АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14195-2010 р. Головуючий по 1-й інстанції
Крикливий В.В.
Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 02 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Прядкіної О.В., Дряниці Ю.В.
при секретарі Лимар О.М.
з участю :
прокурора
адвоката
позивача (заявника)
представника позивача (заявника) ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи: ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області 06 вересня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,
Судова колегія ,заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із згаданим позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згадану квартиру придбано в період шлюбу і вона є спільною сумісною власністю подружжя.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області 06 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1\10 частку квартири АДРЕСА_1 Полтавської області.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 70 грн.56 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове про повне задоволення заявлених вимог. Посилається на неповне з’ясування обставин справи. Вважає, що місцевим судом безпідставно не враховано сплату сторонами у шлюбі 67097 грн.31 коп. належних з них як подружжя за кредитним договором і невірно вставноелно розмір їх часток у спільній власності.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 65ч.4 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Відповідно до ст..70ч.1 цього ж Кодексу у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 71ч.1 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до пункту 24 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Місцевим судом встановлено, що сторонни з 02 вересня 2005 року до 19 жовтня 2009 року перебували у шлюбі і за 117 123 грн. придбали квартиру АДРЕСА_1.
Місцевим судом також встановлено і не заперечується сторонами, що на придбання квартири відповідач отримав у Банку «Фінанси та Кредит» кредит в розмірі 100 000 грн. на умовах, визначених кредитним договором №229/PGN -11-05, а 20 грудня 2005 року договір №15-473 з Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про надання часткової компенсації відсоткової ставки за укладеним кредитом.
Вірно встановивши обсяг майна, набутого сторонами у шлюбі та походження коштів, витрачених на його придбання, місцевий суд дав неправильну правову оцінку встановленим обставинам, не врахував приписів ст. 65ч.4 та 70ч.1 СК України та зробив неправильний висновок щодо розмірі часток сторін у спільній власності, і зокрема про те, що частка позивачки у квартирі становить 1/10 частину, частка відповідача становить 9/10 частини спірної квартири, а не по ? частині, як це встановлено ст. 70ч.1 СК України.
Зважаючи на те, що сторони не заявляли вимог про відступлення від засад рівності часток подружжя у їхньому спільному майні, апеляційний суд визначає частки у сторін у спірній квартирі рівними.
Апеляційним судом встановлено, що в період шлюбу сторонами за спільні кошти на виконання обов’язків за кредитним договором сплачено 67097 грн.31 коп. і відповідачем після припинення шлюбу 101 837,04 грн. власних коштів (а.с.98).
Із встановлених обставини вбачається , що на час припинення шлюбу сторони мали борг в розмірі 101 837,04 грн. за кредитним договором №229/PGN -11-05 перед банком «Фінанси та Кредит», який також підлягає поділу між сторонами порівну.
При цьому апеляційним судом встановлено, що спільний борг подружжя перед банком повернутий відповідачем після припинення шлюбу із власних коштів.
З огляду на ці обставини ? частина сплаченого боргу, або 50918 грн. 52 коп. підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача.
З цих підстав рішення місцевого суду підлягає скасуванню х постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
У звязку із часткови задоволенням позовних вимог сплачені позивачкою судові виртати в загальному розмірі 1118 грн. 42 коп. (585,62 грн. + 120 грн. + 292,80 грн. + 120 грн.) підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам, або в розмірі ? частини.
Керуючись ст.303, 304, 309ч.1п.3-4, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області 06 вересня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 Полтавської області.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 50918 грн. 52 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 559 грн. 21 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді :