АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-14401-2010 рік           Головуючий 1-інстанціїї- Сьоря С.І.                                                                                                                              

                                                            Суддя-доповідач    -        Макарчук М.А.                                      

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

       2010 року грудня місяця 02 дня м. Полтава. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                                               Макарчука М.А.

Суддів:                                                 Прядкіної О.В., Дряниці Ю.В.

при секретарі                                                Лимар О.М.              

                                        з участю :                

позивача (заявника)                                                        

представника позивача (заявника)              Бордюга С.Д.                

відповідача                                                    ОСОБА_4                                                                                                                          

представника відповідача                             ОСОБА_5        

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві  цивільну справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_4

         на рішення Крюківського районного суду  м. Кременчука від 28 жовтня 2010 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави

        Судова колегія ,заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,

                                                    ВСТАНОВИЛА:

Рішенням  Крюківського районного суду  м. Кременчука від 28 жовтня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" задоволені.

Стягнуто  з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" заборгованість за кредитно-заставним договором № DN81АR02000160 від 31.03.2008 року в сумі 106 689 грн. 90 коп.

    В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81АR02000160 від 31.03.2008 року в сумі 106 689 грн. 90 коп. звернуто стягнення на предмет застави - легковий автомобіль марки DАЕWОО, модель Neхіа, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, що видане Кременчуцьким ВРЕР, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі - продажу будь - яким способом із іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

    Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" 1186 грн. 90 коп. сплачених судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого суду і постановити нове про відмову у позові. Посилається на безпідставне підняття позивачем процентної ставки за кредитом  і неврахуванням його майнового стану , який вплинув на своєчасність внесення ним щомісячних платежів за кредитною угодою . Крім того посилається на недійсність договору застави спірного автомобіля у зв’язку із порушенням вимог ст.. 13 Закону України «Про заставу» .

Апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 629 ЦК України  договір є обов’язковим доля виконання сторонами.

Згідно ст.. 1050ч.2 цього ж Кодексу якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Місцевим судом встановлено і не заперечується сторонами, що 31 березня 2008 року між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитно -заставний договір  № DN81АR02000160  відповідно якого, останньому надано кредит в сумі 77 202 грн. 13 коп, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.03.2015 року на придбання автомобіля.

    З 01.02.2009 року позивачем в односторонньому порядку  збільшено процентну ставку за користування кредитом до 21 % річнихі ці дії відповідачем в судовому порядку не оскаржені .

    Відповідно до пунктів 17.1-17.10, 6.2.2, 6.2.3 та інших відповідач зобов’язався в період з „24" по „28" число кожного місяця, починаючи з наступного після укладання договору, здійснювати погашення кредиту ; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору;  сплачувати Банку винагороди, визначені п.5.2, 16.9, 16.10, 17.19 Договору та погасити заборгованість ( зокрема таку, що виникла відповідно до п.3.4.2 Договору).

За порушення вказаних зобовязань Банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі 0,15% від простроченої суми, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення; при порушенні позичальником будь - якого грошового зобовязання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. плюс 3% від суми невиконаного зобовязання.

    Місцевим судом також встановлено і не заперечується в апеляційній скарзі, що на день звернення позивача до суду відповідач починаючи з грудня 2008 року не в повному обсязі сплачує  щомісячних платежі, і зокрема прострочив сплату 11083,80 грн. тіла кредиту, 17133,11 грн. відсотків за користування кредитом, 4820,08 грн. комісії.

    Встановивши такі обставини місцевий суд прийшов до правильного висновку про право позивача вимагати від відповідача як позивальника дострокового повернення кредиту і обґрунтовано задовольнив ці вимоги.

    Згідно ст.589 ЦК україни у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Місцевим судом також встановлено і підтверджено письмовою угодою (а.с.6-12), що кредитно-заставним договором № DN81АR02000160 від 31.03.2008 року відповідач передав придбаний за кредитні кошти автомобіль марки DАЕWОО, модель Neхіа, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 у заставу в рахунок забезпечення кредитних зобов’язань.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання, забезпеченого заставою, місцевий суд прийшов до вірного висновку про правол відповідача, як заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави.

Перевіряючи доводи відповідача про недійсність договору застави, у звязку із непосвідченням угоди нотаріусом, апеляційний суд враховує, що сторанами 31 березня 2008 року укладено кредитно -заставний договір  № DN81АR02000160  у письмові формі.

Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про заставу» в редакції закону на день укладання договору – 31 березня 2008 року, договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об’єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об’єктів — за місцем реєстрації цих об’єктів.

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов’язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін. Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством.

Закон про внесення змін до цієї норми права щодо обовязку нотаріального посвідчення договору застави транспортних засобів прийнятий 6 липня 2010 року і набули чинності з моменту опублікування, а відтак згідно ст. 5 ЦК України не має зворотньої сили і не може застосовуватися для правої оцінки законності угод, укладених до набуття чинності прийнятих змін, в тому числі і спірної угоди.

Не спростовують висновку суду щодо права позивача на дострокове повернення кредиту та звернення стягнення на предмет застави і заперечення проти односторонього підвищення банком відсотковї ставки, так як таке право було передбачено укладеним договором і не оспорені відповідачем у суді.

Інші доводи також не спростовують висновків місцевого суду.

Рішення місцевого суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.      

Керуючись ст.303,304,308,313,315 ЦПК України колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а       рішення Крюківського районного суду  м. Кременчука від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді :