КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7005/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовам Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»про стягнення боргу, –
В С Т А Н О В И Л А :
УПФУ в м. Броварах Київської області звернулось до суду з позовом до ВАТ «Броварський шиноремонтний завод», в якому просило:
- стягнути з ВАТ «Броварський шиноремонтний завод»борг у сумі 7924,70 грн. на користь УПФУ в м. Броварах Київської області.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 7924,70 грн. по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач виплатив пенсію ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (згідно з списком № 2) та здійснив витрати на її доставку за квітень 2010 року
Борг по збору на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідача становить 7924,70 грн., що підтверджується відповідними розрахунками.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»визначено категорії працівників, які маються право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Працівнику відповідача були призначені пенсії на пільгових умовах на підставі п.п. «б»-«з»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України»від 17.02.2000 р. порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” –“з” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»встановлена ставка на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 січня 2004 року.
Разом з тим, пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п’ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Колегія суддів зазначає, що наведені норми не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” –“з” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вони були направлені, зокрема, на врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п’ятий). Тобто, ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а саме: щодо відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за списком №1.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій призначених відповідно до пп. “б” –“з” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що відповідає списку № 2 у розмірі 7924,70 грн.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи та вимоги апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, з огляду на те, що вимоги апеляційної скарги не стосуються предмету доказування даної справи. Колегія суддів зазначає, що призначення, нарахування, виплата пенсії працівникам відповідача на пільгових умовах не стосується предмету розгляду даної справи та є самостійними позовними вимогами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук