справа № 1-16/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2010 року                              Подільський районний суд м. Києва

в складі:

            головуючого – судді Отвіновського П.Л.,

            при секретарях – Чернишенко А.О., Паніота В.В.,

            Петрук Л.Ю., Думс І.В., Кочубей Є.В.,                                                                                     з участю прокурорів – Телешецької О.Д.,  Гречанівської О.В.,

            Процишена В.М., Ондера О.К., Ковальської О.В., Купецького В.Б.,

            Піх Ю.Г.,

            потерпілих – ОСОБА_9, ОСОБА_10,

            представника потерпілих – ОСОБА_11,

            захисників – ОСОБА_12, ОСОБА_13,

            підсудного – ОСОБА_14,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

    ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має двох дітей, на час затримання працюючого, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого вироком Харківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2000 року за ч.2 ст.140, ч. 2, ст.142, ч. 3, ст. 144 і ч.3 ст.193 КК України, з урахуванням положень ст.42 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі 20 травня 2003 року, згідно постанови Бориспільського районного суду Київської області з невідбутим строком покарання 1 рік 6 місяців 13 днів,

           у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-                                                        

                                                                  в с т а н о в и в:

ОСОБА_14, будучи раніше судимим за умисні злочини та реально відбувши покарання у місцях позбавлення волі, після звільнення у 2003 році належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість скоїв новий особливо тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, 6 жовтня 2005 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_14 разом із своєю знайомою ОСОБА_15 на належному їй автомобілі прибув у двір будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, в якому проживала остання.

ОСОБА_14 припаркував автомобіль, на якому вони приїхали, навпроти під’їзду №3 вказаного будинку. ОСОБА_15 вийшла з переднього пасажирського сидіння автомобіля, а ОСОБА_14 на декілька секунд затримався в салоні автомобіля.

Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_16 почула як ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які стояли поруч із стіною трансформаторної будки, навпроти входу в під’їзд АДРЕСА_1 в м. Києві, неподалік від місця, де ОСОБА_14 припаркував автомобіль, в ході розмови між собою голосно нецензурно висловлювались. ОСОБА_15 зробила їм зауваження з приводу голосних нецензурних висловлювань, на що у відповідь від них почула образливі висловлювання на свою адресу.

Вийшовши з переднього водійського сидіння автомобіля ОСОБА_14 дістав із заднього пасажирського сидіння пакунки з продуктами харчування. Почувши образливі висловлювання на адресу ОСОБА_15 з боку осіб з компанії вищевказаних молодих людей, ОСОБА_14, ніколи до цього не знавши та не бачивши цих осіб, підійшов до них на відстань приблизно 1-1,5 метри та у грубій формі зробив їм зауваження з приводу допущених ними нецензурних висловлювань на адресу ОСОБА_15 З цього приводу між ним з одного боку та ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_19 з другого боку виникла словесна перепалка, в ході якої обидві сторони висловлювались образливо по відношенню до протилежної сторони, намагаючись продемонструвати свою перевагу. При цьому ОСОБА_14 висловив ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вимогу, щоб ті розходились, на яку ті не реагували і продовжували образливо висловлюватись на адресу ОСОБА_14 ОСОБА_14, наполягаючи на своїй вимозі, дістав з кишені свого одягу складний кишеньковий ніж, викинув лезо ножа та, тримаючи ніж перед собою, не направляючи його на вказаних хлопців, повторив свою вимогу з приводу того, щоб останні розходились.

Після цього ОСОБА_19 відійшов від ОСОБА_14 вліво по ходу вздовж стіни трансформаторної будки, а ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в протилежний бік – за кут трансформаторної будки, де в той момент знаходились інші особи з їх компанії – ОСОБА_20 та ОСОБА_21, а також розміщувався автомобіль останнього.

Після того, як ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 розійшлися, ОСОБА_14 сховав ніж у кишеню свого одягу та разом із ОСОБА_15, тримаючи в руках пакунки, направився до входу в під’їзд АДРЕСА_1 в м. Києві, де проживала ОСОБА_15

Вслід ОСОБА_14 та ОСОБА_15 особи з компанії молодих людей вигукували образливі висловлювання, а ОСОБА_18, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, достовірно знаючи, що в автомобілі ОСОБА_22 знаходиться бита для гри у бейсбол, дістав її з вказаного автомобіля та, тримаючи її у руках, побіг за ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Почувши позаду себе образливі вигуки та тупіт ніг наближаючогося ОСОБА_18, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, знаходячись вже поблизу вхідних дверей у під’їзд №3 вказаного будинку, розвернулися до нього обличчям. При цьому ОСОБА_15 з метою запобігти наближенню ОСОБА_18 до ОСОБА_14 стала поміж ними. ОСОБА_18 та ОСОБА_14 почали лаятися один на одного. При цьому ОСОБА_18 наніс ОСОБА_14 один сильний удар битою по голові.

ОСОБА_14 з метою захисту від зазначеного суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_18, перебуваючи у стані необхідної оборони, дістав з кишені свого одягу складний кишеньковий ніж і почав розмахувати ним перед собою.

В цей час ОСОБА_18, усвідомивши перевагу ОСОБА_14, яка полягала у явній для обох різниці у віці та по статурі, а також у впевненій, цілеспрямованій та агресивній поведінці останнього, почав задкуючи відступати від нього та відмахуватися від ОСОБА_14 битою.

ОСОБА_14 же, усвідомлюючи, що своїми невідкладними діями, які виразилися в демонстрації ОСОБА_18 ножа та готовності його застосувати у будь-який момент, відвернув від себе та припинив протиправне посягання з боку ОСОБА_18, сам не припинив здійснювати рухи ножем в бік ОСОБА_18, а навпаки – почав переслідувати останнього, рухаючись на нього із ножем, направленим в його бік. При цьому ОСОБА_14 усвідомлював явність закінчення суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_18, свою перевагу у віці та статурі над ним, а також те, що здійснювані ОСОБА_18 дії, пов’язані із намаганням відбитися битою від наступаючого, спрямовані на свій захист.

Незважаючи на усвідомлення вказаних обставин, ОСОБА_14, діючи з мотивів помсти за нанесені ОСОБА_18 образи та тілесні ушкодження, а також на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_18, продовжив наступати на останнього, намагаючись нанести йому удари ножем в область тулубу. Переслідуючи ОСОБА_18, ОСОБА_14 пройшов близько 25 кроків і, скориставшись його вимушеною зупинкою, викликаною тим, що шлях відступу ОСОБА_18 перегородив шлагбаум, діючи умисно, з вищевказаних мотивів і усвідомлюючи можливі наслідки своїх протиправних дій у вигляді смерті ОСОБА_18 та бажаючи їх настання, наніс останньому не менше трьох ударів ножем в область тулубу, спричинивши наступні пошкодження життєво-важливих органів:

- колото-різане поранення грудей на передній поверхні грудної клітини зліва, проникаюче в ліву плевральну порожнину з пошкодженням по ходу раньового каналу підшкірно-жирової клітчатки, 7-го ребра, а також передньої поверхні крайового відділу нижньої долі лівої легені;

- колото-різане поранення животу на боковій поверхні черевної стінки зліва, проникаюче в черевну порожнину в 10-му міжребер”ї з пошкодженням по ходу раньового каналу підшкірно-жирової клітчатки, косих м’язів животу, нижнього краю селезінки, а також, згідно даним медичної картки стаціонарного хворого: наскрізне поранення лівої нирки через лоханку та ворота з пошкодженням ниркової артерії;

- колото-різане поранення животу на передній черевній стінці зправа, проникаюче в черевну порожнину з пошкодженням по ходу раньового каналу підшкірно-жирової клітчатки, прямих м’язів животу, брижі товстого кишківника з верхньо-брижовими судинами, дванадцятипалої кишки та голівки підшлункової залози, зачеревної клітчатки і аорти. Всі зазначені колото-різані поранення, згідно висновку судово-медичної експертизи  № 304/4109 від 25.11.2005 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Після спричинення ОСОБА_14 указаних поранень ОСОБА_18 протягом нетривалого часу стояв на місці, а потім впав на землю. Згодом його бригадою швидкої медичної допомоги було доставлено до Київської міської клінічної лікарні №17, де він і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 5 годині 45 хвилин.

    Згідно висновку вищевказаної судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_18 настала внаслідок колото-різаних поранень грудей та животу з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати.

    Допитаний підсудний ОСОБА_14 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнав повністю та пояснив, що 6 жовтня 2005 року приблизно о 12 годині ночі він, будучи тверезим, разом із своєю знайомою ОСОБА_15 на автомобілі “Мерседес” під'їхав до будинку АДРЕСА_1 у м. Києві. Припаркував він автомобіль напроти АДРЕСА_1. Біля будинку він бачив трьох хлопців, яких до цього не знав. Поки він припарковував автомобіль, ОСОБА_15 з нього вийшла, та зробила цим хлопцям декілька зауважень з приводу їхньої лайки нецензурними словами. Вона їм пояснила, що у дворі цього будинку часто гуляють діти і так висловлюватись не варто. На її зауваження хлопці відповіли нецензурними словами. В цей час він вже вийшов з автомобіля, а тому теж зробив цим хлопцям зауваження, однак вони на них не відреагували. Після цього він зрозумів, що ніякого сенсу з ними розмовляти немає, а тому разом із ОСОБА_15 направився в бік під'їзду. В цей час за спиною він почув висловлювання в свій бік з погрозою застосувати щодо нього биту. В той час, коли він знаходився вже біля під'їзду в будинок він почув топіт ніг та крики в його адресу. В цей час він повернувся і побачив, що до них підбігає один із хлопців з битою в руках. ОСОБА_15 теж повернулась і побачивши цього хлопця, стала між ним (ОСОБА_14Б.) та цим хлопцем. Не зреагувавши на зауваження ОСОБА_15, хлопець наніс йому удар по голові, через неї. Після удару в нього відразу пішла кров і почала сильно боліти голова. Далі він поставив пакети, з якими був на асфальт, та інстинктивно відбіг у бік від під'їзду будинку, якщо знаходитись спиною до під'їзду, то в правий бік. Хлопець знову накинувся на нього з битою та наніс ще один удар цією битою. В нього (ОСОБА_14Б.) з собою був ніж, який він купив у цей же день на ринку «Петрівка» за 80 гривень. Після цього він дістав цього ножа, розклав його за допомогою кнопки, і почав розмахувати ним перед собою, з метою свого захисту та захисту ОСОБА_15. Розмахував він цим ножем, тримаючи його у правій руці й розмахував ним з права на ліво. Він просив хлопця зупинитись, однак ці прохання були марними. Також він побачив ще одного хлопця, який в руках тримав металеву тягу. Під час бійки він із хлопцем з битою постійно переміщувалися, цей хлопець весь час нападав на нього, а він оборонявся від його нападів. У ході бійки він все ж вихопив у цього хлопця биту. Під час того, як він розмахував ножем він не відчув, що наніс хлопцю з битою пошкодження цим ножем. Цього він також і не бачив, оскільки кров залила йому очі та окуляри, в яких він був одягнений. Після цього, коли він витер обличчя, то побачив, що біля нього нікого вже не було. На асфальті лежала металева тяга, яку він взяв разом із битою та заніс її у квартиру до ОСОБА_15. Майже відразу прийшли працівники міліції і він від свого імені написав їм, що трапилось. Працівники міліції побачили, що в нього розбита голова, а тому викликали швидку медичну допомогу, а його затримали.

    Незважаючи на повне не визнання своєї вини підсудним, суд, дослідивши показання останнього, вислухавши та оголосивши показання потерпілих та свідків, які вказані у списку, який є додатком до обвинувального висновку, дослідивши інші докази у справі, вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України доведена повністю і підтверджується наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що 6 жовтня 2005 року його син ОСОБА_18 перебував у дворі будинку, де вони проживали (будинок АДРЕСА_1 у м.Києві) разом зі своїми друзями. На той час сину виповнилось 17 років. У той вечір він декілька разів забігав додому і повідомляв, що скоро прийде. Через деякий час, приблизно о 22.55 год. забігли його друзі, серед яких і ОСОБА_17, і повідомили, що ОСОБА_18 підрізали. Після цього він вибіг на вулицю і побачив ОСОБА_18, який лежав навпроти 4 під'їзду. Він накинув на нього піджак. ОСОБА_20 в цей час тримала голову сина. У подальшому він звернув увагу, що у сина розрізані два боки. Піднявши футболку він побачив на серці рану. Оглянувши сина він зрозумів, що сина 3 рази вдарили ножем. Далі він викликав швидку медичну допомогу. Карета швидкої приїхала о 23.30 год. і забрала сина й він поїхав із ним. Лише вранці його пустили до сина і він в нього трохи побув. Потім поїхав додому, а коли приїхав то там дізнався, що син помер. Сина він охарактеризував з позитивної сторони, як особу, яка навчалася на 3 курсі технікуму, працювала на декількох роботах. Спиртними напоями він не зловживав, характеризувався позитивно.

Потерпіла ОСОБА_10 суду показала, що вона мала сина ОСОБА_23, якому ІНФОРМАЦІЯ_3 року виповнилося 17 років. 5 жовтня 2005 року вони всі повернулися з відпочинку. Ввечері 6 жовтня 2005 року її син зустрівся у дворі їх будинку зі своїми друзями. З відпочинку він привіз їм багато подарунків. У цей вечір він періодично забігав додому. В останній раз він забіг і повідомив, що проведе дівчат та прийде додому. Приблизно через 10 хвилин після цього до них додому забіг ОСОБА_17 і повідомив, щоб вони викликали швидку, оскільки ОСОБА_18 підрізали. Почувши це її чоловік одразу вибіг на вулицю, а вона почала викликати швидку медичну допомогу. Далі вона також вийшла на вулицю і біля 4 під'їзду побачила ОСОБА_18, який лежав. Поруч із ним був її чоловік та ОСОБА_20. ОСОБА_23 забрала швидка. Вранці вона дізналася, що він помер у лікарні.

    Згідно оголошених показань свідка ОСОБА_17 від 3 березня 2008 року видно, що з ОСОБА_18 він познайомився приблизно за рік до його смерті та підтримував з ним приятельські стосунки. Вони разом проводили вільний час в компанії спільних знайомих, гуляли у дворі. До 06.10.05 р. ОСОБА_14 та ОСОБА_15 він не знав.

    06.10.05, приблизно о 21.00 год., він (ОСОБА_17) та ОСОБА_21 приїхали до двору будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, де проживав ОСОБА_18 Там була компанія з кількох осіб. Здається вони пили пиво. ОСОБА_18 також пив пиво, проте враження, що він перебуває у стані сп’яніння не було. Вони із ОСОБА_21 приєдналися до цієї компанії, сиділи на лавочці, спілкувалися. Приблизно через годину-півтори вся компанія рушила до станції метро «Шевченко», щоб провести додому двох дівчат. Там він (ОСОБА_17) взяв собі пива. ОСОБА_18 та інші з компанії також взяли собі пива, здається – кожен по пляшці. Не пив тільки ОСОБА_21, оскільки керував автомобілем (пікап Таврія), на якому вони з ним і приїхали. Провівши дівчат, компанія повернулася до двору будинку по АДРЕСА_1. На цей час в компанії залишились: він (ОСОБА_17), ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_20, хлопець на ім’я ОСОБА_19 (його прізвище, здається ОСОБА_19). Вони всі повернулися до вказаного двору, продовжували там пити пиво на лавочці, спілкуватися. Спілкувалися вони достатньо голосно, не виключає, що їх могли почути сусіди. Вони вживали ненормативну лексику, проте ні до кого не чіплялись. Автомобіль ОСОБА_22 був припаркований за кутом трансформаторної будки на асфальтному майданчику.

    Приблизно о 23.00 год. неподалік від них припаркувався автомобіль «Мерседес», сріблястого кольору. На цей час їх компанія розташовувалась наступним чином: ОСОБА_20 та ОСОБА_22 стояли поблизу автомобіля ОСОБА_22 та спілкувались між собою. Вони (ОСОБА_22 та ОСОБА_20), в принципі, могли бачити з місця свого розташування як під’їхав вказаний автомобіль, але він (ОСОБА_17) на 100% не впевнений. Він же (ОСОБА_17), ОСОБА_18 та ОСОБА_19 стояли під ліхтарем на тій стороні дороги, де припаркувався «Мерседес» - ближче від «Мерседеса» до кута трансформаторної будки. Найближче до «Мерседеса» стояв ОСОБА_19, за ним ОСОБА_18 Він (ОСОБА_17) був найдальше від цього автомобіля. Коли під’їхав «Мерседес» вони втрьох розмовляли між собою, достатньо голосно, із застосуванням нецензурної лексики. Проте нецензурну лексику вони вживали лише в своїй розмові, ні до кого її не застосовуючи. Коли «Мерседес» під’їхав, то припаркувався дуже близько біля них, але на них не наїхав. Вони при цьому не відходили. В принципі вони йому не заважали паркуватись, проте, аби їх не було, водію легше було б стати біля бровки. Він (ОСОБА_17) точно не може сказати в якій послідовності з машини вийшли чоловік (як згодом з’ясувалося – ОСОБА_14) та жінка (ОСОБА_15), оскільки на це уваги не звернув, а просто почув звук відкриття дверей авто. Взагалі вони до жінки та чоловіка з автомобіля не звертались, просто продовжували спілкуватись між собою. Жінка при цьому звернулась у їх бік та зробила їм зауваження з приводу того, що вони голосно нецензурно виражаються. Він (ОСОБА_17) особливої уваги на це не звернув, проте хтось з хлопців, чи ОСОБА_18, чи ОСОБА_19 щось грубо відповіли цій жінці. При цьому ОСОБА_18 казав, що це його сусідка. В цей час до тієї жінки (вона стояла на відстані приблизно 1 метра від них, біля дверей «Мерседеса») підійшов водій – лисий чоловік в окулярах (ОСОБА_14) і став також на відстані приблизно 1 метр від них. При цьому у ОСОБА_14 в руках було два поліетиленові пакунки. ОСОБА_14, відповідаючи на їх репліку в бік жінки, достатньо грубо став вимагати, щоб їх компанія розходилася. Вони втрьох не відреагували на вимоги ОСОБА_14 і продовжували стояти там, де і стояли. Напевно останнього «зачепило», що вони його не послухали і він (ОСОБА_14), знаходячись на тому ж місці, де й стояв, взявши пакети в одну руку, іншою дістав з кишені куртки чи брюк (точно не пам’ятає) викидний ніж у складеному стані. При цьому ОСОБА_14 демонстративно викинув лезо ножа та сказав, щось типу «вам, що незрозуміло?». Після того, як в руці ОСОБА_14 з’явився ніж, він (ОСОБА_17), ОСОБА_18 та ОСОБА_19 почали відходити від ОСОБА_14 в різні сторони. Побачивши, що вони відходять, ОСОБА_14 поклав ніж в кишеню, взяв пакети в обидві руки та разом з ОСОБА_15 повернувся до них спиною і почав прямувати в сторону під’їзду. При цьому ОСОБА_14, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 продовжували один одному щось викрикувати образливе, але не зближалися. Жінка намагалася завести ОСОБА_14 до під’їзду і вони прямували саме в напрямку під’їзду. В якийсь момент ОСОБА_18 дістав з автомобіля ОСОБА_22 дерев’яну бейсбольну биту (йому було відомо, що бита є в машині) та, утримуючи її в руках, підбіг до ОСОБА_14. Той розвернувся до ОСОБА_18 обличчям. Спочатку вони просто штовхались. Їх намагалась розборонити жінка. В цей час він (ОСОБА_17), та інші з їх компанії знаходились осторонь. В якийсь момент штовханини ОСОБА_18 наніс ОСОБА_14 один чи два удари битою по голові. Після цих ударів ОСОБА_14 не падав, навколішки не ставав, а, навпаки, дістав з кишені ножа та, розмахуючи ним, попрямував на ОСОБА_18 Останній, побачивши в руці у ОСОБА_14 ніж, почав задкувати в сторону шлагбаума, відмахуючись від наступаючого ОСОБА_14 битою. При цьому ОСОБА_14 намагався схопити ОСОБА_18, наздогнати того. Таким чином ОСОБА_14 та ОСОБА_18 пройшли приблизно 7-10 кроків. Поки ті йшли хтось з хлопців – чи ОСОБА_21, чи ОСОБА_19 кинули в бік ОСОБА_14 кермову тягу, яка також була в автомобілі ОСОБА_22. Наскільки він (ОСОБА_17) пам’ятає, в ОСОБА_14 цією тягою так і не влучили. До цього моменту вказаною тягою ОСОБА_14 ніхто не бив та з нею до нього не наближався. ОСОБА_18, задкуючи та відступаючи від ОСОБА_14, відмахувався битою, поки не уперся ногами (на рівні сідниць) у шлагбаум. ОСОБА_18 цього не очікував і начебто розгубився. Скориставшись цією ситуацією, ОСОБА_14 швидко наблизився до ОСОБА_18 впритул і одразу почав наносити останньому удари ножем в область тулубу.  Наскільки він (ОСОБА_17) пам’ятає, ОСОБА_14 тримав ніж у правій руці. При цьому ОСОБА_14 наніс ножем декілька ударів. ОСОБА_18 закричав. У цей момент ОСОБА_14 вихопив з рук ОСОБА_18 биту, після чого розвернувся та попрямував до під’їзду. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_18 помер у лікарні.

    З приводу раніше даних ним показань ОСОБА_17 пояснив, що, коли слідчий прокуратури Хавін В.О. допитував його в приміщенні Подільського РУ, то жодного тиску він на нього не здійснював. До того, як він зайшов до кабінету, де його допитував слідчий, то йому, ОСОБА_20 та ОСОБА_22 батько ОСОБА_18 казав, що необхідно говорити. До того, як вони прибули до Подільського РУ, він також неодноразово проговорював, як саме і що треба говорити. Батько ОСОБА_18 їм не погрожував, детально не інструктував, проте дійсно було спільно погоджено, що вони всі будуть давати показання, які б співпадали. Слід врахувати, що на той момент вони були дуже налякані смертю їх товариша та співчували його батькам. При попередньому допиті він казав, що саме ОСОБА_14 зразу почав їх ображати. Це не так, вони дійсно виражались нецензурно, після чого жінка зробила їм зауваження, вони огризнулись на її адресу і лише тоді ОСОБА_14 грубо їм сказав щось типу «валіть звідсіля». По-друге, ОСОБА_14, коли до них підійшов, ніж до горла нікому не приставляв, та не намагався ним вдарити чи робити різкі рухи в їх сторону, він просто демонстративно викинув лезо ножа, намагаючись зробити це ефектно та налякати їх тим, що в нього взагалі є ніж. По-третє, першим фізичну силу застосував ОСОБА_18 С, вдаривши ОСОБА_14 битою по голові, після чого той вже достав ніж та почав наступати на ОСОБА_18 В ході свого попереднього допиту батько ОСОБА_18 знаходився під дверима кабінету, періодично входив та казав репліки з приводу його показань. Слідчий робив йому зауваження та просив покинути кабінет.

    На запитання слідчого, коли ОСОБА_14 наступав на ОСОБА_18 з ножем та змушував того відступати до шлагбауму, то він це робив зряче, чи закриваючись від ударів битою просто розмахував ножем перед собою? Скільки кроків вони так пройшли? свідок відповів, що ОСОБА_14 зряче йшов на ОСОБА_18 і ножем не розмахував, просто тримав його в руці. Він просто намагався наздогнати ОСОБА_18. ОСОБА_18 також не дуже розмахував перед ним битою, в основному просто відходив. Не було такої ситуації, що ОСОБА_14, захищаючись від ударів битою, всліпу розмахує перед собою ножем. Просто він наступав на ОСОБА_18 С, а той відходив. Так вони пройшли приблизно 7 – 10 кроків.

Суд критично відноситься до показань, які свідок ОСОБА_17 давав на досудовому слідстві, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, 17 листопада 2005 року, 24 листопада 2005 року (останні в ході очних ставок з ОСОБА_14 та свідком ОСОБА_15М.), в тій їх частині, яка суперечить показанням від 3 березня 2008 року, оскільки вони, в тій частині, яка суперечить, не логічні та не узгоджуються з усіма матеріалами справи, при цьому суд бере до уваги та за основу останні показання даного свідка та його пояснення щодо своїх попередніх показань, які суперечать показанням від 3 березня 2008 року, а саме, що надані вони були за спільною попередньою домовленістю зі співчуття до родини ОСОБА_18.

Проаналізувавши всі показання даного свідка суд бере до уваги та за основу його останні показання від 3 березня 2008 року та показання, які не суперечать цим показанням від 07.10. та 17.11.2005 року, оскільки вони узгоджуються, як з показаннями інших безпосередніх очевидців подій 6 жовтня 2005 року, так і з іншими матеріалами справи і є логічними, як і пояснення свідка щодо своїх попередніх показань, які суперечать показанням від 3 березня 2008 року.

Згідно оголошених судом показань свідка ОСОБА_19 видно, що з ОСОБА_18 він познайомився приблизно за пів року до його смерті. У них були спільні знайомі. Він може охарактеризувати ОСОБА_18 як добру людину, хорошого друга. Про будь-які конфлікти за участю ОСОБА_18 або бійки він нічого сказати не може, йому про такі факти невідомо. До 06.10.2005 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 він ніколи не знав та не бачив.

Увечері 06.10.2005 року їх компанія (він, ОСОБА_20, ОСОБА_25, дівчина на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_18) зібрались у дворі будинку по АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_18. Вони сиділи на лавочці, пили пиво – по пляшці-дві. ОСОБА_18 враження перебування у стані сп’яніння не створював. Згодом приїхали ОСОБА_17 та ОСОБА_21. Ті приїхали на службовому автомобілі ОСОБА_22 – Таврія Пікап, який припаркували на заасфальтованій ділянці поблизу трансформаторної будки. Потім він (ОСОБА_19), ОСОБА_17 та ОСОБА_18 провели ОСОБА_25 та ОСОБА_8 до станції метро «Шевченко», де взяли собі ще по пляшці пива та повернулися до двору, в якому залишались ОСОБА_21 з ОСОБА_20. У дворі вони продовжували спілкуватися. В якийсь момент він (ОСОБА_19), ОСОБА_18 та ОСОБА_17 відійшли від ОСОБА_20 та ОСОБА_21 – останні стояли біля машини ОСОБА_21 за кутом трансформаторної будки. Вони ж втрьох стояли та спілкувались між собою поблизу дороги, з фасадної сторони трансформаторної будки. Можливо вони розмовляли голосно і застосовували ненормативну лексику, проте ні до кого не чіплялись. В цей час до місця, де вони стояли під’їхав автомобіль «Мерседес», з якого вийшла жінка (з пасажирського сидіння) та лисий чоловік (з місця водія). Він (ОСОБА_19) не пам’ятає, чи робила їм жінка зауваження, чи ні з того приводу того, що вони голосно висловлювались. Також він не пам’ятає, щоб хтось з їх компанії цій жінці щось відповідав. Потім до них (на відстань приблизно 1 метр) підійшов вказаний лисий чоловік (як згодом з’ясувалося – ОСОБА_14) та почав в грубій формі вимагати, щоб вони розходилися. В руках ОСОБА_14 тримав пакети, проте, як він їх тримав – однією рукою, чи обома, він (ОСОБА_19) не пам’ятає. Він (ОСОБА_19) вирішив не стояти в безпосередній близькості від ОСОБА_14 та почав відходити за «Мерседес» до кута трансформаторної будки, протилежного куту, за яким були ОСОБА_21 та ОСОБА_20. В якийсь момент він (ОСОБА_19) побачив, що у ОСОБА_14 в одній руці з’явився якийсь предмет. Тоді він точно не бачив, що це саме ніж. ОСОБА_14 витягнув руку з тим предметом в бік ОСОБА_18 та ОСОБА_17, які залишалися на тих місцях, де й були раніше. При цьому ОСОБА_14 до них не наближався, різких рухів не робив. Після цього ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відійшли за трансформаторну будку, а ОСОБА_14 разом з жінкою (як потім з’ясувалося – ОСОБА_15М.) розвернувся спиною до хлопців, сховав зазначений предмет у кишеню та, тримаючи пакети в руці, попрямував в бік під’їзду. В цей час ОСОБА_18 вибіг із-за кута трансформаторної будки та підбіг до ОСОБА_14. При цьому в руках у ОСОБА_18 була бейсбольна бита, яку він (ОСОБА_19) раніше бачив в автомобілі ОСОБА_22 ОСОБА_14 розвернувся до ОСОБА_18 обличчям, а де в цей момент знаходилась ОСОБА_15, він не пам’ятає. Далі ОСОБА_18 наніс один сильний удар битою по голові ОСОБА_14. Його здивувало, що ОСОБА_14 не розгубився після цього удару. Після цього удару ОСОБА_14 опустив пакети на землю та дістав з кишені предмета, що був у нього раніше. Тоді він (ОСОБА_19) помітив, що то був саме ніж. Після цього ОСОБА_18 почав задкувати від ОСОБА_14 в бік шлагбауму. В свою чергу ОСОБА_14 наступав на ОСОБА_18, а той, відступаючи, відмахувався битою. Він (ОСОБА_19) в цей момент підбіг до машини ОСОБА_22, взяв звідтіля рульову тягу, якою жбурнув в бік ОСОБА_14, проте не влучив. Останній, не звертаючи на це уваги, продовжував наступати на ОСОБА_18 і, наздогнавши того вже біля шлагбауму, наніс ОСОБА_18 декілька ударів ножем в область тулубу. Після цього ОСОБА_14 вирвав з рук ОСОБА_18 биту та направився в бік під’їзду. В цей час він (ОСОБА_19) та ОСОБА_17 побігли до ОСОБА_18 Той вже почав падати – спочатку впав на руки ОСОБА_20, яка підбігла першою, а потім – на асфальт. На тілі у ОСОБА_18 вони побачили поранення. Він (ОСОБА_19) побіг в якийсь з під’їздів за допомогою та попросив мешканців першого поверху викликати швидку. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_18 помер у лікарні.    

Наступного дня, коли вже було відомо, що ОСОБА_18 помер, їх компанія приходила до родини ОСОБА_18 висловити своє співчуття. Вони розповідали батьку ОСОБА_18 С, як  все відбувалося. Він також розповідав, однак хлопцям та дівчатам з компанії було відомо про те, що до цього він був учасником бійки у себе під домом, в якій хтось отримав тілесні ушкодження, і з цього приводу його опитували у міліції. Також він запропонував, щоб «не світитися по справі», щоб не накликати на себе неприємностей всі вони домовились, що всі казатимуть, що його (ОСОБА_19 ) на місці події нібито не було. Він не пам'ятає, чи обговорювались тоді ще якісь питання з приводу дачі показів, оскільки не прислуховувався до розмови з моменту, коли було вирішено не говорити про його присутність на місці події. Хто окрім них тоді знаходились у квартирі він не пам'ятає, бо по квартирі ходило багато людей, як він зрозумів родичів. З боку батька ОСОБА_18 на нього жодного тиску не здійснювалось.

Згідно оголошених показань свідка ОСОБА_22, які той надав 4 березня 2008 року  вбачається, що з ОСОБА_18 він познайомився приблизно за півтора року до його смерті. Вони разом працювали на фірмі, яка здійснювала оздоблення приміщень для банкетів. У них склалися нормальні приятельські стосунки. З ОСОБА_14 та ОСОБА_15 він (ОСОБА_21) до подій 06.10.05 р. знайомий не був, раніше їх ніколи не бачив.

06.10.05 року приблизно о 21.00 год. він (ОСОБА_21) та ОСОБА_17 приїхали на машині «Таврія-пікап» у двір будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, де проживав ОСОБА_18. Там вони застали компанію знайомих: ОСОБА_18, ОСОБА_20, хлопця на ім’я ОСОБА_19, двох дівчат, імен яких він на даний час не пам’ятає. Всі з цієї компанії, окрім здається ОСОБА_20, пили пиво, в тому числі й ОСОБА_18. Останній враження перебування у стані сп’яніння не створював. Вони всі разом спілкувались, після чого хлопці пішли проводжати тих двох дівчат до станції метро «Шевченко». Він (ОСОБА_21) та ОСОБА_20 проводжати дівчат не ходили, а залишились чекати біля машини у дворі. Через деякий час повернулись ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19. Кожен з них був з пляшкою пива. Він (ОСОБА_21) пива не пив, оскільки був за кермом. Вони продовжували спілкуватись, обговорювали поїздку ОСОБА_18 до Єгипту. Потім вони з ОСОБА_20 поступово відійшли від загальної компанії та стали спілкуватися між собою. Станом на 23.00 год. вони з ОСОБА_20 стояли поблизу його машини, яку він припаркував біля трансформаторної будки на окремому майданчику. ОСОБА_18, ОСОБА_17 та ОСОБА_19 стояли за кутом будки поблизу дороги. Як саме ті стояли він не бачив, а лише чув як вони розмовляли. Розмовляли вони досить голосно, можливо із застосуванням ненормативної лексики, але він до їх розмови не прислуховувався. Того моменту, як поблизу хлопців припаркувався «Мерседес», він (ОСОБА_21) не бачив. Чи бачила це ОСОБА_20, сказати не може. Будь-якого конфлікту він не чув. Хлопці продовжували голосно розмовляти між собою. В якийсь момент до них з ОСОБА_20 підбігли ОСОБА_17 та ОСОБА_18 При цьому останній гучно крикнув: «Давай биту». ОСОБА_18 знав, що у нього (ОСОБА_22) в машині є справжня бейсбольна бита. Після того, як ОСОБА_18 закричав «Давай биту», він (ОСОБА_21) спитав, навіщо. Той відповів «Там мужик дістав ножа». При цьому ОСОБА_18 самостійно із салону дістав биту та побіг в бік під’їзду. Тоді він (ОСОБА_21) звернув увагу, що в напрямку під’їзду, спиною до них, прямують лисий чоловік з пакетами у обох руках (як згодом з’ясувалося – ОСОБА_14Б.) та жінка (ОСОБА_15М.). Коли ОСОБА_18 підбігав до ОСОБА_14 та цієї жінки, то крикнув щось типу «що лисий, думаєш як є ніж, то самий крутий». ОСОБА_14 обернувся до ОСОБА_18, а ОСОБА_15 стала поміж них. Між ними виникла штовханина. В ході штовханини ОСОБА_18 через жінку наніс ОСОБА_14 один удар по голові битою. Жінка відбігла від них до під’їзду. Після удару ОСОБА_14 не впав, а, кинувши на землю пакети, почав наступати на ОСОБА_18 Чи був в цей момент в руках у ОСОБА_14 ніж, він (ОСОБА_21) не бачив, оскільки в цей момент до нього підбіг ОСОБА_19 та просив дати якийсь гайковий ключ. Він йому тоді сказав, що на передньому сидінні пікапу лежить рульова тяга. ОСОБА_19 схопив тягу та кинув її в бік ОСОБА_14, проте не влучив. ОСОБА_18 продовжував задкувати, відмахуючись битою, влучаючи по тулубу ОСОБА_14, а той наступав на нього. Тоді він (ОСОБА_21) також не бачив чітко, що знаходиться в руках ОСОБА_14. ОСОБА_18, задкуючи, уперся ногами в шлагбаум, що було для нього несподіваним і майже зупинився, проте, все ж таки встиг обійти цей шлагбаум. Скориставшись тим, що ОСОБА_18 замешкався, ОСОБА_14 швидко наблизився до того впритул та здійснив декілька рухів, наче бив його кулаком по ребрах. Після цих ударів ОСОБА_18 зупинився. Він не падав, а залишився стояти обличчям до ОСОБА_14. Останній більше ударів ОСОБА_18 не наносив, а вирвав у нього з рук биту, після чого розвернувся та попрямував до під’їзду. При цьому ножа в руках ОСОБА_14 він (ОСОБА_21) також не розгледів. Взагалі, думка про те, що у ОСОБА_14 був ніж, у нього виникла вже тоді, коли він побачив на тілі ОСОБА_18 порізи. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_18 помер у лікарні.

Наступного дня йому подзвонила ОСОБА_20, чи ОСОБА_17, точно він не пам'ятає, та сказала (ав), що їй (йому) дзвонив батько ОСОБА_18 та просив прийти до них додому. Тоді вже було відомо, що ОСОБА_18 помер. Того ж дня, або наступного, він, ОСОБА_17, ОСОБА_19, та ОСОБА_20 прийшли додому до ОСОБА_18. До цього будь-яких пояснень міліції чи прокуратурі  вони ще не надавали. Вдома у ОСОБА_18 батько ОСОБА_26 розпитав їх, що трапилось, про що вони йому відверто розповіли як все було та хто і що бачив. При цьому ОСОБА_17 казав йому, що ніж до горла лисий не приставляв. На час розмови в квартирі окрім них були присутні: батько ОСОБА_18 та якийсь адвокат чи юрист - сусід ОСОБА_18 (він приходив в капцях). Після того, як вони все розповіли, то батько ОСОБА_18 сказав їм, що того негідника необхідно посадити, оскільки він вбив їх друга. При цьому він їм не погрожував, просто просив, закликаючи їх до співчуття. В принципі, вони з цим погодились. Тоді ж з'ясувалось, що ОСОБА_19 раніше проходив чи свідком чи підозрюваним по якомусь конфлікту із застосуванням холодної зброї. Адвокат сказав, що про присутність на місці ОСОБА_19 згадувати не варто, оскільки це зможе викликати недовіру до його показань. Вони погодились, що не будуть вказувати на присутність ОСОБА_19. Він точно не пам'ятає, хто саме, запропонував казати, що лисий, перед тим як його вдарив битою ОСОБА_18 С, приставляв до горла останнього ніж. Принаймні всім тоді було відомо, що цього насправді не було. Крім того, всім було відомо, що, коли під'їхала машина, з неї вийшла жінка та зробила ОСОБА_19, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 зауваження, щоб вони не висловлювались нецензурно, на що хтось з них, здається ОСОБА_19, грубо відповів, що це не її справа. Після цього, лисий і втрутився у конфлікт. Вони домовились, що будуть казати, що лисий до них почав чіплятись першим. Також адвокат (сусід) сказав їм, що не варто говорити, що бита була у нього в машині, оскільки це може піддати сумнівам їх показання. Домовились, що вони будуть казати, що їм невідомо звідкіля взялась якась палка у ОСОБА_18. Про тягу вирішили казати, що її дійсно дістали з його машини та кинули в лисого для захисту ОСОБА_18 При цьому вирішили, що тягу кидав начеб-то він (щоб не згадувати ОСОБА_19), для того щоб захистити ОСОБА_18. В принципі, їх до дачі таких показань ніхто не примушував, батько ОСОБА_18 лише «бив на жалість» та просив допомогти поквитатися за смерть його сина та їх друга. Всі з них погодились на це добровільно.

Надалі, при допиті його слідчим прокуратури в Подільському РУ батько ОСОБА_18 був за дверима кабінету, де його допитували. Попередньо він повторював йому, що необхідно казати. Жодного тиску з боку слідчого чи працівників міліції на нього у зв'язку з цією справою не здійснювалось.

З приводу його неявки в суд, повідомив, що повістки приходили, батько ОСОБА_18 з ним зв'язувався та просив прийти в суд та підтвердити раніше дані неправдиві показання. Він не хотів іти та брехати в суді - боявся наслідків, а тому ігнорував виклики.

При допиті 4 березня 2008 року жодного тиску на нього з боку слідчого не здійснено, показання він давав цілком відверто, казав те, що реально бачив та чув. Визнав, що попередньо дані ним показання не відповідають об'єктивним обставинам справи.

Суд критично відноситься до показань, які свідок ОСОБА_27 давав на досудовому слідстві, 24 листопада 2005 року в тій їх частині, яка суперечить показанням від 4 березня 2008 року та 24 листопада 2005 року (останні в ході очних ставок з ОСОБА_14 та свідком ОСОБА_15М.), оскільки вони, в тій частині, яка суперечить, не логічні та не узгоджуються з усіма матеріалами справи, при цьому суд бере до уваги та за основу останні показання даного свідка та його пояснення щодо своїх попередніх показань, які суперечать показанням від 4 березня 2008 року, а саме, що надані вони були із співчуття та жалості до горя родини ОСОБА_18, для того, щоб нападника було покарано.

Проаналізувавши всі показання даного свідка суд бере до уваги та за основу його останні показання від 4 березня 2008 року та показання, які не суперечать цим показанням від 24.11.05 р, оскільки вони узгоджуються, як з показаннями інших безпосередніх очевидців подій 6 жовтня 2005 року, так і з іншими матеріалами справи і є логічними, як і пояснення свідка щодо своїх попередніх показань, які суперечать показанням від 4 березня 2008 року.

Згідно оголошених судом показань свідка ОСОБА_20 від 4 березня 2008 року видно, що   з ОСОБА_18 вона познайомилася приблизно за 4 роки до його смерті. Вони мали спільних знайомих. Більш тісно почали між собою спілкуватися приблизно за два місяці до смерті ОСОБА_18 - у них була спільна компанія. З ОСОБА_18 вона підтримувала нормальні приятельські стосунки. До 06.10.05 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вона ніколи не бачила.

Увечері 6 жовтня 2005 року у дворі будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, де проживав ОСОБА_18 С, зібралась їх компанія. У той вечір вони зібрались для того, щоб послухати розповідь ОСОБА_18 про подорож до Єгипту. Спочатку там були присутні вона, її подруга ОСОБА_25, хлопець ОСОБА_25 – ОСОБА_19, дівчина на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_18 Вони сиділи на лавочці, хлопці пили пиво. ОСОБА_18 не створював враження, що перебуває у стані сп'яніння. Взагалі в їх компанії не зловживали спиртними напоями. Згодом до них приєдналися ОСОБА_17 та ОСОБА_21, які приїхали на робочій машині ОСОБА_21 – Таврія-пікап. ОСОБА_21 припаркував машину на асфальтованому майданчику, який прилягає до дороги у дворі, неподалік від трансформаторної будки. Вони всі разом продовжували спілкуватися. Потім дівчата сказали, що їм потрібно їхати додому. ОСОБА_18 С, ОСОБА_19 та ОСОБА_17 пішли їх проводжати до станції метро «Шевченко», а вона та ОСОБА_21 залишились біля його машини і спілкувались між собою. Потім повернулись хлопці і вони продовжили спілкуватися всі разом. З якогось часу вона із ОСОБА_21 дещо відділилися від хлопців та стали спілкуватися між собою. При цьому вони знаходились поблизу машини ОСОБА_22, за кутом трансформаторної будки. Вони стояли майже впритул до машини –  ОСОБА_21 обличчям до неї та спиною до стіни трансформаторної будки, а вона ж стояла обличчям до кута трансформаторної будки, проте інших хлопців за кутом не бачила. Те, що хлопці там стояли, вона знала, оскільки звідтіля лунати їх голоси. Вони між собою розмовляли достатньо голосно, також вживали у розмові ненормативну лексику. До змісту їх розмови вона не прислуховувалась, була зосереджена на спілкуванні із ОСОБА_21 Те, як до хлопців під'їхала машина вона не бачила. В якийсь момент вона почула жіночий голос, що лунав з того місця, де стояли хлопці. Цим голосом було зроблено зауваження з приводу того, що не слід голосно нецензурно виражатися. Вона (ОСОБА_20) особливо на це зауваження уваги не звернула, оскільки була зосереджена на спілкуванні із ОСОБА_21 Через декілька секунд вона почула як хтось з їхніх хлопців кричав в їх із ОСОБА_21 бік «давай биту». Вона (ОСОБА_20) злякалась цього неочікуваного гучного крику і, не розвертаючись, побігла в кущі у бік, протилежний дорозі та тому місцю, з якого кричали. Вона відбігла до кущів приблизно на 8-10 метрів з того місця, де стояла. В кущах вона трішки присіла та розвернулась обличчям до дороги. Там вона побачила наступну картину: ОСОБА_18 С, в руках якого була бита (цю биту вона раніше бачила в автомобілі ОСОБА_22), задкуючи, відступав від раніше не відомого їй лисого чоловіка (як згодом стало відомо – ОСОБА_14Б.). Вона бачила, як ОСОБА_18, відступаючи, відмахувався від ОСОБА_14 битою, а останній, утримуючи в руці якийсь предмет, махав ним в бік ОСОБА_18. Тоді вона не бачила, чим саме той махав, навіть не здогадувалась, що то був ніж (це вона зрозуміла, коли вже побачила рани на тілі ОСОБА_18). Пересуваючись таким чином ОСОБА_14 та ОСОБА_18 пройшли кілька кроків до шлагбаума, біля якого ОСОБА_14 впритул наблизився до ОСОБА_18 і вирвав з його рук биту. Вона (ОСОБА_20) була дуже сильно налякана цією бійкою, точно сказати, коли саме ОСОБА_14 наносив удари ножем ОСОБА_18, не може, чи під час того, як ОСОБА_18 відступав від ОСОБА_14 чи, коли вони зупинилися біля шлагбауму. Після того, як ОСОБА_14 вихопив биту з рук ОСОБА_18, останній продовжував стояти на ногах, але вперся руками в коліна та почав хитатися. ОСОБА_14 же в цей час відвернувся від нього та попрямував до під'їзду. Коли ОСОБА_14 пішов, вона (ОСОБА_20) відразу підбігла до ОСОБА_18, який, хитаючись, впав їй на руки. Тоді вона та інші хлопці виявили на його тілі рани, а вона особисто зрозуміла, що ОСОБА_18 били ножем чи іншим колюче-ріжучим предметом. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_18 помер у лікарні.

Після цієї події вона їздила в лікарню з батьками ОСОБА_18 Наступного дня  вона дізналася, що ОСОБА_18 помер. Того ж дня вона приходила до двору ОСОБА_18 зі свою подружкою ОСОБА_25, вони заходили додому до батьків ОСОБА_18 Вона не пам'ятає чи казала хлопцям, щоб вони прийшли. Пригадує, що того ж дня до квартири ОСОБА_18 прийшли ОСОБА_19, ОСОБА_21, і ОСОБА_17. До цього часу ніхто з них пояснення в міліції чи прокуратурі не давав і, наскільки вона пам'ятає, того ж дня ОСОБА_14 витягли з квартири, де він переховувався, а їх мали опитати працівники міліції. Окрім названих осіб (вона точно не пам'ятає чи залишилась ОСОБА_25), були також батько ОСОБА_18 та їх сусід (прийшов у капцях). Спочатку кожен з них розповів, що вони бачили. Батько ОСОБА_18 сказав, що чоловіка, який вбив його сина та їх друга треба посадити. Вони всі співчували горю ОСОБА_18 та розділяли таку думку. З'ясувалось, що ОСОБА_19 колись був учасником конфлікту із зброєю. Сусід сказав, що не слід казати про присутність ОСОБА_19 на місці події, оскільки це може викликати недовіру до наших показів. Вирішили, що про ОСОБА_19 не згадуватимемо. Крім того, батько ОСОБА_18 казав, що необхідно давати такі покази, відповідно до яких, саме ОСОБА_14 був ініціатором конфлікту, і від нього походила загроза. Незважаючи на те, що хлопці казали, що ОСОБА_14 демонстрував ніж, але не погрожував ним, до горла нікому не підставляв, батько ОСОБА_18 сказав, що необхідно говорити, що він підставляв його до горла ОСОБА_18 Також він казав, що необхідно говорити, що ОСОБА_14 сам спровокував конфлікт, а також те, що невідомо звідкіля у ОСОБА_18 взялася бита. Вони з цим погодилися, оскільки співчували родині ОСОБА_9. Відповідно до цих вказівок вона й давала в подальшому показання. Також, коли її допитували слідчі прокуратури, та в суді, то перед цим батько ОСОБА_18 в розмові з нею уточнював, що їй необхідно говорити. Також вона зауважила, що при цьому їх ніхто не бив та не залякував, давати неправдиві показання вони погодились добровільно, співчуваючи родині ОСОБА_18.

4 березня 2008 року вона давала показання так, як вона пам'ятає подію, нічого не приховуючи та нічого не перекручуючи. Слідчим при допитах жодного тиску не здійснювалось. Раніше дані нею показання не відповідають тому, що вона насправді бачила.

Суд критично відноситься до показань, які свідок ОСОБА_20 давала на досудовому слідстві, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, 18 жовтня 2005 року, 18 липня 2006 року та 24 листопада 2005 року (останні в ході очних ставок з ОСОБА_14 та свідком ОСОБА_15М.) та у суді 9 лютого 2007 року, в тій їх частині, яка суперечить показанням від 4 березня 2008 року, оскільки вони, в тій частині, яка суперечить, не логічні та не узгоджуються з усіма матеріалами справи, при цьому суд бере до уваги та за основу останні показання даного свідка та її пояснення щодо своїх попередніх показань, які суперечать показанням від 4 березня 2008 року, а саме, що надані вони були із співчуття до горя родини ОСОБА_18, для того, щоб нападник не уникнув відповідальності за вчинений злочин.

Проаналізувавши всі показання даного свідка суд бере до уваги та за основу її останні показання від 4 березня 2008 року та показання, які не суперечать цим показанням від 07.10.05 р., 18.10.05 р., 18.07.06 р., 24.11.05 р. і 09.02.07 р., оскільки вони узгоджуються, як з показаннями інших безпосередніх очевидців подій 6 жовтня 2005 року, так і з іншими матеріалами справи і є логічними, як і пояснення свідка щодо своїх попередніх показань, які суперечать показанням від 4 березня 2008 року.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що 6 жовтня 2005 року вона разом із ОСОБА_14 на її автомобілі під'їхали до будинку, де вона проживає (АДРЕСА_1). Біля під'їзду стояли хлопці, одного з яких вона знала, це був ОСОБА_18. Хлопці висловлювались голосно нецензурною лайкою, а тому вона зробила їм зауваження. В цей час ОСОБА_14 ще знаходився у автомобілі. В той час, як вона брала речі в багажнику автомобіля ОСОБА_14 вийшов із салону автомобіля та підійшов до одного з хлопців і можливо взяв його за рубашку. Цим хлопцем був ОСОБА_18. Після цього між ними відбувся конфлікт. У подальшому вона підізвала до себе ОСОБА_14, коли знаходилась біля свого під'їзду, а хлопців попросила розходитися. ОСОБА_14 підійшов до неї та взяв пакети. Після цього до них підбігли троє хлопців, серед яких був і ОСОБА_18. У останнього була дерев'яна палиця. Ще один із хлопців мав залізну палицю, а третій був без нічого. Вона стояла між хлопцями і ОСОБА_14 Хлопці намагалися нанести останньому удари, предметами, які були при них. У перший раз їм не вдалося попасти по ньому, а вдруге був нанесений удар ОСОБА_14 і в нього пішла кров. Після удару ОСОБА_14 побіг за хлопцями, які почали втікати від нього, а той намагався їх наздогнати. Далі відбулася бійка між ними. В цей час вона пішла викликати міліцію. Її квартира розташована на 3 поверсі. Після того, як вона зайшла до квартири та взяла телефон зайшов ОСОБА_14

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_15 давала наступні показання. Зокрема, що станом на 2005 рік вона підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_14 Увечері 06.10.2005 року, приблизно о 23.00 год., вона разом із ОСОБА_14, після відвідування супермаркету, поверталися до неї додому на її власному автомобілі «Мерседес» сріблястого кольору. За кермом був ОСОБА_14 Заїхавши у двір будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, де вона мешкала, ОСОБА_14 припаркував автомобіль поблизу кута трансформаторної будки. Біля цього кута, ближче до дороги, стояли троє хлопців, які голосно спілкувались між собою. Серед них був і син сусідів по будинку – ОСОБА_18. Родину ОСОБА_9 до того вона знала, оскільки вони були її сусідами, жодних відносин з ними не підтримувала. Вона вийшла з машини першою та зупинилася біля капоту в очікуванні, поки ОСОБА_14 заглушить двигун та забере з автомобіля пакунки із супермаркету. Вона знаходилась на відстані приблизно 1-2 метри від тих трьох хлопців. Останні достатньо голосно спілкувались між собою та вживали ненормативну лексику. Вона звернулась до них із зауваженням, сказавши щоб не лаялись. Хтось з цих хлопців досить грубо відповів на її зауваження. В цей момент ОСОБА_14, почувши грубі висловлювання на її адресу, також достатньо грубо сказав хлопцям, щоб ті розходились, однак ті і на його адресу також почали образливо висловлюватися. На ґрунті взаємних грубощів між ОСОБА_14 та вказаними хлопцями виник словесний конфлікт. Не бажаючи продовження даного конфлікту, вона сказала ОСОБА_14, щоб той не заводився із хлопцями та йшов з нею додому. Сама вона обійшла машину, взяла сумки з багажника, а потім почала йти в бік під’їзду. ОСОБА_14 також пішов в напрямку під’їзду з двома раніше взятими ним з машини пакетами, які він ніс в обох руках. Вона йшла поруч з ним. На цей час хлопці вже розосередились. Хлопці продовжували вигукувати образливі слова на адресу ОСОБА_14, а він продовжував рухатися в бік під’їзду разом із нею, проте огризався в бік хлопців. Потім вона почула, як хтось із хлопців закричав «Давай биту». Через декілька секунд вона почула за спиною тупіт. Вони з ОСОБА_14 обернулися. За ними біг ОСОБА_9, а в руках тримав предмет, схожий на биту, досить довгу. ОСОБА_9 знову почав казати щось образливе в бік ОСОБА_14 Останній також йому відповідав якимись грубими виразами. ОСОБА_18 демонстрував готовність застосувати биту. Вона злякалася та почала кричати, щоб не били ОСОБА_14 та не звертали уваги на те, що він їм відповідає. Вона також намагалася вклинитися між ОСОБА_14 та ОСОБА_18, щоб не допустити застосування сили. В цей момент ОСОБА_18 через неї наніс ОСОБА_14 удар по голові битою. У того одразу пішла кров. Наскільки вона пам’ятає, то саме тоді ОСОБА_14 випустив з рук пакети. ОСОБА_14 кричав, щоб вона бігла до під’їзду. Вона, не озираючись, побігла до під’їзду та сховалася там. Звідтіля вона вже побачила, що ОСОБА_14 наступає на ОСОБА_18, а той відмахується від нього битою. Ножа в руках ОСОБА_14 вона не бачила, а також не бачила, як він наносив удари ОСОБА_18, оскільки з-за напіввідкритих дверей під’їзду оглядовість у неї було обмежена. Потім вона побачила, що в бік під’їзду рухається ОСОБА_14 із битою та залізякою в руках. Обличчя у нього було в крові. Вони вдвох хутко піднялись до її квартири та закрились в ній. В квартирі вона намагалася з’ясувати, що трапилось, проте ОСОБА_14 толком не міг нічого відповісти. Було видно, що ОСОБА_14 шокований. Вона також була дуже знервована. Тільки-но вона почала обробляти рану на голові ОСОБА_14 перекисом водню, у двері подзвонили працівники міліції, які потім і стали з’ясовувати обставини подія. Тоді вона і зрозуміла, що ОСОБА_14 наніс ножові поранення ОСОБА_18, від яких останній згодом помер.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_15, які та надала суду, і у яких повідомила, що біля під'їзду, безпосередньо перед нанесенням ОСОБА_14 тілесних ушкоджень до них з ОСОБА_14 підбігли троє хлопців, у одного з яких була бита, у другого залізна палиця. а третій був без нічого, оскільки ці показання, окрім тих, що був один ОСОБА_18 з битою повністю спростовуються показаннями інших безпосередніх очевидців цих подій, зокрема, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_19 і ОСОБА_20, які одностайно підтвердили, що біля під'їзду з битою до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підбігла лише одна особа, це був ОСОБА_18, а всі інші у цей момент стояли осторонь від цих подій та вказаних осіб. Слід зазначити, що на досудовому слідстві свідок ОСОБА_15 теж не повідомляла про те, що біля під'їзду до них з ОСОБА_14 підбігли саме троє осіб, а акцентувала увагу лише на одному ОСОБА_18 з битою, який і заподіяв ОСОБА_14 тілесні ушкодження. Окрім того, суд критично відноситься й до показань свідка ОСОБА_15 у тій частині, що на першому етапі конфлікту, неподалік від автомобіля, ОСОБА_14 з її слів нібито можливо взяв ОСОБА_18 за рубашку, оскільки решта безпосередніх очевидців про цей факт не повідомляли. Суд вважає, що надавши ці показання ОСОБА_15 намагалася у такий спосіб сприяти ОСОБА_14, який є її знайомим, уникнути кримінальної відповідальності за вчинення ним особливо тяжкого умисного злочину, шляхом перекручування подій та обставин, які мали місце 06.10.05 р., з метою переконати суд, що у даній ситуації мало місце з боку ОСОБА_14 виключно необхідна оборона від нападу трьох озброєних осіб, а не умисне вбивство ОСОБА_18 вчинене з помсти на ґрунті виниклих неприязних стосунків, як інкриміновано.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що увечері, точної дати не пригадав, у дворі будинку, де він проживає стояв автомобіль, а біля нього коло молодих осіб, які вели себе шумно. Коли стемніло він почув крики, а тому підійшов до вікна і побачив, що рухається чоловік наче робот, а перед ним біжить хлопець. Цим хлопцем не був ОСОБА_18. У чоловіка, що рухався наче робот був в руках предмет, здається то була палиця. Потім хлопець зайшов за шлагбаум, а чоловік підійшов до нього. У подальшому він вийшов на вулицю подивитися, що ж там відбулося.

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_29 дав аналогічні за змістом. однак більш детальніші показання, зокрема, що за адресою: АДРЕСА_1 він проживає з 2000 року. Його квартира знаходиться на третьому поверсі третього під’їзду вказаного будинку. У двір будинку виходять два вікна його квартири з двох різних кімнат. З одного вікна добре проглядається двір будинку, зокрема: ліва частина трансформаторної будки, асфальтний майданчик для парковки автомобілів. З іншого вікна (кімнати, ближчої до сходинкової клітини під’їзду №3) огляд обмежений: справа – виступом будинку, а знизу – дахом лоджії 2-го поверху. З родиною ОСОБА_18 він будь-яких стосунків не підтримує, знає лише, що вони проживають в одному з ним будинку.

Події, що увечері 06.10.05 відбувалися у дворі його будинку, він моментами спостерігав через вікно кімнати, де огляд кращий. Цього дня, приблизно о 22.00-23.00 год., він знаходився вдома. Попередньо він припаркував свій автомобіль Фольцваген Гольф на вищевказаній заасфальтованій ділянці, яка розміщувалась зправа від дороги за трансформаторною будкою. Періодично він на нього поглядав з вікна. Точно не може сказати коли, але поряд із його автомобілем припаркувався розмальований пікап. Протягом часу, що він перебував вдома у той вечір, з двору лунали голосні викрики – там була молодь. Вони голосно спілкувались між собою. Скільки чоловік було в компанії, точно назвати не може, проте – не менше 5. Серед хлопців була одна дівчина. Коли він виглядав з вікна, то в основному дивився на свою машину. Він виглядав тоді, коли посилювався шум. Компанія крутилась біля свого пікапу та неподалік від нього. Коли він (ОСОБА_29) в черговий раз виглянув у вікно, то побачив, що між пікапом та його машиною стоїть один з хлопців та дівчина з вказаної компанії. Інші з цієї компанії були не так близько біля його машини, а тому він не звернув особливої уваги на їх точне місцезнаходження, оскільки дивився лише в бік своєї машини. Приблизно через 10-20 хв. він почув більш голосні викрики та знов підійшов до вікна. Він побачив, як по дорозі в напрямку 3-го під’їзду з боку шлагбауму йде лисий чоловік (як з’ясувалося згодом – ОСОБА_14Б.). Рухався останній якось дивно, наче робот. В руці у ОСОБА_14 був якийсь довгий предмет, схожий на пряму палку. Чи заходив ОСОБА_14 в під’їзд, чи ні – він (ОСОБА_29) не бачив, тому що огляду заважав виступ будинку. Згодом йому (ОСОБА_29) стало відомо, що того вечора у дворі були заподіяні ножові поранення його сусіду ОСОБА_18, від яких той помер у лікарні.

Свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що до вчинення ОСОБА_14 злочину останнього не бачила. З потерпілими нормальні відносини. Увечорі, коли відбулися події, вона почула шум у дворі, а саме емоційну розмову, у зв”язку із чим виглянула у вікно. Там вона побачила, як ОСОБА_14 спілкується з колом молодих осіб. Потім той підійшов до автомобіля взяв пакети, при цьому розмова між ними продовжувалася. У момент розмови до нього підійшов ОСОБА_18 і вони розмовляли між собою на підвищених тонах. Між ними стояла жінка. Згодом вони розійшлися. По дорозі до під”їзду куди йшов ОСОБА_14 із жінкою розмови ще були. Потім хтось із друзів ОСОБА_18 сказав, щоб він взяв биту, яку той дістав із автомобіля. У подальшому ОСОБА_18 підбіг до під”їзду. Далі вона пішла викликати міліцію, оскільки почула звук удару. Коли вона знову виглянула у вікно то побачила, що ОСОБА_18 пройшов за шлагбаум, і через деякий час упав. Потім до нього підбігла дівчина і попросила покликати його батьків. Швидкої допомоги довго не було. У подальшому вибіг батько ОСОБА_23 і теж почав викликати швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що з підсудним ОСОБА_14 будь-яких стосунків у нього немає, а потерпілий ОСОБА_9 є його товаришем. За два дні до того як трапилось нещастя в родині останнього вони разом родинами відпочивали і повернулись 5 жовтня 2005 року. Вранці ІНФОРМАЦІЯ_2 року потерпілий ОСОБА_9 йому зателефонував та повідомив, що його сина ОСОБА_23 більше немає, його вбито і він (ОСОБА_32М.) одразу поїхав до нього додому. У подальшому вони весь день їздили по інстанціях та займалися організацією поховання  і він завжди був присутній із потерпілим.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснив, що з підсудним ОСОБА_14 будь-яких стосунків у нього немає, а потерпілий ОСОБА_9 є його знайомим. Вранці, точної дати не назвав, йому зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що в нього горе, вбили сина, і він о 8 годині був вже у нього на своєму службовому автомобілі. Далі він цілий день на вказаному автомобілі разом із ОСОБА_9 та двома знайомими останнього їздив по інстанціях, пов'язаними із похованням сина ОСОБА_9 Увечері він його привіз під будинок, де той проживає, а сам поїхав до себе додому. Друзів загиблого сина ОСОБА_9 він у той день не бачив.

Окрім, показань підсудного, потерпілих та свідків вина ОСОБА_14 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України в повному обсязі підтверджується також наступними доказами.

Протоколом огляду місця події від 06.10.2005 року та фототаблицею до нього, згідно яких під час огляду в квартирі АДРЕСА_2 в м. Києві, де проживає ОСОБА_15, було виявлено та вилучено дерев’яну бейсбольну биту зі слідами бурого кольору, рульову тягу від автомобіля, ніж зі слідами бурого кольору.

Протоколом особистого обшуку затриманого, згідно якого 07.10.2005 року у ОСОБА_14 вилучені його особисті речі, а саме: куртка, джинси, туфлі, футболка, в яких він був одягнений у момент вбивства ОСОБА_18

Протоколом огляду, згідно якого було оглянуто вилучені речі ОСОБА_14, у які той був одягнений під час учинення інкримінованого злочину, зокрема, це куртка та чоловічі туфлі, а також було оглянуто биту, яку використовував ОСОБА_18 та ніж, яким учинив злочин ОСОБА_14

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13.03.2008 року та відеозаписом цієї слідчої дії, згідно з якими свідок ОСОБА_17 на місці події – у дворі будинку АДРЕСА_1 у м. Києві – продемонстрував розташування всіх учасників події, а також конкретні дії кожного з них в ході події злочину, чим підтвердив дані під час останнього допиту, який відбувся 03.03.2008 р., показання та уточнив їх. Під час цього відтворення обстановки та обставин події свідок ОСОБА_17 серед іншого продемонстрував, який чином ОСОБА_14 переслідував ОСОБА_18, а той у свою чергу втікав від нього, відбиваючись битою, а також вказав на місце, де останньому були нанесені ОСОБА_14 ножові поранення.

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 22.07.2008 року та відеозаписом цієї слідчої дії, згідно з якими свідок ОСОБА_21 на місці події – у дворі будинку АДРЕСА_1 в м. Києві – продемонстрував розташування всіх учасників події, а також конкретні дії кожного з них в ході події злочину, чим підтвердив дані під час останнього допиту, який відбувся 04.03.2008 р., показання та уточнив їх. Під час цього відтворення обстановки та обставин події свідок ОСОБА_21 серед іншого продемонстрував, яким чином ОСОБА_14, після нанесення йому ОСОБА_18 удару битою по голові почав останнього переслідувати, а той втікати, відбиваючись битою, а також вказав на місце, де останньому були нанесені ОСОБА_14 удари.

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.07.2008 року та відеозаписом цієї слідчої дії, згідно з якими свідок ОСОБА_20 на місці події – у дворі будинку АДРЕСА_1 в м. Києві – продемонструвала розташування всіх учасників події, а також конкретні дії кожного з них в ході події злочину, чим підтвердила дані під час останнього допиту, який відбувся 4 березня 2008 року  показання та уточнила їх. Під час цього відтворення обстановки та обставин події свідок ОСОБА_20 серед іншого продемонструвала, яким чином ОСОБА_14 переслідував ОСОБА_18, а той втікаючи відбивався від нього битою.

Висновком судово-медичної експертизи № 304/4109 від 25.11.2005 року, згідно якого при судово-медичному дослідженні на трупі ОСОБА_18 виявлено наступні тілесні ушкодження:

а) колото-різане поранення грудей, розташоване на передній поверхні грудної клітини зліва, проникаюче в ліву плевральну порожнину з пошкодженням по ходу раньового каналу підшкірно-жирової клітчатки, 7-го ребра, а також передньої поверхні крайового відділу нижньої долі лівої легені;

б) колото-різане поранення животу на боковій поверхні черевної стінки зліва, проникаюче в черевну порожнину в 10-му міжребер”ї з пошкодженням по ходу раньового каналу підшкірно-жирової клітчатки, косих м’язів животу, нижнього краю селезінки, а також, згідно даним медичної картки стаціонарного хворого: наскрізне поранення лівої нирки через лоханку та ворота з пошкодженням ниркової артерії;

в) колото-різане поранення животу на передній черевній стінці зправа, проникаюче в черевну порожнину з пошкодженням по ходу раньового каналу підшкірно-жирової клітчатки, прямих м’язів животу, брижі товстого кишківника з верхньо-брижовими судинами, дванадцятипалої кишки та голівки підшлункової залози, зачеревної клітчатки і аорти;

г) ділянки осаднення шкіри на обличчі, а також подряпина на передній поверхні шиї зліва.

Всі зазначені вище колото-різані поранення мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Ці колото-різані поранення утворились від дії плоского колото-різаного предмета, типу клинка ножа, який має обушок та лезо. Смерть ОСОБА_18 настала внаслідок вищевказаних колото-різаних поранень грудей та живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати. Ділянки осаднення шкіри на обличчі виникли від дії тупого предмета, а подряпина на передній поверхні шиї зліва від дії гострого предмета. Ділянки осаднення шкіри на обличчі, а також подряпина на передній поверхні шиї зліва відносяться до легких тілесних ушкоджень. Всі виявлені тілесні ушкодження мають ознаки прижиттевості.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 198 від 18.09.2008 року, яким підтверджено висновки первинної судово-медичної експертизи № 304/4109 від 25.11.2005 року щодо наявних на трупі ОСОБА_18 тілесних ушкоджень, ступеню їх тяжкості, часу їх утворення (06.10.2005 року близько 23.00 год.), а також предмету, яким вони були заподіяні та що виникли вони за життя, а також щодо причини смерті ОСОБА_18 Крім того додатково експертною комісією визначено наступне, зокрема: ніж в руках ОСОБА_14 був розташований наступним чином: гострий його край (лезо) був направлений до пальців, спинка – до зап'ястка; спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_18 були у короткий термін часу; ушкодження у ОСОБА_18 та пошкодження його одягу могли виникнути при взаємному розташуванні потерпілого (ОСОБА_18В.) і нападника (ОСОБА_14Б.) в динамічному стані в положенні „обличчя до обличчя”, що не суперечить показанням свідків ОСОБА_22, ОСОБА_20 і ОСОБА_17, які ті давали відповідно 22.07.2008 року, 23.07.2008 року та 13.03.2008 року при відтворенні обстановки і обставин події; пошкодження на фуфайці ОСОБА_18 (побутова назва – футболка) у вигляді роз’єднання трикотажу правого рукава по внутрішньому бічному шву виникло внаслідок розриву трикотажу від перерозтягування при схопленні нападником одягу потерпілого в ділянці правого плеча з подальшим розтягуванням в напрямку до себе; вбачається чітка послідовність утворення рани №1 на трупі ОСОБА_18 (колото-різане поранення грудей) та відповідних його розташуванню пошкоджень на фуфайці і джемпері ОСОБА_18, а саме: зазначені рана на грудях та пошкодження одягу виникли при витягуванні нападником ножа з тіла потерпілого, з фуфайки, залишенням його в пошкодженні на джемпері та подальшим рухом ножа (відносно тіла нападника) справа наліво, практично в сагітальній площі, тобто не розмахування ножем, як стверджував ОСОБА_14

Допитаний у суді один із членів експертної комісії, який приймав участь у проведенні цієї комісійної судово-медичної експертизи, зокрема, ОСОБА_34 підтвердив та роз'яснив висновки експертизи №198.  

    Висновком судово-медичної експертизи № 1023/И від 28.11.2005 року, згідно якого при судово-медичному освідуванні ОСОБА_14 у нього виявлені наступні тілесні ушкодження: два лінійних забійних поранення м’яких тканин тім’яної дільниці, крововиливи на правому та лівому передпліччі, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я строком більше 6 днів, але менше 21 дня. Вказані тілесні ушкодження заподіяні тупим предметом (предметами) в результаті не менш ніж 6-ти травматичних впливів (дерев’яною битою, металічним предметом) і могли утворитися 06.10.2005 року.

Показаннями експерта ОСОБА_35, дослідженими судом, який стосовно давності синців, виявлених при огляді ОСОБА_14 10.10.2005 року, пояснив, що сучасні науково-практичні уявлення про появу жовтуватого кольору по периферії синців дозволяють стверджувати, що таке забарвлення може виникати з третьої доби з моменту отримання синця. Оскільки, з моменту події (06.10.05 о 23.00 год.) до моменту огляду ОСОБА_14 (10.10.05) пройшло не менше 3-х діб, жовтувато-фіолетовий колір синців може відповідати терміну їх спричинення, вказаних в матеріалах справи, тобто 06.10.2005 року близько 23.00 год.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 199 від 08.09.2008 року, яким підтверджено висновки первинної судово-медичної експертизи № 1023/И від 28.11.2005 року щодо наявних у ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, ступеню їх тяжкості та часу їх утворення.

    Висновком криміналістичної експертизи №634 від 07.12.2005 року, згідно якого ніж та бита, вилучені в квартирі АДРЕСА_2 не є холодною зброєю, а є відповідно - складним кишеньковим ножем та спортивним інвентарем.

    Висновком судово-імунологічної експертизи № 410 від 07.11.2005 року, згідно якого на курточці, вилученій у ОСОБА_14, виявлена кров самого ОСОБА_14, а на туфлях, вилучених у ОСОБА_14, виявлено кров ОСОБА_18    

    Висновком судово-цитологічної експертизи № 268/ц від 24.11.2005 року, згідно якого на ножі, вилученому в квартирі АДРЕСА_2, виявлено кров та нашарування,  походження яких можливо від ОСОБА_18, на биті вилученій там же, виявлено кров ОСОБА_14

    Висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 308-МК від 07.12.2005 року, згідно якого поранення на тілі ОСОБА_18 могли бути спричинені ножем, виявленим та вилученим в квартирі АДРЕСА_2, який належав ОСОБА_14

    Висновком амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 1506 від 08.11.2005 року, згідно якого ОСОБА_14 психічно здорова людина, на момент вчиненого злочину міг усвідомлювати вчинювані дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_14 не потребує в застосуванні відносно нього примусових заходів медичного характеру. В період учиненого злочину ОСОБА_14 не перебував у стані фізіологічного афекту, а також іншому емоційному стані, яке б істотно вплинуло на його свідомість та діяльність.

    Речовими доказами, зокрема, речами ОСОБА_14, у яких той перебував одягненим у момент вчинення інкримінованого злочину, на яких містяться сліди вчиненого злочину, а саме це куртка чоловіча, та туфлі, битою, на якій міститься кров ОСОБА_14, ножем, на якому міститься кров ОСОБА_18 та чотирма відеокасетами, на яких зафіксовані слідчі дії, за участю свідків, які всі безпосередньо досліджені судом, окрім ножа.

    Суд, з об'єктивних причини не мав фізичної можливості безпосередньо дослідити речовий доказ – ніж, яким було учинено ОСОБА_14 злочин. Сталося це в зв'язку із його втратою. Як показав допитаний у суді слідчий Іщенко Е.Б., який останній направляв указану кримінальну справу до суду він цей речовий доказ поклав у пакет, разом з іншими речовими доказами. Суд під час судового розгляду, у присутності всіх учасників судового розгляду, відкрив пакет із речовими доказами, який був опечатаний і при безпосередньому дослідженні його вмісту не виявив там ножа. Вжитими судом заходами, які на думку суду є вичерпними встановити місцезнаходження ножа не представилось можливим.

    Дана обставина, зокрема, безпосереднє не дослідження судом речового доказу по справі, а саме ножа, на думку суду істотно не може вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки жоден із учасників судового розгляду не ставив під сумнів наявність даного речового доказу до цього, у тому числі й підсудний ОСОБА_14, збереглися його фото та детальний опис, які були зроблені в ході проведення судово-цитологічної, криміналістичної та судової медико-криміналістичної експертиз, які суд дослідив.

    Суд критично відноситься до показань підсудного ОСОБА_14, у яких той заперечує наявність у нього умислу на позбавлення життя ОСОБА_18, повідомляючи при цьому, що у тій ситуації, яка виникла 6 жовтня 2005 року мало місце з його боку необхідна оборона від нападу ОСОБА_18 та його друзів, а не умисне позбавлення життя останнього, і вважає надання цих показань, як невдалу його спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого умисного злочину. До цього висновку суд прийшов проаналізувавши діюче законодавство та всі матеріали кримінальної справи в їх сукупності і він ґрунтується на наступному.

    Згідно ч.1 та ч.3 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

    Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.  Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках,  спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

    Як встановив суд, 6 жовтня 2005 року приблизно о 23.00 годині ОСОБА_14 перебував у дворі будинку АДРЕСА_1 у м.Києві, де у нього на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт з ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_19, під час якого він (ОСОБА_14Б.) дістав з кишені свого одягу складний ніж та продемонстрував його останнім, а коли ті відійшли від нього, то він поклав ніж назад до кишені та пішов у напрямку під'їзду вказаного будинку. У подальшому ОСОБА_18 взяв спортивну биту та один підбіг з нею до ОСОБА_14 і між ними двома продовжився словесний конфлікт на побутовому ґрунті. У ході цього конфлікту ОСОБА_18 наніс ОСОБА_14 удар вказаною битою по голові. У зв'язку із цим, перебуваючи у той момент в стані необхідної оборони, викликаного суспільно-небезпечним посяганням з боку ОСОБА_18, підсудний ОСОБА_14 знову дістав із своєї кишені ніж і почав розмахувати ним перед собою з метою свого захисту. Після цих активних захисних дій ОСОБА_14 потерпілий ОСОБА_18, усвідомивши перевагу з боку ОСОБА_14, яка полягала у явній для обох сторін конфлікту різниці у віці (ОСОБА_18 на той час було лише 17 років, а ОСОБА_14 вже 33 роки), статурі та знаряддях, які використовувались для захисту, зокрема, у ОСОБА_14 у той момент перебував у руці ніж, а також у впевненій, цілеспрямованій та агресивній поведінці ОСОБА_14, ОСОБА_18 почав задкуючи відступати від нього та відмахуватися від нього битою.

ОСОБА_14 же, усвідомлюючи, що своїми невідкладними активними діями, які виразилися в демонстрації ОСОБА_18 ножа та готовності його застосувати у будь-який момент, відвернув від себе та оточуючих і припинив протиправне посягання з боку ОСОБА_18, сам не припинив здійснювати рухи ножем у бік ОСОБА_18, а навпаки – почав переслідувати останнього, рухаючись на нього з ножем, направленим в його бік. При цьому ОСОБА_14 у той момент усвідомлював в повній мірі явність закінчення суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_18, свою перевагу у віці та статурі над ним, а також те, що здійснювані ОСОБА_18 дії, пов’язані із намаганням відбитися битою від наступаючого, спрямовані вже на свій захист.

    Незважаючи на усвідомлення вказаних обставин, ОСОБА_14, діючи з мотивів помсти за нанесені ОСОБА_18 образи та тілесні ушкодження, а також на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_18, продовжив наступати на останнього, намагаючись нанести йому удари ножем в область тулубу. Переслідуючи ОСОБА_18, ОСОБА_14 пройшов близько 25 кроків і, скориставшись його вимушеною зупинкою, викликаною тим, що шлях відступу ОСОБА_18 перегородив шлагбаум, діючи умисно, з вищевказаних мотивів і усвідомлюючи можливі наслідки своїх протиправних дій у вигляді смерті ОСОБА_18 та бажаючи їх настання, наніс останньому не менше трьох ударів ножем в область тулубу, спричинивши тілесні ушкодження від яких той на наступний день вранці помер.

    Суд, вважає, що за вказаних вище обставин ОСОБА_14 умисно й протиправно заподіяв ОСОБА_18 ножові поранення, в результаті чого той помер, не діючи в цей момент, зокрема, момент нанесення ножових поранень та заподіяння смертельних тілесних ушкоджень, ані в стані необхідної оборони, оскільки цей стан на той час вже припинився, так, як припинилося посягання на нього з боку ОСОБА_18, ані в стані перевищення її меж. Про вказане свідчать, як показання всіх безпосередніх очевидців цих подій, які одностайно підтвердили, що ОСОБА_18 після нанесення ОСОБА_14 удару битою по голові припинив своє протиправне посягання з використанням бити та активні будь-які протиправні дії щодо нього та після цього намагався від ОСОБА_14 втекти, відмахуючись при цьому битою, однак той розпочав його цілеспрямоване переслідування, намагаючись при цьому нанести ножем, який був в його руці, тілесні ушкодження і аж біля шлагбауму, пройшовши близько 25 кроків указаного переслідування, досяг своєї злочинної мети і наніс умисні смертельні ножові поранення, не захищаючись при цьому, а нападаючи. Про спрямованість умислу ОСОБА_14 на заподіяння ним саме умисного вбивства ОСОБА_18, яке необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України, а не захисних дій в стані необхідної оборони або дій при перевищенні її меж, на чому наполягали протягом усього судового слідства сам ОСОБА_14 та його захисник, також свідчать цілеспрямовані та активні дії ОСОБА_14, які полягали саме у переслідуванні ОСОБА_18 та нанесенні йому не одного, а трьох ударів ножем у область грудей та животу, тобто у ділянки тіла, де розташовані життєво-важливі органи людини і свідчить це виключно про умисел ОСОБА_14 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_18

    З огляду на це суд вважає, що в момент нанесення ОСОБА_18 смертельних ножових поранень ОСОБА_14 не перебував у стані необхідної оборони чи у стані  перевищення її меж, а діяв умисно з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_18 з мотивів помсти за нанесені ОСОБА_18 образи та тілесні ушкодження, а також на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

      Оцінивши всі докази по справі суд вважає беззаперечно встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, ОСОБА_14 учинив злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України.

    Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_14, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ч.5 ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, особу підсудного, який раніше судимий, реально відбував міру покарання за попереднім вироком, учинив цей злочин, менш ніж через два з половиною роки після звільнення з місць позбавлення волі, за місцем проживання характеризувався позитивно, на час учинення інкримінованого злочину працював, де характеризувався позитивно, одружений, має двох дітей, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

    Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_14, згідно ст. 66 КК України судом не встановлено.

    Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_14, згідно п.1 ч.1 ст.67 КК України  суд визнає – рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_14 маючи непогашену у встановленому законом порядку судимість за умисні злочини вчинив новий умисний злочин.

    На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі. Визначаючи строк цього покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_14 злочину, особу винного, обставини вчиненого ним злочину, а тому вважає, що виправлення ОСОБА_14 можливе лише після відбуття тривалого терміну покарання.

    Суд не знаходить підстав для застосування до підсудного ОСОБА_14 ст.69 КК України.

Суд також прийшов до висновку, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про стягнення з підсудного ОСОБА_14 матеріальної шкоди та їх вимога про відшкодування витрат по оплаті ними послуг адвоката у загальному розмірі 33 415 грн. 48 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

    Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні кримінальної справи пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

    Відповідно до п.2 ч.3 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України до судових витрат відносяться витрати на правову допомогу.

    Стаття 88 цього ж кодексу передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У ст.1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

    Судом під час судового розгляду достовірно встановлено, що в результаті смерті ОСОБА_18, у спричиненні якої винен ОСОБА_14, потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які є батьками ОСОБА_18, заподіяно матеріальну шкоду. Ця шкода складається з витрат, які вони зробили на поховання ОСОБА_18, поминки та встановлення й реставрацію надгробного пам'ятника, зокрема: 3 537 грн. та 195 грн. 88 коп. - на поховання та витрати на кладовищі; 700 грн. 54 коп. - за розтин трупа; 6 246 грн. 39 коп. - поминальний обід у 2005 році; 6 072 грн. 39 коп.- поминальний обід у 2006 році; 3 050 грн. - виготовлення надгробного пам'ятника; 8 813 грн. 28 коп. - реставрація надгробного пам'ятника та витратні матеріали для цього, а всього на загальну суму 28 615 грн. 48 коп.

    З матеріалів справи також видно, що адвокат ОСОБА_11 була допущена до участі у розгляді справи як представник потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 За послуги останньої потерпілими було сплачено 4 800 гривень, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру, а тому і ці матеріальні витрати потерпілих повинні бути стягнуті з підсудного ОСОБА_14 на користь потерпілих у повному обсязі.

Що ж стосується відшкодування моральної шкоди, про яку просять потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10, то вона на думку суду підлягає частковому відшкодуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.

    Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 від протиправних дій ОСОБА_14, пов'язаних із вчиненням умисного вбивства їх сина ОСОБА_18, суд бере до уваги ступінь та глибину душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв’язку із смертю їх сина, а також негативні зміни в їх житті, які сталися у зв'язку із цим. Також суд бере до уваги час протягом, якого ОСОБА_14 не було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення умисного вбивства і протягом якого потерпілі вимушені були страждати від цього та доводити його винуватість у вчиненні саме умисного вбивства, а не інших інкримінованих до цього злочинів.

З урахуванням цього, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заподіяно моральну шкоду на суми по 100 000 грн. кожному, які повинні бути стягнуті з ОСОБА_14 до якого пред'явлено позов та який винен у її заподіянні.

Суд також вважає за необхідне керуючись ч. 2 ст. 93 КПК України стягнути з ОСОБА_14 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертизи.

    Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_14 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому за ч.1 ст.115 КК України покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_14 до набрання вироком законної сили залишити без змін – взяття під варту.

Строк покарання ОСОБА_14 рахувати з часу фактичного затримання – 15 серпня 2008 року, зарахувавши до нього час перебування його під вартою та затримання по цій справі у період із ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 7 грудня 2005 року.

Цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10  про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та витрат по оплаті послуг адвоката ОСОБА_11 задовольнити, в частині матеріальної шкоди та витрат по оплаті послуг адвоката ОСОБА_11І в повному обсязі, а в частині відшкодування моральної шкоди частково.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10: на відшкодування матеріальної шкоди – 28 615 грн. 48 коп.; на відшкодування моральної шкоди - 200 000 гривень, по 100 000 гривень кожному потерпілому; на відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката ОСОБА_11 – 4 800 гривень.

З метою забезпечення виконання цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 арешт, накладений на все майно та цінності ОСОБА_14 зберегти.

Стягнути із ОСОБА_14 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати за проведення експертизи у розмірі 353 грн. 07 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експертної установи.

Речові докази: туфлі, куртку та джинси, які належать ОСОБА_14 - повернути останньому, оскільки він є їх власником; спортивну биту та рульову тягу, які зберігаються при справі – знищити; чотири відеокасети, на яких зафіксовано результати слідчих дій, після знищення відеозаписів повернути до прокуратури Подільського району м.Києва для подальшого використання їх у роботі.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у той же строк з моменту отримання його копії.

Суддя                                                                                           П.Л.Отвіновський