ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" грудня 2010 р. м. Київ К-25546/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого – судді
суддів:Тракало В.В.,
Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 року позивачка звернулась до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про перерахунок пенсії. Просила зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 -2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з липня по грудень 2007 року в сумі 742 грн. 65 коп. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009 року уточнено резолютивну частину рішення суду першої інстанції щодо періоду здійснення виплати підвищення пенсії, а саме з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених сум.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таке підвищення протягом 2006-2007 років не проводилося.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що право позивача на підвищення пенсії порушено та підлягає поновленню.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: “Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету”.
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймав.
Таким чином, у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджено не було.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином, з 9 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15 березня 2007 року, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2007 році у позивачки виникло з 9 липня 2007 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що з 9 липня 2007 року суб’єкт владних повноважень порушив право позивачки як дитини війни на соціальний захист.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009 року та змінену постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про перерахунок пенсії –без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:В.В. Тракало
С.В. Білуги
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
Д.В. Ліпського