Справа №22ц-8977/2010 Головуючий у суді 1 інстанції Ковальчук Л.М.
Доповідач у суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Волохова Л.А., Даценко Л.М.,
при секретарі Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права на самочинне будівництво,
встановила:
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно побудований будинок, а саме: садовий будинок на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садовому товаристві "Роднічок" с. Горбовичі Києво-Святошинського району Київської області з підстав, передбачених ст. ст. 16, 331, 376 ЦК України.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити його позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано підтверджень, що порушене питання було предметом розгляду компетентних державних органів, рішення яких чи їх відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно ч. 1 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування”, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій” будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими планами забудови, містобудівною та проектною документацією.
За змістом ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 24 зазначеного Закону фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об"єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об"єкта містобудування ( далі – дозвіл на будівництво).
У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об"єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об"єкта.
Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.
Встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.11.2006 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,06 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована в садовому товаристві "Роднічок" Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Як убачається з матеріалів справи, позивач на вказаній земельній ділянці здійснив самочинне будівництво садового будинку.
Позивач відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів тим обставинам, що він збудував зазначений садовий будинок з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, з належним дозволом на будівництво, належно затвердженим проектом та дозволом на виконання будівельних робіт, тобто у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 375 ЦК України, ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” та ст. ст. 23, 24 Закону України „Про планування і забудову територій”.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем здійснено самочинне будівництво садового будинку, на яке він не набуває права власності відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді