України на 2009 рік. Дану позицію підтримує Виший адміністративний суд України в постанові від 29 жовтня 2009 у справі К.-7364/09. де зазначає, що дія Закону України "Про Держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" закінчується 31 грудня 2008 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.  

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.  

На підставі викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.  

  З’ясувавши  обставини справи, дослідивши письмові докази,  суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

  Так, у судом  встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка, оскільки  вона є громадянином  України і на час  закінчення (02.09.1945 року)   Другої світової  війни їй було менше ніж 18 років.  

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області  № 7005/04-53 від 21 грудня 2010 року відповідно до ст.. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2007 року надбавка як «дитині війни» не виплачувалась .  

П.4.1 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та протягом 2008 року надбавка як «дитині війни» виплачувалася у наступних розмірах: з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 рік – 48,10 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 рік – 48,20 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по теперішній час -  49 грн. 80 коп.  

  Відповідно  до ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.  

  Згідно  ст. 7 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

  Стосовно позовних вимог щодо здійснення  позивачу  доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.  

  Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону,  було зупинено.  

  Рішенням Конституційного  Суду України  від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України  щодо відповідності Конституції України  (конституційності) положень статей 29,36 ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян ), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) положення п.12 ст. 71    Закону України  ?ро Державний бюджет на 2007 рік”  яким зупинено дію ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист  дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

  Рішення Конституційного  Суду України   у цій справі  має преюдиціальне значення  для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону,  що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання  на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність, з для ухвалення Конституційним Судом України рішення  про їх неконституційність.  

  Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати  ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ  в Липоводолинському районі Сумської області  повинно було нараховувати  та сплачувати  позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 Закону України ?ро Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року  мав  діяти у відповідності  з приписами діючої норми ст. 6 Закону  України ?ро  соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати  позивачу відповідні доплати.  

  Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008-2009 роках щомісячну надбавку до пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.  

  Відповідно  до п.п. 41 розділу 2 Закону України ?ро державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до  деяких законодавчих актів України” текст статті  6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або  щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання  підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи   державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону  та Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення  провадиться  за їх вибором згідно з одним із законів.  

  З 01 січня 2008 року позивачу  було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується  повідомленням у письмовому запереченні Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області № 5430/08-12 від 08.10.2010 року  

  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10 рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень  ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України  ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України  щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону  України  ?ро Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ( справа щодо предмета та змісту закону  про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України  (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

  Рішення Конституційного Суду України  у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України  є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Виходячи з системного аналізу  зазначених норм  законодавства, рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року  та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов до висновку , що з 22.05.2008 року  УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області  повинно було нараховувати та сплачувати позивачу  доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України  ?ро соціальний  захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України ?ро Державний  бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність   та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач  з 22.05.2008 року  мав діяти у відповідності  з приписами діючої норми ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Між тим,  до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України  ?ро  соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України  ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності  з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення  доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

Відповідно  до ст. 64 Конституції України  конституційні права і свободи людини  і громадянина  не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України  звернення до  адміністративного суду  для захисту прав  і свобод людини  і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України гарантується. Забороняється відмова  в розгляді  на вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,  неясності, суперечливості  чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні  порядку здійснення  доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не  здійснення  або відмови в задоволенні позову.  

Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було,  слід вважати , що чинність цього рішення Конституційного Суду України поширюється і на 2009 рік.  

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про нарахування та стягнення допомоги за 2009 рік обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

Щодо доводів стосовно  відсутності підстав  для застосування  до спірних правовідносин  ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.  

    Сторонами по справі  не заперечується, що позивач відповідно  до ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати  до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  За чинним законодавством розмір  мінімальної пенсії за віком визначається лише за  правилами, передбаченими  ст. 28 Закону України  ?ро загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив  цей розмір або встановлював  інший розмір, немає.  

  З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими  доводи відповідача щодо застосування положення  ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний  розмір  пенсії за віком, встановлений абзацом  1  частини 1  цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність  такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком  не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України  та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”.  

  Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні  питання  відносно органу  на який  покладено обов’язок здійснення  виплат  підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України  діє у відповідності  до Положень  Про Пенсійний  фонд України , затвердженого Указом Президента  України від 01.03.2002 року за № 121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі  п.15  зазначеного положення  через створені  в установленому порядку  його територіальні управління. Відповідно до Закону України  ?ро загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування” рішення  про призначення та перерахунок  пенсій приймаються  районними  управліннями Пенсійного фонду України  за місцем проживання  пенсіонерів.  

  Таким чином, обов’язок  по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в  Липоводолинському районі  Сумської області, за місцем проживання  позивача.  

  Крім того,  суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність порядку фінансування та  коштів щодо забезпечення  виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  Статтею 22 Конституції України  визначено, що конституційні права та свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити  реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

  За змістом  ч.1 ст. 46 Конституції України  громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення  їх у старості  та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України  ?ро  соціальний  захист дітей війни ” реалізоване конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус  „дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України  органи законодавчої, виконавчої  та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

  Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади.  

  Відповідно  до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:  

-   призначення пенсії;  

-   підготовки документів для її виплати;  

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування  та виплату пенсій.  

Пунктом 1.1  Положенням  про управління Пенсійного фонду України  в  районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного  фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України  у районах, містах і  районах у містах є органами  Пенсійного фонду України , підвідомчими  відповідно головним  управлянням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України і мають завданням – забезпечення призначення  та виплати пенсії.  

Отже, обов’язок  по нарахуванню  та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України ?ро соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи  Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе  обов’язок  щодо  виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган  виконавчої влади  - Пенсійний фонд України , який діє через свої місцеві органи , що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не  виконали  своїх повноважень без поважних причин.  

Виходячи з системного аналізу  приписів Конституції України  та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання  відповідача на відсутність  фінансування та коштів, як на обґрунтування  правомірності невиконання  своїх зобов’язань перед позивачем.  

Крім того, відповідачем, в порушення  ч.2 ст. 71 КАС України  не доведено  та не надано суду доказів щодо вчинення  будь-яких дій  для забезпечення  виконання покладеного на нього обов’язку  щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив  жодної дії щодо їх отримання  для забезпечення виконання  своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади  свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні  позову та визнання  правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

В той же час суд не може самостійно проводити нарахування і визначати  конкретний розмір підвищення пенсії, а тому задовольняючи позов суд не визначає конкретної суми нарахування.  

Порушення прав, осіб, які мають право на отримання  доплати до пенсії, у відповідності  зі  ст.6 Закону України ?о соціальний захист  дітей війни” тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось  лише 01.01.2008 року  після  внесення  змін  до Закону України ?ро  соціальний захист дітей війни”.  

Крім того, у відповідності  до ч.2 ст.87 Закону України  ?ро  пенсійне забезпечення” суми  пенсії,  не  одержані  своєчасно  з  вини  органу,   що призначає або виплачує пенсію, виплачуються  за  минулий  час  без обмеження будь-яким строком  

Крім цього, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ по не виконанню приписів ст. 6 Закону України  ?ро соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне  нарахування доплати до пенсії.    

Відповідно  до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України  

Оскільки позивач  оскаржує неправомірні дії  органу державного управління, а саме  Управління Пенсійного  фонду України в Липоводолинському районі,  а тому на користь позивача належить стягнути судовий  збір  у сумі 3 гривні 40 копійок.  

  Оскільки позивачем не надано доказів укладеної між ним та фахівцем у галузі права  відповідної угоди на надання правової допомоги, а також доказів на право заняття відповідним видом  діяльності цією особою, крім того, з огляду на те, що позивачем не надано належного обґрунтування стягуваної суми, суд вважає за можливе не стягувати витрати на правову допомогу з відповідача.    

На підставі ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст. 87 ч.2 Закону України ?ро пенсійне забезпечення”ст.ст. 10, 11, 12, 71, 158-163, 167, 183-2, 186  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –      

    ПОСТАНОВИВ:  

  Позов ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області  про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної  допомоги ?ітям війни”   , - задовольнити частково.  

  Визнати протиправною бездіяльність  Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області  щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги  ОСОБА_2  

  Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_2  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року і  по 31 грудня 2009 року включно.  

  Стягнути з держави на користь ОСОБА_2  судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.  

  У задоволенні інших  позовних  вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського  апеляційного  адміністративного суду  через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти з дня її  проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

  Якщо суб'єкта владних  повноважень  у  випадках  та  порядку,  
передбачених  частиною  четвертою  статті 167 цього Кодексу,  було  
повідомлено  про  можливість  отримання   копії   постанови   суду  
безпосередньо   в   суді,  то  десятиденний  строк  на  апеляційне  
оскарження постанови суду  обчислюється  з  наступного  дня  після  
закінчення  п'ятиденного  строку  з  моменту  отримання  суб'єктом  
владних повноважень повідомлення про  можливість  отримання  копії постанови суду.  

Апеляційна  скарга,  подана  після   закінчення   строків,  
установлених  цією  статтею,  залишається  без розгляду.          

  Головуючий:  підпис  

З оригіналом згідно  

Суддя:                     О.М. Шульга