ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122     

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2010Справа №2-31/10311-2008

За позовом – Фонду майна Автономної Республіки Крим, (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 17)

до відповідача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (97416, АДРЕСА_1)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1) Державний заклад „Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій „Орлятко” МОЗ України (97404, м.Євпаторія, вул.Маяковського, 3)

2) Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

про повернення майна та стягнення 83248,59 грн.

               Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – Мельніков І.В., представник, довіреність від 24.11.2010р. №116-Д,

від відповідача – не з'явився,

від третіх осіб  – не з’явились.

Обставини справи:

Фонд майна АРК звернувся до господарського суду АРК до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Головного санаторія «Орлятко» Міністерства охорони здоров’я України, з позовними вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 65900,10грн., пені у розмірі 5292,64 грн., неустойки за безпідставне користування майном у сумі 12055,85грн., а також просить зобов’язати відповідача повернути балансоутримувачу – Головному санаторію «Орлятко» МОЗ України орендоване державне нерухоме майно – літній павільйон літ. «Л» з прибудовами літ. «Л 1-5» площею 339,5 кв.м., розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Маяковського, 5, що знаходиться на балансі Головного санаторію «Орлятко» МОЗ України, за актом прийому-передачі.

Позивач заявою від 22.01.2009 збільшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати з урахування індексу інфляції у розмірі 76502,14грн., пеню у розмірі 8711,72грн., неустойку за безпідставне користування майном у сумі 46110,91грн.. Інші вимоги залишив без змін.

У ході судового розгляду справи, позивач, з урахуванням рішення господарського суду АРК від 08.11.2007р. по справі №2-8/14673-2007 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фонду майна АРК про визнання недійсним п.п.1, 6,7 додаткової угоди №1 від 22.05.2007 р. до договору оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, яким встановлено факт, що додаткова угода №1 від 22.05.2007 р. до договору оренди державного майна від 30.09.2005 р. є неукладеною, зменшив позовні вимоги відповідною заявою та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 17423,72 грн., пеню в розмірі 1459,51 грн., неустойку за безпідставне користування майном у сумі 30383, 05 грн. Решту позовних вимог, викладених у позовній заяві, просить залишити без змін.

Відповідач у відзивах на позов позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення орендної плати починаючи з 12.06.2008р. в сумі 17423,72грн. та в частині стягнення пені починаючи з 12.06.2008р. в сумі 1459,51грн., в решті позовні вимоги не визнає, за мотивами викладеними у відзивах.

Ухвалою господарського суду АРК від 19.03-25.03.2009 р. залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, оскільки спірне майно є державною власністю, повноваження щодо управління яким, згідно наказу Фонду державного майна України від 28.02.2007 р. №38-р надані Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24.04.2009р. провадження у справі №2-31/10311-2008 зупинено до вирішення господарським судом АР Крим справи №2-12/1948-2009, пов’язаної з даною, відповідно до ч. 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.  

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.11.2010 року провадження по справі поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

29.11.2010 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати (з урахуванням витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції) у сумі 19 394,01 грн., пеню у сумі 4 487,91 грн., неустойку за безпідставне користування майном у сумі 103 178,34 грн. Стосовно вимоги про зобов’язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути балансоутримувачу - Державному закладу „Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій „Орлятко” МОЗ України орендоване державне нерухоме майно – літній павільйон літ. «Л» з прибудовами літ. «Л1-5» площею 339,5кв.м., розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Маяковського, 5, що знаходиться  на балансі Державного закладу „Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій „Орлятко” МОЗ України, за актом прийому-передачі, позивач просить провадження у справі припинити відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України.  

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, тому суд прийняв дану заяву до розгляду.

14.12.2010р. до суду надійшли письмові пояснення позивача, відносно того, що він є належним орендодавцем за договором оренди від 30.09.2005р., укладеним між Фондом майна АРК та СПД ОСОБА_2 У судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. До канцелярії господарського суду АР Крим за вх. №51510 від 13.12.2010р. надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом СПД ОСОБА_2 до Фонду майна АР Крим, за участю третьої особи ДС «Орленок» Міністерства охорони здоров’я України про визнання права власності на долю спірного об’єкта нерухомості.

Відповідач мотивує своє клопотання тим, що за даними, отриманими ним в інформцентрі Севастопольського апеляційного господарського суду скарга СПД ОСОБА_2 задоволена і ухвала господарського суду АР Крим від 14.06.2010р. у справі №2-12/1948-2009 скасована та справа про визнання права власності на майно, що є предметом договору оренди у даній справі, направлена на розгляд по суті до суду першої інстанції. Також, відповідач вважає, що ті підстави за якими провадження у справі №2-31/10311-2008 було зупинено, до теперішнього часу не відпали. Але документального підтвердження, викладених у клопотанні обставин, відповідач до клопотання не додав.

Заявлене клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки  відсутні підстави для зупинення провадження у справі передбачені п. 1 ст. 79 ГПК України. Розгляд даної справи не пов'язаний з визнанням права власності на майно та не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім того, сторонами вже врегульовано спір щодо повернення державного майна у даній справі, визнання права власності на яке є предметом спору у справі №2-12/1948-2009.

Третя особа -  Державний заклад „Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій „Орлятко” МОЗ України явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду невідомі, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Від Регіонального відділення Фонду Державного майна України в АР Крим та м.Севастополі до дня слухання справи надійшли пояснення у справі, згідно з якими просить суд розглянути справу без його участі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач та треті особи не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідача та третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжувався за згодою сторін відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фондом майна АРК (Орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності  - фізичною особою ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 р., згідно якого Орендодавець на підставі наказу Фонду майна АРК від 29.09.2005 р. №885, передає державне нерухоме майно – літній павільйон літ. «Л» з прибудовами літ. «Л1-5» площею 339,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Головного санаторію «Орлятко» Міністерства охорони здоров’я України, а Орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання-передачі, який є додатком №1 до договору. Майно передається в оренду з метою надання курортних послуг (т. 1 а.с. 13-17)

Актом прийому-передачі від 30.09.2005р. майно було передано Орендарю (т. 1 а.с. 18)

Відповідно до п.10.1 договору оренди, термін дії договору – з 30.09.2005 р. по 29.09.2006 р.

Пунктом 10.6 договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, про припинення дії або зміну умов цього договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, за згодою Міністерства охорони здоров’я України.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2006р. та 2007р. від сторін по договору не надходило  заяв про припинення дії договору, тому договір оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005р. щорічно продовжувався.

Порядок сплати орендної плати врегульовано сторонами в розділі  3 договору. Так, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку  і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995р. №786 і становить за базовий місяць оренди  серпень 2005  року – 4240,40грн.. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається  орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, встановлений Мінстатом України  (п.3.3 договору).

Згідно  п.3.5 договору сплата орендних платежів здійснюється щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним в розмірі: 50% - балансоутримувачу, в розмірі 50% - до державного бюджету України, на різні розрахункові рахунки.

Згідно п.п.5.3, 5.7, 5.8 договору Орендар зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, вчасно та у повному обсязі робити розрахунки з бюджетом і балансоутримувачем з орендної плати, щомісяця надавати Орендодавцю та балансоутримувачу копії платіжних документів з оплати за оренду відразу після оплати.

Відповідно до п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету і балансоутримувачу у визначеному п.3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що листом від 30.09.2008р. за вих.№08-08/8153 позивач повідомив відповідача та Балансоутримувача про відсутність наміру продовжувати дію договору, припинення дії договору оренди та необхідність повернення орендованого майна Балансоутримувачу за актом приймання – передачі (а.с.7, 49).

Отже, матеріали справи свідчать, що договір оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 р. припинив свою дію 30.09.2008р.

Про припинення договірних відносин свідчить також акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна від  30.11.2009р.

Підставою для звернення позивача з даним позовом стало невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 р.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач - СПД ОСОБА_2 взяті на себе договірні зобов’язання виконував не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась  заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 12.06.2008р. по 30.09.2008р. в сумі 19394,01грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума боргу по орендній платі за період з 12.06.2008р. по 30.09.2008р. становить 16532,11грн.

Факт наявності заборгованості встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, тому позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 12.06.2008р. по 30.09.2008р. у сумі 16532,11грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2861,90грн. індексу інфляції за період з 12.06.2008р. по 30.09.2008р.

Згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.7 даного договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету балансоутримувача у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2861,90грн. індексу інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд стягнути з відповідача 4487,91грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов договору оренди (п. 3.7 договору),  сторони обумовили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з уточненого розрахунку суми позову, позивач нарахував пеню за період з 12.06.2008р. по 12.12.2009р. у сумі 4487,91грн.

Однак, судом встановлено, що договір оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005р., укладений між сторонами, припинив свою дію 30.09.2008р.

Тому, дані вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі 788,14грн. за період з 12.06.2008р. по 30.09.2008р.  В  решті позовні вимоги щодо стягнення пені, задоволенню не підлягають, оскільки нарахування пені за період, коли вже договір припинив свою дію не відповідає нормам діючого законодавства і не передбачено п.3.7 договору. Крім того, позивачем не враховано, що нараховувати пеню за прострочення виконання зобов’язання  відповідно до приписів ст.232 Господарського кодексу України позивач може лише за шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

В частині позовних вимог про зобов’язання відповідача  повернути орендоване  майно за актом прийому-передачі, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з врегулюванням спору між сторонами і добровільним поверненням орендарем балансоутримувачу  об’єкту оренди за актом приймання-передачі від 30.11.2009.   

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позивач, у заяві про збільшення розміру позовних вимог просить припинити провадження у справі по п.1-1 ст.80 ГПК України в частині вимоги про зобов’язання відповідача  повернути орендоване  майно за актом прийому-передачі, у зв’язку з добровільним поверненням орендарем об’єкту оренди за актом приймання-передачі від 30.11.2009.  

Як вбачається з матеріалів справи, актом прийому-передачі (повернення) державного нерухомого майна від 30.11.2009р. СПД ОСОБА_2 передав (повернув) балансоутримувачеві за згодою Фонду майна АРК об’єкт оренди: літній павільйон літ. «Л» з прибудовами літ. «Л1-5» площею 339,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9, т.2).

З огляду на те, що сторонами врегульовано спір щодо повернення об’єкту оренди у ході судового розгляду справи, суд вважає можливим  в цій частині позовних вимог припинити провадження у справі  на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки  в сумі  103178,34грн. за безпідставне користування майном за період з 01.10.2008р. по 30.11.2009р., то такі вимоги не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Згідно Указу Президента України від 18.08.1995 р. №757/95 «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» було прийнято рішення про створення Фонду майна Автономної Республіки Крим на базі регіонального відділення Фонду державного майна України та Фонду державного майна Криму.

На підставі Указу Президента України від 30.01.2007 року № 56/2007 “Питання Фонду державного майна України”  Указ Президента України від 18.08.1995р. № 757/95 “Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим” визнаний таким, що втратив чинність.

Відповідно до п. 7 Указу Президента України від 30.01.2007 р. № 56/2007 Фонду державного майна України доручено здійснити у встановленому порядку заходи щодо створення в Автономній Республіці Крим відділення Фонду державного майна України.

На виконання вказаного пункту Указу Президента України від 30.01.2007р. № 56/2007 Наказом Фонду державного майна України від 28.02.2007 р. № 38-р регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю перейменовано в Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 1 березня 2007 року.

Відповідно до п. 2 Наказу Фонду державного майна України від 28.02.2007 р. №38-р Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надані повноваження по здійсненню політики у сфери управління, приватизації та оренди майна, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та належить до державної власності.

Законність вказаного наказу Фонду державного майна України підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2008 р. по справі №2-11/4607-2007А.

Статтею 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, зокрема, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Вказані положення містяться і у ч.1 ст.287 Господарського кодексу України, у якої вказано, що орендодавцем нерухомого майна, що перебуває у державної власності, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

З викладеного вбачається, що Фонд майна Автономної Республіки Крим втратив право бути Орендодавцем нерухомого майна, що перебуває у державній власності.

Оскільки відповідні повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та належать до державної власності, відповідно чинному законодавству, здійснює з 01.03.2007р. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, право вимагати повернення державного майна, у зв’язку з припиненням дії договору оренди державного майна, у Фонду майна АРК відсутнє, а відтак й відсутнє право вимагати від орендаря уплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочки згідно положень ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.  

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки за неповернення державного майна, яким є об’єкт оренди за вказаним договором, оскільки позивач не є належно уповноваженим органом, тому у задоволенні позову, в цій частині має бути відмовлено.

Крім того, суд зазначає, що договором оренди сторони не передбачили стягнення неустойки за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язання відповідача щодо повернення об’єкту оренди.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за  кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання  вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, угода про забезпечення виконання неустойкою вчиняється, також, у письмовій формі.

З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язання відповідача, застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відповідальності у вигляді неустойки є неправомірним.

Таким чином, відсутність порушених або оспорюваних прав позивача щодо повернення відповідачем державного майна, виключає можливість задоволення позову в частині стягнення 103178,34грн. неустойки за безпідставне користування майном.    

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 14.12.2010р. Повний текст рішення підписаний 20.12.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, п.1-1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (97416, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  в дохід Державного бюджету України (банк одержувача – ГУ Державного казначейства в АР Крим, м. Сімферополь, код ЗКПО 34740798, МФО 824026, р/р 31115093700015, код платежу 22080200) 16532,11грн. заборгованості з орендної плати, 2861,90грн. індексу інфляції та 788,14грн. пені.

3.          В частині позовних вимог про зобов’язання відповідача повернути балансоутримувачу – Головному санаторію «Орлятко» МОЗ України орендоване державне нерухоме майно – літній павільйон літ. «Л» з прибудовами літ. «Л 1-5» площею 339,5 кв.м., розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Маяковського, 5, що знаходиться на балансі Головного санаторію «Орлятко» МОЗ України, за актом прийому-передачі, провадження у справі припинити.

4.          В інший частині позову відмовити.

5.          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (97416, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в банку отримувача ГУ ГКУ в АРК м.Сімферополь, отримувач : держбюджет м.Сімферополь, код платежа 22090200) 215,32грн. державного мита.

6.          Стягнути з з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (97416, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  в дохід державного бюджету України (р/р 31218259700002 в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК, ОКПО 34740405, МФО 824026, отримувач 22050000 держ.бюджет м.Сімферополь) 18,74грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.