П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 2-а-1025/10
12 листопада 2010 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі судді Личковахи О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду м. Хорол справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов”язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов”язання вчинити дії .
В заяві вказував, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( Категорія 2 ) . Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому передбачена щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат.
Позивач вважає, що йому невірно нараховано і виплачено вказану допомогу на оздоровлення за 2005-2010 роки, оскільки таке нарахування проведено не у відповідності з розмірами, передбаченими ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а на підставі підзаконних актів у таких розмірах : 26,70 грн. – у 2005 році, 100 грн. – у 2006 році, 100 грн. - у 2007 році, 100 грн. - у 2008 році, 100 грн. – у 2009 році, 100 грн. – у 2010 році.
Як вказує позивач, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХХІІ, є безпідставним.
На думку позивача, всього за 2005-2010 роки недоплата йому вказаної грошової допомоги складає 14993,30 грн.
Позивач вважає, що не пропустив строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України, оскільки про порушення своїх прав відповідачем за вказаний період часу він дізнався на протязі останнього місяця до дня звернення до суду з даним позовом.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача у непроведенні йому перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2010 роки відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5 мінімальних заробітних плат і зобов”язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2010 роки відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі п”яти мінімальних заробітних, визначених на момент виплати.
В судове засідання позивач не з»явився, подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області подав заперечення проти позову, не визнавши позовних вимог позивача, але в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, свого представника не направив без повідомлення причин, а оскільки немає перешкод для розгляду справи , відповідно до ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, з”ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, врахувавши рекомендації Харківського апеляційного адміністративного суду, дані в листі № 08-46/447 від 06.10.2009 року на ім”я голів місцевих загальних судів Харківської, Полтавської, Сумської областей, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2) Серія А № НОМЕР_1, виданим 25.01.1993 року .
Згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду , заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.
Абзацом 3 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.7 ст.48 вищенаведеного закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Позивачу згідно повідомлення управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області від 20.09.2010 року № 01-20/2977 щорічна допомога на оздоровлення за 2005-2010 роки була виплачена згідно постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року в сумі 26,70 грн. і згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 100 грн., а саме :
за 2005 році в сумі 26,70 грн. – у липні 2005 року,
за 2006 рік в сумі 100,00 грн. - у серпні 2006 року,
за 2007 рік в сумі 100,00 грн.- у жовтні 2007 року,
за 2008 рік в сумі 100,00 грн. – у вересні 2008 року,
за 2009 рік в сумі 100,00 грн. – у вересні 2009 року.
за 2010 рік в сумі 100,00 грн. – нарахована до виплати.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2006 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2002-2005 роках застосуванню підлягає саме ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за № 836, на підставі якої позивачу у 2005 році були здійснені вказані виплати в сумі 26,70 грн.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у розмірі п”яти мінімальних заробітних плат , виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. В цьому зв”язку вимоги позивача в частині зобов”язання відповідача провести виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік у відповідності з вимогами ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підлягають задоволенню повністю.
Що стосується вимог позивач про здійснення йому виплати вказаної допомоги за 2006 рік, то суд зазначає слідуюче.
Протягом 2006 року дія абзаців 2 та 3 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п.37 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року, який до теперішнього часу Конституційним Судом України не визнаний неконституційним, тому відповідач, здійснивши виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2006 році у розмірі, визначеному постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто в сумі 100 грн. , діяв правомірно. Отже, вимоги позивач в частині зобов”язання відповідача провести виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у відповідності з вимогами ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивач про здійснення йому виплати вказаної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та 2008 рік ,суд зазначає слідуюче.
Зазначені виплати здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов”язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняється з моменту виплати певних сум , розмір яких визначається на час їх здійснення.
Пунктом 30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п”ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п”ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнано неконституційним в частині визначення розміру виплати компенсацій і допомог.
Позивачу за 2007 рік виплату щорічної допомоги на оздоровлення проведено в жовтні 2007 року в сумі 100,00 грн. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Отже, відповідач, здійснивши зазначену виплату у період після 09.07.2007 року згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року, діяв неправомірно, оскільки з 09.07.2007 року згідно Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року діючими були положення базового Закону , тому вимоги позивача в частині зобов”язання відповідача провести виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у відповідності з вимогами ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підлягають задоволенню.
Відповідно до пп.11 п.28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладена в новій редакції : « одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям , які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених ПКМУ».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни в редакцію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.
Позивачу за 2008 рік виплату щорічної допомоги на оздоровлення проведено у вересні 2008 року в сумі 100,00 грн. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Отже, відповідач, здійснивши зазначену виплату після 22.05.2008 року у розмірах, визначених вищевказаною постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, діяв неправомірно, оскільки з 22.05.2008 року згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 діючими були положення базового Закону , тому вимоги позивача в частині зобов”язання відповідача провести виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у відповідності з вимогами ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підлягають задоволенню.
Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених у мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року № 4-зп, який у п.3 зазначив наступне : “ Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Що стосується вимог позивача про здійснення йому виплати вказаної допомоги на оздоровлення за 2009 рік і за 2010 рік ,суд зазначає слідуюче.
У 2009 році і у 2010 році ніякими законодавчими актами дія ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинялася і до неї не вносилися зміни, отже, у 2009 році і у 2010 році діючими були положення ст.48 вказаного Закону, які визначають кратність щорічної допомоги на оздоровлення залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
В цьому зв"язку, на думку суду, при визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році і у 2010 році не підлягають застосуванню відповідно положення ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та положення ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" , якими надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами, на підставі наступного.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підтвердив свої позиції, викладені ним у рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, стосовно того, що "закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов"язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п"ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини) . У зв"язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (254к/96-ВР) (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) ..."
В п.5.4.цього ж рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України зазначив : " Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України ( 254к/96-ВР) не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів."
Отже, відповідач повинен був виплатити позивачу у 2009 році і у 2010 році щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.
Таким чином, відповідач, здійснивши позивачу у 2009 році виплату щорічної допомоги на оздоровлення у вересні 2009 року в сумі 100,00 грн. та нарахувавши її у 2010 року в сумі 100 грн. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року " Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяв неправомірно, тому вимоги позивача в частині зобов"язання відповідача провести виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік і за 2010 рік у відповідності з вимогами ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягають задоволенню.
Крім того, суд зазначає також, що відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області не є головним розпорядником коштів, а тому не може бути належним відповідачем у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі-головні розпорядники коштів). Таким чином, управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Згідно з ч.5 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення . Органом соціального захисту населення за місцем проживання позивача є управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області.
Отже, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення зазначених видів допомоги є обгрунтованим.
Зазначене доводить, що управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.
В цьому зв”язку суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що належним відповідачем по справі є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області , виходячи з наступного.
Згідно Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 р. № 147, :
4. Центр відповідно до покладених на нього завдань :
4.6. Разом з регіональними органами праці та соціального захисту населення та під їх керівництвом :
уживає заходів до попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги, інших грошових виплат.
4.9.Проводить перерахунки розмірів грошової допомоги ( в тому числі у зв”язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.
Отже, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області є органом, який самостійно не визначає розмір соціальної допомоги, інших грошових виплат, а від органів ПСЗН отримує лише справу на кожну особу, якій призначена виплата та відповідні грошові кошти через банківську установу для виплати цій особі, що свідчить про те, що саме УПЗСН Хорольської РДА і є належним і головним відповідачем по справі.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем пропущений шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений ст.99 КАС України.
Як стверджує позивач, про те, що йому невірно нараховувалася і виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення починаючи з 2005 року, він дізнався лише на протязі останнього місяця до дня звернення до суду з даним позовом. Ніяких доказів , які б спростовували ці твердження позивача, відповідачем не надано.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, тому його порушені права підлягають захисту.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2,8-11,69-71,79,86, 128,158-163,185,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України , ст. ст. 8, 19, 22,152 Конституції України, ст. ст.1,13, 48, 63,70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р., Рішенням Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997р. , Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов”язання вчинити дії, задоволити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п”яти мінімальних заробітних плат , передбаченому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2005 рік, за 2007-2010 роки неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі п”яти мінімальних заробітних плат за 2005 рік та за 2007-2010 роки із розрахунку мінімальної заробітної плати станом на момент виплати .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судовий збір у справі віднести за рахунок держави.
Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .
Головуючий: