справа № 1-147/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 року                             Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого – судді Отвіновського П.Л.,

при секретарях – Петрук Л.Ю., Кочубей Є.В., Думс І.В.,                                                                              з участю прокурорів – Ковальської О.В.,

Купецького В.Б., Хавіна В.О.,

потерпілого – ОСОБА_3,  

підсудного – ОСОБА_4,  

                                                                захисників – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

    ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: Київська область, АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

22 серпня 2009 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_3, помітив залишені без нагляду ключі від вказаної квартири, які належали останньому, при цьому у нього, з корисливих мотивів виник намір на таємне викрадення чужого майна з вказаної квартири, доступ до якої йому було заборонено.

Реалізуючи цей свій злочинний намір, достовірно знаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4С, правомірно на той час перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, викрав ключі від вказаної квартири, які мав намір використати з метою полегшення способу проникнення у житло, після чого покинув приміщення квартири.

    Продовжуючи свої злочині дії, 22 серпня 2009 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна з квартири АДРЕСА_1 діючи з корисливого мотиву, підійшов до вказаної квартири та викраденим ключем, намагався відкрити двері, але в зв'язку із тим, що йому це не вдалося зробити, він зламав замок вхідних дверей і відкривши їх таємно, проник до вказаної квартири, звідки таємно викрав чуже майно, а саме:

-   -     гроші в сумі 400 гривень;

-   -     ноутбук «АСЕР Аспіре», вартістю 7 500 гривень;

-   -     перфоратор «Хітаччі», вартістю 2 000 гривень;

- мобільний телефон «Нокіа 3600», вартістю 870 гривень, з сім-картою мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 10 гривень;

-   -     мобільний телефон «Нокіа 6060», вартістю 125 гривень, з сім-картою мобільного оператора «Лайф», вартістю 25 гривень, на рахунку 10 гривень;

-   -      блутуз «Самсунг», вартістю 300 гривень;

-   -     джинсові штани, вартістю 150 гривень;

-   -     джинсові штани, вартістю 150 гривень;

-   -     п'ять ключів, які матеріальної вартості не мають;

-   -     сумочка для мобільного телефону, вартістю 60 гривень;

-   -     ремінь «ВOOS», вартістю 90 гривень;

-   -     туалетна вода «ІвСенЛоран», вартістю 250 гривень;

-   -     МР 3 плеєр «Трансценд» з навушниками, вартістю 250 гривень;

-   -     провід з'єднання комп'ютера з принтером, вартістю 50 гривень;

-   -     адаптер підключення ЮСБ на 4 виходи, вартістю 50 гривень,

-   -     станок для гоління «Джилет Фюжен», вартістю 90 гривень;

-   -     джинсові штани жіночі, світло-пісочного кольору, вартістю 150 гривень;

-   -     джинсові штани жіночі, світло-пісочного кольору, вартістю 150 гривень;

-   -     джинсові штани жіночі, синього кольору, вартістю 150 гривень;

-   -     кросівки чоловічі, «Філа», вартістю 300 гривень;

-   -     ніж кухонний, вартістю 60 гривень,

-   -     спортивна кофта чорно-білого кольору, вартістю 150 гривень.

Всього ОСОБА_4 таємно викрав майно та грошові кошти, що належали ОСОБА_3, на загальну суму 13 365 гривень.

Викравши майно та грошові кошти ОСОБА_4 залишив приміщення квартири та з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

Допитаний підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав частково та пояснив, що із ОСОБА_3 він познайомився 22.08.2009 року перебуваючи разом із ОСОБА_7 на житловому масиві «Виноградар», а саме біля магазину, де вони вживали пиво. ОСОБА_3 їх запросив до себе додому в гості і вони погодилися й пішли. Там, вони всі разом на кухні вживали спиртне, зокрема, горілку. Під час перебування в квартирі у потерпілого ОСОБА_7 висловив йому (ОСОБА_4С.) пропозицію викрасти у ОСОБА_3 грошові кошти. Після цього він пішов до кімнати і побачив, що там знаходяться різні речі. Там він взяв брюки, в які завернув ноутбук, та виніс його у загальний коридор під'їзду та поклав біля сміттєпроводу. Потім він повернувся до квартири потерпілого і продовжив з усіма вживати горілку. У подальшому він разом із ОСОБА_7 покинули квартиру ОСОБА_3 Вийшовши з цієї квартири він із ОСОБА_7  присіли на лавочку і останній показав йому ключі від квартири ОСОБА_3 і запропонував йому залишатися, щоб спільно пограбувати квартиру, однак він не погодився і забрав у останнього ключі від квартири ОСОБА_3, щоб той не вчинив крадіжки. Далі, коли ОСОБА_7 пішов він забрав викрадений напередодні ноутбук із штанями, який залишався біля сміттепровода. Потім він поїхав додому разом із викраденим ноутбуком, який у подальшому здав у ремонт, оскільки той не вмикався. Приїхав він додому приблизно о 23 годині. Разом із ноутбуком він викрав і штани, а вже вдома виявив, що у кишенях цих штанів є два мобільних телефони, наміру на викрадення яких він не мав і взяв він їх випадково, оскільки ті перебували у штанях, у які він завернув ноутбук. Один із цих телефонів він загубив, а інший здав у ремонт. Через два дні після цих подій йому зателефонував ОСОБА_7 і повідомив, що він самостійно ходив до квартири ОСОБА_3 та взяв там гроші, однак подробиць проникнення до квартири потерпілого він у нього не з'ясовував. Підсудний вважає, що саме ОСОБА_7 проник у квартиру потерпілого, коли вони розійшлися, та вчинив з неї крадіжку усіх інкримінованих йому речей. Через деякий час він випадково зустрів потерпілого ОСОБА_3 і віддав йому ключі, які забрав у ОСОБА_7 В процесі спілкування з потерпілим той перелічив йому речі, які в нього викрали і він погодився, що взяв їх і написав розписку про те, що поверне їх, хоча насправді їх не брав.

    Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним, суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілого, свідків, які вказані у списку, який є додатком до обвинувального висновку та всіх заявлених учасниками розгляду, дослідивши інші докази у справі, вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України доведена повністю і підтверджується наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що з підсудним він ситуативно знайомий.  Зокрема, 22 числа 2009 року, точної дати він не пам’ятає, він йшов з роботи і зустрів підсудного ОСОБА_4 та його дядька ОСОБА_7. Останнього він наглядно знав, оскільки проживає з ним в одному дворі. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вживали пиво. Він зайшов у магазин і також взяв собі пива і потім вони втрьох пили пиво. Коли почались сутінки він запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_7 піти до себе додому. Квартира у якій він проживає однокімнатна. Коли вони прийшли до нього додому, то сіли на кухні й там вживали спиртне. Під час цього з його квартири ніхто із присутніх не виходив, при цьому потерпілий зазначив, що якби хтось виходив, то це було б чутно, оскільки квартира однокімнатна і для того, щоб вийти необхідно ключами відімкнути двері. Через деякий час він повідомив присутніх про те, що йому необхідно піти на роботу, оскільки господиня квартири, де він здійснював у той час ремонт, повинна залишити ключі від квартири, а тому повідомив, що їм треба розійтися. У подальшому він приблизно о 22 годині їх провів та закрив за ними двері. Потім одягнувшись він вийшов із квартири. Повернувшись додому він виявив, що двері у квартиру виломані. Зайшовши до квартири він спочатку помітив відсутність ноутбука. При цьому потерпілий у категоричній формі повідомив суд, що коли він востаннє перед крадіжкою, тоді як провів ОСОБА_4 з ОСОБА_7, виходив із квартири його ноутбук стояв на столі у відчиненому стані. У подальшому приїхала його співмешканка, яка перебувала у своїх батьків і помітила відсутність жіночих брюк. На наступний день він зустрів ОСОБА_7 і той під час розмови повідомив, що не причетний до крадіжки і, що все викрав ОСОБА_4. В цей же день йому повідомили, що бачили у ОСОБА_4 його (ОСОБА_3О.). мобільний телефон, у зв’язку із чим він почав розшукувати останнього. У подальшому він випадково зустрів ОСОБА_4 і попросив показати вміст своїх кишень для того, щоб впевнитися, що у саме у нього його (ОСОБА_3О.). мобільний телефон, однак той почав тікати від нього. Під час того, як він його доганяв той (ОСОБА_4С.). викинув ключі від його (ОСОБА_3О.) квартири. Це були запасні ключі, які лежали на полиці у прихожій. Догнавши ОСОБА_4 вони пішли до ОСОБА_3 додому і там чекали на прихід дружини останнього. Коли вона прийшла ОСОБА_4 повідомив їм, що все поверне та зізнався, що він разом із ОСОБА_7 залізли в його квартиру. ОСОБА_4 повідомляв, що взяв тільки два телефони, а ноутбук він не брав. Він також сказав, що після того, як ОСОБА_3 їх провів вони повернулися. На запитання прокурора потерпілий повідомив, що викрадені у нього мобільні телефони не були у штанях, як повідомив суду підсудний, а вони знаходились на підзарядці. Також він проінформував суд, що під час вживання спиртного ОСОБА_4 виходив у туалет. Однак на незначний проміжок часу, якого йому не вистачило б для вчинення крадіжки ноутбука, як він стверджував у суді. Під час судового розгляду йому було відшкодовано 500 гривень.

Свідок ОСОБА_7 суду дав наступні показання, що ОСОБА_4 є його родичем , а потерпілий ОСОБА_3 знайомим. У серпні 2009 року приблизно о 20.00 год. він разом із ОСОБА_4 приїхав з відпочинку і зустріли вони ОСОБА_3, який запропонував їм піти до нього додому та вжити там спиртне. Вони погодились. Після цього вони разом придбали пляшку горілки та втрьох пішли додому до ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1. Зайшовши до квартири останнього вони пішли на кухню. До кімнати він жодного разу, за весь час перебування у квартирі, не заходив. Далі ОСОБА_3 почав смажити м'ясо, між цим вони пили спиртне. У подальшому вони пішли на балкон палити, а ОСОБА_4 вийшов до туалету, оскільки йому було погано. Після цього ОСОБА_4 повертався до них та продовжував вживати з ними спиртне, потім знову виходив до квартирного коридору, туалету та ванної кімнати. Чи виходив ОСОБА_4 з квартири він не бачив. Знаходились вони у ОСОБА_3 приблизно до 22.00-23.00 години. Потім вони вийшли з квартири, він попрощався з ОСОБА_3 та вони вдвох із ОСОБА_4 вийшли на вулицю а ОСОБА_3 залишився в себе вдома. На вулиці він запитав у ОСОБА_4 куди той піде і він (ОСОБА_4С.) відповів, що додому, на що він (ОСОБА_7О.) повідомив, що вже пізно і він додому не доїде, на що той повідомив, що доїде і вони розійшлися. Він (ОСОБА_7О.) пішов до своєї сестри, яка працює консержкою за адресою АДРЕСА_3, а ОСОБА_4 пішов у сторону маршрутки. Будь-якої домовленості між ним та ОСОБА_4 на вчинення крадіжки з квартири ОСОБА_3 у нього не було, ані перед тим, як вони туди йшли, ані після того як вийшли, навіть натяків на це. З квартири ОСОБА_8 він особисто, як і за допомогою ОСОБА_4 нічого не викрадав і не проникав туди. Ключів від квартири ОСОБА_3 він також не викрадав і їх ОСОБА_4 не передавав. Не повідомляв ОСОБА_4 він також і інформацію про те, що у ОСОБА_3 є гроші. Після крадіжки, про яку він дізнався від сторонніх осіб, він спілкувався з ОСОБА_4, однак той запевнив, що взагалі не причетний до цієї крадіжки.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_4 є сином його другої дружини. 22.08.2009 року приблизно о 22.30-23.00 годині він (ОСОБА_4С.) приїхав до них додому, при цьому перебував у стані сп'яніння. Запам'ятав він це у зв'язку із тим, що в цей день він сам прийшов незадовго до цього приблизно о 22.00 годині. ОСОБА_4 із собою привіз ноутбук, пояснивши, що його йому дали покористуватися. На наступний день він (ОСОБА_9В.) поїхав на роботу і через деякий час йому зателефонувала бабуся ОСОБА_4 і повідомила, що останнього затримали працівники міліції.

    Свідок ОСОБА_10 показав суду, що підсудний ОСОБА_4 є племінником його знайомої  ОСОБА_11. Перебуваючи у гостях в останньої, де був і ОСОБА_4, той запропонував надати йому (ОСОБА_10М.) в тимчасове користування мобільний телефон марки “Нокія”, на що він погодився. Він не запитував у ОСОБА_4 де він взяв цей мобільний телефон. Користуючись цим телефоном той випав з кишені та поламався, а тому він здав його у ремонт. Після цього йому зателефонували й повідомили, що мобільний телефон, який йому дав ОСОБА_4 той викрав і у нього його будуть вилучати. Цей телефон був вилучений із ремонту.  

Свідок ОСОБА_12, суду пояснив, що з підсудним ОСОБА_4 у нього дружні стосунки. 22 чи 24 серпня 2009 року, точної дати свідок не пригадав до нього звернувся ОСОБА_4 з проханням відремонтувати йому ноутбук і передав йому ноутбук не повідомивши, де він його взяв. Даний ноутбук він не зміг відремонтувати протягом тижня, і у подальшому виявилося, що він крадений і у нього працівники міліції його вилучили.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_4 є її знайомим. У суботу ввечері 22 серпня 2009 року (запам'ятали цю дату оскільки напередодні 21 серпня у її сестри був день народження) приблизно о 22 годині (запам'ятала цей час, оскільки дивилася на годинник, бо хлопців довго не було) вона прийшла з городу. Через деякий час на початку одинадцятої вечора приїхали ОСОБА_14 та ОСОБА_9, а також ОСОБА_15. Всі вони сіли повечеряти і вечеряли приблизно до 22.30 год., після чого ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_15 пішли ремонтувати комп'ютер, а вони залишилися прибирати зі столу, і в цей момент прийшов ОСОБА_4. З собою він приніс ноутбук. Вона лягла спати приблизно о 23.30 хв. (запам'ятала час, оскільки дивилася на годинник перед тим, як заснути), а хлопці в цей момент ще ремонтували комп'ютер. На наступний день ОСОБА_14 та ОСОБА_9 і ОСОБА_15 поїхали на роботу, а вона з ОСОБА_4 залишилися вдома.

Свідок ОСОБА_15, суду пояснив, що з ОСОБА_4 у нього приятельські стосунки. Йому відомо, що останнього обвинувачують у викраденні ноутбука. Про це йому стало відомо від самого ОСОБА_4. 22 червня 2009 року він приїхав до вітчима ОСОБА_4 для того, щоб відремонтувати його комп'ютер. Увечері цього ж дня приблизно о 22.00  йому зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що він знаходиться на площі Шевченка і везе ноутбук, який не може увімкнути, якого йому дали на роботі. О 22.35-22.40 год. ОСОБА_4 вже був вдома і він зробив спробу увімкнути ноутбук, однак позитивного результату не було, і після цього вони сіли вечеряти, а у подальшому лягли спати. Приблизно через тиждень після цих подій ОСОБА_4 затримали працівники міліції.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що ОСОБА_4 є прийомним сином його старшого брата, а потерпілий є його сусідом по будинку. 22.06.2009 року він працював разом із старшим братом у Васильківському районі Київської області і закінчили вони роботу о 20.00 год. Після цього приблизно о 22.00 год. вони приїхали до брата додому. В цей день приблизно на початку 22 години прийшов ОСОБА_4 і мав при собі ноутбук. Він (ОСОБА_14В.) запитав у нього звідки той у нього з'явився, на, що він відповів, що придбав його, однак йому він не повірив. Потім вони сіли їсти після чого лягли спати. На наступний день вони поїхали на роботу. На запитання захисника ОСОБА_5 свідок повідомив, що у серпні 2009 року він ОСОБА_4 не бачив. Через два місяці після цих подій ОСОБА_4 затримали. Дату 22.06.2009 року він запам'ятав, оскільки після цих подій був день народження його матері, який був 29 липня 2009 року, а все це відбувалося до цього дня.

    Окрім, показань підсудного, потерпілого та свідків вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України підтверджується також наступними дослідженими судом доказами.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 23.08.2009 року та фототаблицею до нього, згідно яких встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, де проживає потерпілий ОСОБА_3 пошкоджені вхідні замки та двері в місці розташування замка.

Копією розписки, у якій ОСОБА_4 зізнався у крадіжці, яку він учинив з квартири АДРЕСА_1 у м.Києві на загальну суму 16 000 гривень і взяв на себе зобов'язання відшкодувати ці грошові кошти, яку він написав потерпілому ОСОБА_3 і копію якої той видав під час свого допиту слідчому.

Протоколом огляду та вилучення від 08.09.2009 року, згідно якого у ОСОБА_4,'
було вилучено та оглянуто речі, які він 22.08.2009 року викрав із квартири ОСОБА_3, зокрема, дві пари джинсових штанів, мобільний телефон «Нокіа 3600», шкіряний
ремінь, футляр для мобільного телефону, дві сім-карти мобільного оператора «Лайф» та «Київстар».

Протоколом огляду та вилучення від 08.09.2009 року, згідно якого у ОСОБА_12
А.І., було вилучено та оглянуто ноутбук «АСЕР“ та зарядний пристрій до нього, який йому на ремонт залишив ОСОБА_4

Оцінивши всі докази по справі суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_14 (дядько підсудного ОСОБА_4С.), ОСОБА_15 (знайомий ОСОБА_4С.), ОСОБА_13В (знайома ОСОБА_4С.) та ОСОБА_9 (вітчим ОСОБА_4С.), які є родичами та близькими знайомими підсудного, у яких ті зазначали, що ОСОБА_4 о 22 годині 30 хвилин перебував у селі Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області і вважає надання цими свідками даних показань намаганням у такий спосіб сприяти уникненню кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України. До цього висновку суд прийшов проаналізувавши, як вказані показання, так і інші матеріали справи. Зокрема, показання цих свідків суперечать один одному, а саме всі ці свідки, з їх слів, були безпосередніми очевидцями того, як ОСОБА_4 повернувся додому у період із 22.00.-до 23.00 години із ноутбуком. Також усі вони вказували, що це було 22 числа 2009 року, однак зазначаючи місяць, коли відбувалися ці події, їх показання істотно відрізняються. Зокрема, свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_13 вказували, що ці події відбувалися 22.08.2009 року, а свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_14 стверджували, що ці події відбувалися 22.06.2009 року. При чому останній запевнив, що пам'ятає дату подій, оскільки у липні 2009 року було день народження його матері. Також їх показання різняться й подіями, які з їх слів відбувалися у день, коли вони увечері бачили ОСОБА_4 Зокрема, свідок ОСОБА_13 повідомляла, що у цей день прийшли ОСОБА_14, ОСОБА_9, а також ОСОБА_15. Вони сіли вечеряти, а після цього пішли до комп'ютера і лише у подальшому прийшов ОСОБА_4 Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали інший хід розвитку подій цього вечора, а саме, що спочатку прийшов ОСОБА_4 і показав їм ноутбук, вони намагалися його увімкнути і лише після цього вони всі сіли вечеряти. Всі ці неузгодженості щодо дати, коли відбувалися ці події, а також обставин, при яких вони відбувалися й категоричність з якою ці свідки акцентували увагу суду щодо часу прибуття ОСОБА_4 додому, ставлять під сумнів показання вищезазначених свідків та дають підстави суду віднестися до них критично і вважати надання цих показань невдалою спробою створити алібі ОСОБА_4 на час учинення інкримінованого злочину, зокрема, крадіжки з проникненням до житла.

Також суд критично відноситься й до показань підсудного ОСОБА_4 у яких той категорично заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, оскільки ці показання ОСОБА_4 спростовані повністю показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 та іншими доказами по справі, які є послідовними й логічними та узгоджуються між собою. Суд вважає, що у такий спосіб ОСОБА_4 намагається уникнути кримінальної відповідальності за ч.3 ст.185 КК України.

Не знайшла в ході судового розгляду свого підтвердження також і версія підсудного ОСОБА_4, яку він висунув під час судового розгляду на свій захист і на якій ґрунтувалися показання підсудного щодо часткового визнання своєї вини, зокрема, що він мав попередню домовленість із ОСОБА_7 вчинити крадіжку грошей із квартири ОСОБА_3 Ініціатива щодо цього виходила від ОСОБА_7, яку той проявив перед тим, як вони йшли до потерпілого вживати спиртне. Також, що після того, як вони вийшли з квартири ОСОБА_7 показав йому ключі, які нібито він викрав з квартири ОСОБА_3 і запропонував ОСОБА_4 з їх допомогою вчинити крадіжку, однак ОСОБА_4 відмовив йому в цьому й забрав у нього ці ключі. Ця версія підсудного була повністю спростована ОСОБА_7 під час допиту останнього у суді. В ході цього допиту ОСОБА_4 відмовився від цієї своєї версії, підтримавши в повному обсязі показання свідка ОСОБА_7 і одразу змінив свої показання щодо обставин, за яких у нього опинилися ключі від квартири потерпілого, пояснивши, що ці ключі він знайшов у штанах, якими обгорнув викрадений ноутбук. Суд вважає, що такою своєю непослідовною поведінкою щодо постійної зміни показань підсудний ще раз підтвердив висновок суду про намагання будь-яким способом уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, у тому числі й шляхом надання неправдивих показань щодо обставин справи. Суд вважає, що підсудний ОСОБА_4 висунув цю версію розраховуючи, що суд не встановить місце знаходження ОСОБА_7, який на той час перебував у розшуці у зв'язку з чим не зможе в повному обсязі її перевірити та спростувати.

Оцінивши всі докази по справі суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які  виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) поєднаними з проникненням у житло, ОСОБА_4 учинив злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких умисних злочинів, особу винного, який раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався на час учинення злочину не працював, за місцем проживання характеризується позитивно, хворіє, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

    Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, згідно п.2 ч.1 ст. 66 КК України, суд визнає - часткове добровільне відшкодування завданого збитку у сумі 500 гривень.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно п.13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

    На підставі викладеного, суд, вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строк якого, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин справи та особи підсудного, який раніше не судимий, повинен бути призначений у наближених до мінімального межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

    Суд не знаходить підстав для застосування до підсудного ОСОБА_4 положень ст.ст. 69, 75 КК України, оскільки відсутні кілька обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, що є обов'язковою передумовою застосування ст.69 КК України, а також ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи суд не дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, що виключає можливість застосування ст.75 КК України.  

    Суд також прийшов до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3, викладені ним востаннє в уточненій позовній заяві від 27.10.2009 року про стягнення з підсудного ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 13 360 грн. підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

    Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні кримінальної справи пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

    Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

    Судом під час судового розгляду достовірно встановлено, що саме в результаті інкримінованих злочинних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 13 365 грн. Ця шкода складається з вартості викрадених у нього підсудним ОСОБА_4 речей та грошових коштів. Разом із тим, під час досудового слідства у підсудного та його знайомих було вилучено та повернуто потерпілому ОСОБА_3 частину викрадених у нього речей, зокрема, повернуто 2 пари джинсових штанів вартістю – 300 грн., ноутбук “АСЕР АСПІРЕ” вартістю 7 500 грн., пояс брючний “БОСС” вартістю 90 грн., сумочку для мобільного телефону вартістю – 60 грн., мобільний телефон “Нокія 3600” вартістю 870 грн., 2 сім картки “Лайф” та “Київстар”загальною вартістю 50 грн., а всього на загальну суму 8 870 грн., що підтверджується розпискою потерпілого ОСОБА_3 про отримання цих речей. Окрім того, потерпілому ОСОБА_3 було частково відшкодовано завдану від злочину матеріальну шкоду в розмірі 500 грн., що також підтверджується його розпискою.

    З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що частина викрадених речей потерпілому ОСОБА_3 повернута та йому частково відшкодовано матеріальну шкоду в грошовому еквіваленті позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 підлягають задоволенню лише в частині не відшкодованої суми заподіяних збитків, а саме в розмірі 3 990 грн. ( 13 360 грн. - 9370 грн.= 3 990 грн.).

    Суд також вважає за необхідне керуючись ч. 2 ст. 93 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін – взяття під варту.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання, згідно вимог ст.115 КПК України – з 8 вересня 2009 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі  – 3 990 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати за проведення дактилоскопічної експертизи у розмірі 486 грн. 77 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експертної установи.

Речові докази, зокрема, майно визнане речовими доказами, згідно постанови від 17.09.2009 року і зберігається у потерпілого ОСОБА_3 повернути останньому, оскільки він є їх власником.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту отримання його копії.

Суддя                                                                                                    П.Л.Отвіновський